Іменем України
08 вересня 2025 року м. Кропивницький
справа № 388/338/25
провадження № 22-ц/4809/1374/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,
за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2025 року (суддя Баранський Д. М.).
Зміст вимог
У лютому 2025р Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» звернулось до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 , яким просить:
-стягнути з ОСОБА_1 4 712,47 грн заборгованості за кредитним договором № 2021819 від 21 листопада 2019 року.
Заявлено про стягнення сплаченого судового збору та відшкодування витрат на правничу допомогу.
Позиція відповідачки, заява про закриття провадження у справі
10 квітня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника Харламову Т.В. подала письмові пояснення.
Просить закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, так як нею сплачено на користь позивача 4 712,47 грн заборгованості за кредитним договором.
Виказана позиція щодо заявлених судових витрат, зокрема професійної правничої допомоги, то вони є неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову.
Справа є малозначною, не потребувала участі представника у судовому засіданні, а також інших додаткових зусиль адвоката.
Фактично правова допомога складалась з консультації та подання позову до суду.
Відмова від позову
11 квітня 2025 року, представник позивача Литвинець С.А. подав до суду заяву про відмову від позову.
Вказав, що після пред'явлення позову, відповідачка сплатила 4 712,47 грн, а відтак наявні підстави для відмови від позову та закриття провадження у справі, у зв'язку з добровільним виконання вимог позивача.
Просить стягнути з ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
Судова ухвала
Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2025 року закрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за відсутності предмета спору.
Суд відмовив у вимогах про закриття провадження у справі, у зв'язку з відмовою від позову. Оскільки судом встановлено, що у справі відсутній предмет спору, про що повідомлено представниками як відповідачки, так і позивача у поданих письмових поясненнях та заяві з доданими до них матеріалами.
10 квітня 2025 року відповідачка сплатила на користь позивача грошову суму визначену в предмет спору, тобто саме з цього моменту виникли підстави для закриття провадження за відсутності предмета спору.
Відмова позивача від позову виникла та реалізована після настання підстави для закриття провадження, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Апеляційна скарга
Не погоджуючись з судовою ухвалою, представник позивача Литвинець С.А. в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 20.06.2025 р про закриття провадження у справі 388/338/25 та про відмову у задоволенні заяви позивача про відмову від позову та відшкодування судових витрат і постановити нову: про закриття провадження у справі 388/338/25 на підставі заяви позивача про відмову від позову - згідно п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. На підставі ч. 3 ст. 142 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 5 450,40 грн, та понесені витрати на надання правничої допомоги у справі в розмірі 15 000,00 грн.
В обґрунтування оскарження вказує, що закриття оскаржуваною ухвалою провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та одночасну відмову в закритті провадження за заявою позивача з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України є незаконним, та таким, що порушує процесуальні і матеріальні права товариства.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви позивача про відмову від позову та про відшкодування судових витрат від 11.04.2025 р.
Судом помилково визначено, нібито факт оплати грошової суми сам по собі є підставою для закриття провадження, але даний висновок є неправильним, оскільки саме встановлення судом факту відсутності спору є підставою для закриття провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Відзив відповідачкою не подавався
Рух справи
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2025 року.
Ухвалою від 07 серпня справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2025 року призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 08 вересня 2025 року.
Ухвалою від 08 серпня 2025р заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» - адвоката Литвинця Сергія Анатолійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2025 року ухвалено здійснювати в режимі відеоконференції за участю представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» - адвоката Литвинця Сергія Анатолійовича поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Позиція сторін
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд.
Представник позивача надав пояснення в апеляційному суді, підтримав доводи апеляційної скарги.
Відсутність відповідачки, в порядку ст. 372 ЦПК не перешкоджає судовому розгляду.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступного
Процесуальні обставини
24 лютого 2025р Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме просило стягнути з відповідачки на свою користь 4712,47 грн заборгованості за кредитним договором № 2021819 від 21 листопада 2019 року.
Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Платіжним документом підтверджено про сплату ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІН Фінанс Груп» 4 712, 47 грн, така сума заявлена у позові (а.с.70).
Добровільна сплата відповідачкою здійснена 10.04.2025р.
Норми права застосовані судом
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04.
Мотиви апеляційного суду
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У даній справі виходить, що на час звернення з позовом та відкриття провадження у справі, спір між сторонами був актуальний, тобто існував.
Відповідач задовольнила вимогу позивача, 10.04.2025р, тобто після відкриття провадження у справі.
Представник позивача, одразу після сплати коштів ОСОБА_1 , подав до суду заяву про відмову від позову.
Суд, застосувавши положення законодавства, п.2 ч. 1ст.255 ЦПК, закрив провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору та одночасно відмовив у задоволенні заяви позивача про закриття провадження у справі, у зв'язку з відмовою від позову, за наслідком добровільного виконання відповідачкою заявлених вимог після відкриття провадження у справі, п.4 ч.1 ст.255 ЦПК.
Наведені судом в оскаржуваній ухвалі норми права, застосовуються в залежності від обставин звернення і за умов, що між сторонами вирішені абсолютно всі питання, дотриманий баланс інтересів.
Так, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Можливість закриття провадження на підставі цього пункту можливе, якщо предмет спору відсутній під час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження.
З урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Таким чином, суд закриває провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
У постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 ОП КЦС ВС виснувала, що суд закриває провадження у справі,у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань. Подібні висновки викладені також у постановах КЦС ВС у справі № 522/1745/14-ц, від 20 жовтня 2021 року у справі № 668/13646/15, від 26 квітня 2022 року у справі № 757/46995/17-ц, від 09 листопада 2022 року у справі № 707/289/22-ц, від 15 березня 2023 року у справі № 201/2289/20, від 29 березня 2023 року у справі № 686/3717/22, від 21 червня 2023 року у справі № 357/9051/18, від 18 жовтня 2023 року у справі 362/4790/14-ц та інших.
Водночас ОП КЦС ВС у цій постанові відступила від висновків, сформульованих у постановах КЦС ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19 та від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, конкретизувавши їх так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, а також у постановах КГС ВС від 26 липня 2018 року у справі № 910/23359/15, від 18 червня 2019 року у справі № 914/891/16, від 18 липня 2019 року у справі № 916/3147/16, від 26 листопада 2019 року у справі № 920/240/18, від 18 липня 2023 року у справі № 906/1357/20 та від 16 серпня 2023 року у справі № 910/5571/22 викладено висновки, за змістом яких закриття провадження у справі можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Момент припинення існування (зникнення) предмета спору має важливе значення для розгляду та вирішення справи та повинен ураховуватися судами при вирішенні питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, та з яких підстав.
У даній справі, на відміну від обставин вищенаведених судових постанов, після добровільного виконання вимог позову відповідачем, стороною позивача одразу подана заява про відмову від позову, що не передбачає безумовного застосування п.2 ч.1 ст.255 ЦПК, а підлягає відповідного з'ясування судом яке з положень ст.255 ЦПК підлягає застосуванню.
Як правило, предмет спору визначає права й обов'язки сторін, які становлять зміст правовідносин. Більшість з обставин можуть існувати як на момент відкриття провадження у справі, про які суду не відомо і які з'ясовуються після відкриття провадження у справі, так і можуть виникнути вже після відкриття провадження у справі.
Пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України, який визначає відсутність предмета спору як правової підстави для закриття провадження у справі не є умовою для формування універсального підходу до визначення поняття "наявність предмета спору" на певній стадії судового процесу з огляду на очевидну відмінність (неподібність) правовідносин, спори щодо яких підлягають вирішенню, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 10 січня 2024 року, cправа № 916/1042/22, провадження № 12-68гс23.
Апелянт акцентує увагу, що судом не вирішена заява щодо судових витрат, про що заявлено у позові і які складаються з судового збору та правничої допомоги. Представник позивача у позові просить стягнути 3028,00 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надані відповідні документи до такої заяви.
Відшкодування судових витрат за наслідком застосування п.2ч.1 ст.255ЦПК та п.4ч.1 ст.255 ЦПК, є абсолютно різними. Більш того, за наслідком застосування п.2ч.1 ст. 255 ЦПК у позивача відсутні підстави для відшкодування судових витрат.
Процесуальним законодавством врегульовано розподіл судових витрат, за наслідком закриття провадження у справі, у зв'язку з відмовою позивача від позову, так як відповідачем задоволені вимоги після пред'явлення позову.
В той же час, якщо провадження у справі закрито через відсутність спору, судові витрати, не стягуються, а залишаються на сторонах, які їх понесли, оскільки рішення по суті спору не ухвалювалося.
Друге речення частини третьої статті 142 ЦПК України, застосовується лише у разі закриття провадження у справі з підстав відмови позивача від позову і прийняття її судом (пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України), а якщо провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України (за відсутністю предмета спору), такі витрати не відшкодовується.
Частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову. Друге речення частини третьої статті 142 ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв'язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.
Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема стаття 13 ЦПК України зобов'язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог (відповідно суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, та перевіряти законність судових рішень лише в межах вимог заявлених у суді першої інстанції), а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.
Закриваючи провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, яка передбачає відсутність предмету спору, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка сплатила борг позивачу 10.04.2025р, що зумовлює відсутність предмета спору між сторонами у справі, відтак за висновком суду виходить, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань.
При цьому в оскаржуваній судовій ухвалі, суд першої інстанції зазначив, що згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
В позовній заяві містилась вимога про відшкодування судових витрат і додані докази їх понесення, зокрема договір про надання правничої допомоги від 01.09.2021р, додаткова угода від 06.02.2025р, ордер, акт про надані послуги від 01.02.2025р, платіжна інструкція (а.с.45-52). Квитанція про сплату судового збору (а.с.57).
Місцевий суд в ухвалі від 11 липня 2025р зазначив, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) не є відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат.
Положення частини п'ятої статті 142 ЦПК України, про що зазначив суд, застосовується лише у разі, якщо відбулося закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, тоді відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. В даній справі позивач заявив про розподіл витрат.
Частина 3 статті 142 застосовується як підстава для відшкодування судових витрат коли позивач не підтримує своїх вимог, унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову. Постанова Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 199/9188/16-ц (провадження № 61-12504св20).
Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 688/3712/19, провадження № 61-6211св20, від 08 липня 2020 року у справі № 688/3320/19, провадження № 61-6830св20, від 24 липня 2020 року у справі № 688/3361/19, провадження № 61-6828св20, від 09 липня 2020 року у справі № 688/3556/19, провадження № 61-7919св20, від 23 липня 2020 року у справі № 688/3708/19, провадження № 61-6758св20, від 11 січня 2021 року у справі № 688/3359/19, провадження № 61-6973св20.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому, є незрозумілим, з яких підстав місцевий суд відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, не врахував наведені правові позиції Верховного Суду, яка є незмінною, з огляду на процесуальні обставини і зміст вимог саме у даній справі, зокрема питання відшкодування судових витрат та розподіл за наслідком застосування п.2ч.1ст. 255 ЦПК, подана заява позивача про відмову від позову одразу після добровільної сплати відповідачкою суми боргу.
Загальний висновок
У зв'язку з невідповідністю оскаржуваної ухвали вимогам процесуального права та неправильне застосування норм права, невідповідність висновків суду процесуальним обставинам, що призвело до постановлення помилкової ухвали, відповідно до вимог пункту 3,4 ч.1 ст. 379 ЦПК наявні підстави для скасування ухвали суду, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимога сторони апелянта про вирішення справи по суті, тобто розгляду заяви про закриття провадження у справі згідно до п.4ч.1ст.255 ЦПК суперечить процесуальному заону, про що також міститься висновок у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 175/4803/19.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» задовольнити частково.
Ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 20 червня 2025 року скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Цивільну справу № 388/338/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІА ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направити до Долинського районного суду Кіровоградської області для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 24 вересня 2025 року.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний