25 вересня 2025 року
м. Рівне
Справа № 569/13542/25
Провадження № 22-ц/4815/1208/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
- ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог
щодо предмету спору
на стороні відповідача - приватний нотаріус Рівненського міського
нотаріального округу Сохацька Олена Володимирівна,
- приватний нотаріус Рівненського районного
нотаріального округу Олинець Володимир Петрович
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 04 липня 2025 року (постановлену у складі судді Ковальова І.М.) у справі за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Сохацька Олена Володимирівна, приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Олинець Володимир Петрович про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування його державної реєстрації, визнання недійсним договору міни та скасування його державної реєстрації, -
На розгляді Рівненського міського суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Сохацька Олена Володимирівна, приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Олинець Володимир Петрович про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування його державної реєстрації, визнання недійсним договору міни та скасування його державної реєстрації.
При подачі позовної заяви, позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.
Заяву обґрунтовував тим, що з огляду на недобросовісність відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зважаючи на те, що 27.05.2025 року майно зареєстровано за відповідачем, а 16.06.2025 року за договором міни перейшло у власність ОСОБА_3 , існують реальні підстави вважати, що майно буде відчужено на користь третіх осіб.
Невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити чи унеможливити виконання судового рішення (в разі відчуження чи вчинення інших дій відповідачем), також майно може погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що, відповідно, може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення його порушених прав та інтересів.
Просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборонити вчиняти будь-які дії, у тому числі укладати договори, переоформляти, вчиняти інші правочини стосовно 60/100 житлового будинку садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 101,5 кв.м., житловою площею 61,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3146341656060; ідентифікатор об'єкта в ЄДЕССБ 01.2624032.5060238.20250405.03.0000.40.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 04 липня 2025 року клопотання позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено.
Накладено арешт та заборонено вчиняти будь-які дії, у тому числі укладати договори, переоформляти, вчиняти інші правочини стосовно 60/100 житлового будинку садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 101,5 кв.м., житловою площею 61,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3146341656060; ідентифікатор об'єкта в ЄДЕССБ 01.2624032.5060238.20250405.03.0000.40.
Копію ухвали направлено в Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (33028, м.Рівне, майдан Просвіти, 2) для виконання та сторонам для відома.
Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, ОСОБА_3 оскаржила її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що вона є належним власником 60/100 житлового будинку садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 101,5 кв.м., житловою площею 61,3 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на майно. На даний момент у будинку немає світла, води, газу. Будинок не отоплюється та у ньому протікає дах.
Фактично забороною вчиняти будь-які дії стосовно її майна, суд протиправно позбавив її права володіння, користування, розпорядження своїм майном в розумінні ст. 319 ЦК України, а також позбавив її права господарювати у своєму будинку, проводити ремонті роботи, що призведе до незворотних наслідків: можливого руйнування будинку, збільшиться вартість ремонту, або виникне потреба у повній відбудові будинку.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу місцевого суду і у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
07 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому покликається на законність оскаржуваної ухвали.
Вказує, що зважаючи, що спірне майно, в період розгляду судом справи щодо визнання права власності на майно в порядку спадкування, незаконно було оформлено за ОСОБА_2 , та, відповідно, було відчужено ОСОБА_3 - існує об'єктивна ймовірність відчуження і надалі майна на користь третіх осіб, задля уникнення витребування його у добросовісного набувача.
Додає, що апелянт вводить в оману суд стверджуючи, що в неї відсутнє інше житло.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 06.08.2025 № 438385678 (за РНОКПП ОСОБА_3 - НОМЕР_1 ) останній на праві спільної часткової власності належить 1/3 частки квартири за адресою АДРЕСА_2 .
Просить про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали - без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) Верховний Суд виснував, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів; при цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору. Такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 755/12931/23 (провадження № 61-16704св23; від 11 грудня 2024 року у справі № 760/18839/23 (провадження № 61-5451св24).
Судом встановлено, що на розгляді Рівненського міського суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Сохацька Олена Володимирівна, приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Олинець Володимир Петрович про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування його державної реєстрації, визнання недійсним договору міни та скасування його державної реєстрації. Предметом спору є 60/100 частини житлового будинку садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 101,5 кв.м., житловою площею 61,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що, за твердженнями позивача, входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 та на яку позивач претендує.
Оскільки між сторонами дійсно існує майновий спір і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувася до суду, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на предмет спору: 60/100 частини житлового будинку садибного типу, з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 101,5 кв.м., житловою площею 61,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , із заборонено вчиняти правочини щодо вказаного нерухомого майна.
Як роз'яснено Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі 640/13156/18 (61-7314св19) при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судом першої інстанції, з урахуванням вищезазначених критеріїв, повною мірою здійснено оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у справі.
Доводи апеляційної скарги щодо унеможливлення користування апелянтом нерухомим майном, апеляційний суд відхиляє, оскільки накладення судом арешту на нерухоме майно із забороною вчинення щодо нього правочинів, з метою забезпечення позову, не позбавляє відповідача можливості користуватися ним та господарювати у ньому.
Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19.
Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 04 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.