Іменем України
26 вересня 2025 року м. Кропивницький
справа № 521/19276/24
провадження № 22-ц/4809/900/25
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
29 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3749575 від 16 червня 2023 року у розмірі 72250 грн, а також витрат на сплату судового збору у сумі 2 422,40 грн.
Позивач свої вимоги мотивує тим, що 16 червня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3749575 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в розмірі кредитного ліміту 12500 грн зі сплатою процентів.
21 лютого 2024 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 21/02/2024, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 3749575 від 16 червня 2023 року.
Позивачем вказано, що ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором у сумі 72250 грн., яка складається з наступного: 12500 грн заборгованість за тілом кредиту, 59750 грн заборгованість за відсотками.
10 березня 2025 року за результатами розгляду справи Бобринецьким районним судом Кіровоградської області ухвалено рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Не погоджується із твердження суду, що позивачем не доведено наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором. Вказав, що в матеріалах справи є повідомлення про перерахування коштів за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3749575 від 16 червня 2023 року, яке містить усі необхідні реквізити, а отже, може вважатися первинним документом.
Крім того, позивачем надано детальний розрахунок заборгованості, який містить усі необхідні відомості для підтвердження суми боргу.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до вимог ч.1 ст.368, ч.1 ст.369 ЦК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3749575 від 16 червня 2023 року, який відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора Х980 (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача відповідно до довідки про ідентифікацію.
За умовами цього договору кредитодавець ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки передбачені, договором. Згідно умов договору сума кредиту за даним договором становить 12500 грн, дата надання кредиту 16 червня 2023 року, строк кредиту 360 днів, валюта кредиту гривня, цільове призначення споживчі (особисті) потреби, стандартна процентна ставка - 2,00%.
Відповідно до п. 1.1 договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт WWW.credit7.ua або мобільний додаток.
Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.
Згідно із п. 2.1 кредитного договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.
Як зазначено в листі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» за № 20240222-2149 від 22 лютого 2024 року, між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №210222-1 від 21 лютого 2022 року, відповідно до якого, було успішно перераховано кошти на платіжну картку Клієнта ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 16 червня 2023 року на суму 12500 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - 37495751686912313, призначення платежу: зарахування на карту, маска картки НОМЕР_1 .
У зв'язку з невиконанням зобов'язань перед позивачем, вказано на наявність заборгованості відповідача за кредитним договором. Розмір заборгованості складає 72250 грн.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору відступлення права вимоги №21/02/2024 від 21 лютого 2024 року передало своє право вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що до позовної заяви не додано жодного належного і допустимого доказу у вигляді первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджували б факт надання кредитних коштів відповідачу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
На підтвердження позовних вимог Товариством було надано Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (а. с. 14-23), Договір про споживчий кредит №3749575 від 16 червня 2023 року (а. с. 24-32), Додаток до Договору №3749575 від 16 червня 2023 року (а. с. 33), Паспорт споживчого кредиту (а. с. 34-37), Лист про перерахування коштів від ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» (а. с. 37), Розрахунок заборгованості (а. с. 38-42), Довідка про підписання договору за допомогою електронного підпису (а. с. 43), Договір факторингу №21/02/2024 від 21 лютого 2023 року (а. с. 45-50), Витяг з реєстру боржників до Договору факторингу №21/02/2024 від 21 лютого 2023 року (а. с. 51), Акт приймання - передачі Реєстру боржників від 21 лютого 2023 року до Договору факторингу №21/02/2024 від 21 лютого 2023 року (а. с. 52), Платіжна інструкція №75443 від 21 лютого 2023 року (а. с. 53), Досудова вимога від 28 листопада 2024 року (а. с. 54).
Вказані документи підтверджують лише умови кредитування та переуступку права вимоги, але вони не є належними та допустимим доказами саме надання ОСОБА_1 коштів за кредитним договором.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Позивачем не надано до суду першої інстанції банківської виписки з рахунку позичальника, або іншого бухгалтерського документу, що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Таким чином, з вищенаведеного слідує, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Разом із тим, колегія суддів зазначає, що обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі «UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема що стосується договорів кредиту: письмовими, речовими і електронними доказами.
У статті 100 ЦПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин.
У своїй позовній заяві до суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просила розглянути справу у її відсутність, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляла.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа№755/18920/18, провадження №61-17205ск19.
Верховний Суд у постанові від 27 березня 2020 року в справі № 703/3063/18 дійшов висновку, що в зв'язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованої суми боргу. А тому, з урахуванням такого, розрахунок заборгованості, на який посилається суд в оскаржуваному рішенні, не є належним і достовірним доказом того факту, що відповідач дійсно отримав позику, і відповідно що договір позики є укладеним.
За приписами частини 1 статті 1046, частини 2 статті 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Саме в обов'язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а і факт передачі грошей.
Повторне викладення позивачем в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався в позовній заяві, з посиланням на правові висновки Верховного Суду щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не був позбавлений можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів, надавши до позовної заяви відповідні докази, однак зазначеною процесуальною можливістю не скористався.
Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Згідно п.2 ч.1 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді :
О.А. Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич