вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/1589/25
381/2915/25
Заочне Рішення
Іменем України
24 вересня 2025 року Фатівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Беленчук Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області про визначення місця проживання дитини, -
Встановив:
29 травня 2025 року на адресу Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа виконавчий комітет Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області про визначення місця проживання дитини.
За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що сторони спору перебували у зареєстровану шлюбі з 09 серпня 2014 року до 31 серпня 2023 року, в подальшому шлюб був розірваним за рішенням Фастівського міськрайонного суду.
За період перебування сторін спору у зареєстрованому шлюбі у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу донька сторін спору продовжує проживати з батьком, позивачем у справі.
Позивач стверджує, що матір дитини, відповідачка у справі, фактично покинула доньку та проживає окремо.
Батько дитини самостійно займається її вихованням та утримує дитину, приймає участь в її розвитку та процесі навчання.
Для усунення ситуації правової невизначеності, позивач вважає, що існують достатні правові підстави для визначення місця проживаннядитини з батьком за адресою його реєстрації.
02 червня 2025 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області було відкритим провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а. с. 30, 30, зворот).
Після здійснення підготовчих дій та визначення порядку дослідження доказів, Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а. с. 45, 45, зворот).
В судовому засіданні, призначеному на 12 вересня 2025 року приймали участь позивач, його малолітня донька сторін спору, а також представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, для участі в судовому засіданні не з'явилась, подала заяву від 31 серпня 2025 року про проведення судового засідання без її участі, своєї позиції щодо суті спору не висловила.
З урахуванням позиції учасників судового розгляду, суд, керуючись приписами частини 1 статті 223 ЦК України, вважає за можливе проводити судовий розгляд без участі відповідачки.
При цьому, з урахуванням відсутності відзиву на позов, суд, за відсутності заперечень зі сторони позивача, ухвалює рішення за правилами заочного розгляду.
Заслухавши вступне слово позивача, пояснення представника органу опіки та піклування, пояснення дитини, що були надані нею в присутності представника органу опіки та піклування з одночасним видаленням батька дитини із зали судового засідання, дослідивши письмові матеріали справи, суд закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами та перейшов на стадію ухвалення судового рішення.
У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 24 вересня 2025 року до 16 години 40 хвилин.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.
Так, судом встановлено, що 09 серпня 2014 року між сторонами спору був укладеним шлюб, який був розірваним згідно з Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2023 року по справі № 2/381/995/23. Рішення суду набрало законної сили, копія цього рішення долучена до матеріалів справи (а. с. 11, 11 зворот).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін спору народилась донька ОСОБА_4 . Зазначена обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 13 лютого 2015 року (а. с. 12).
Станом на дату розгляду справи в суді, дитина проживає разом із батьком, батьком створені належні умови для проживання дитини. Зазначена обставина підтверджується актом обстеження умов проживання від 20 травня 2025 року, копія якого долучена до справи (а. с. 13, 13 зворот).
Позивачем надані докази офіційного працевлаштування та отримання стабільного доходу. Зокрема, надані довідки ТОВ «ІНЖИНІРИНГ-АНАЛІТИКА» № 3 від 13 травня 2025 року та № 4 від 13 травня 2025 року (а. с. 21, 22).
Згідно із висновком органу опіки та піклування Кожанської селищної ради висловлена позиція щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 . Цей висновок затверджений Рішенням виконавчого комітету Кожанської селищної ради Фастівського району № 06-03 від 27 травня 2025 року (а. с. 23-24, зворот).
Позивачем надані докази проходження профілактичного наркологічного та періодичного психіатричного оглядів (а. с. 17, 18).
На вимогу суду позивачем було додатково додано витяг з системи «Резерв+», де зазначена інформація про бронювання позивача, як військовозобов'язаного.
До матеріалів справи долучена характеристика на ОСОБА_1 від 15 травня 2025 року, що видана старостою Скригалівського старостинського округу (а. с. 18).
За змістом цієї довідки, позивач характеризується з позитивної сторони, проживає разом із донькою та батьками.
Згідно із довідкою про склад сім'ї від 15 травня 2025 року № 15-03/206, виданої виконавчим комітетом Кожанської селищної ради, позивач проживає та зареєстрований разом з донькою за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 20).
Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, додатково пояснив, що після розлучення з дружиною, донька постійно проживає з ним, він одноособово несе тягар її утримання, купує їй одяг, готує їжу, приймає участь в організації навчального процесу та в організації відпочинку на вихідних та в період канікул, коли позивач зайнятий на роботі, дитиною опікуються батьки. Згідно тверджень позивача, відповідачка не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, інколи дзвонить дитині.
На уточнюючі питання суду, позивач зазначив, що вирішення цієї справи жодним чином не пов'язано із подальшим намаганням отримати відстрочку від проходження військової служби, так як він має бронювання за місцем роботи. Позивач наполягає на тому, що вирішення цього цивільно-правового спору пов'язано із усуненням ситуації правової невизначеності у відносинах з матір'ю дитини і усунення ризиків вивезення дитини за межі території держави без його на те згоди.
В судовому засіданні представниця органу опіки та піклування вказала про наявність достатніх підстав для задоволення позову, зазначила, що приймала участь в комісійному обстеженні місця проживання позивача і дитини та підтвердила, що ці умови є належними.
Зі слів представниці органу опіки та піклування, враховуючи характер взаємовідносин сторін спору та постійну участь батька у вихованні та утриманні дитини, доцільним є визначення місця проживання дитини саме з батьком.
За правилами статті 45 ЦПК України, дитині в присутності представниці органу опіки та піклування було надано можливість надати свої пояснення та висловити думку щодо предмету спору. На час надання пояснень дитиною батько, як заінтересована сторона спору, був видаленим із зали судового засідання.
Малолітня донька сторін спору в судовому засіданні висловила бажання проживати з батьком та надала пояснення щодо постійного проживання з батьком та розповіла про його участь в її вихованні, навчанні та утриманні.
Встановивши зазначені обставини справи, суд вважає, що спірні правовідносини урегульовані наступними правовими нормами.
Так, згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту Відповідна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (стаття 7 СК України).
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
За змістом частини другої цієї статті, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Тлумачення змісту частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; стосунки, які існують між кожним із батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування при ухваленні стосовно неї будь-яких дій або рішень як у державній, так і в приватній сферах.
Стаття 12 Конвенції ООН про права дитини не встановлює будь-якого вікового обмеження щодо права дитини висловлювати свої погляди і не заохочує держави-учасниці до введення в законодавстві або на практиці вікових обмежень, які б утискали право дитини бути почутою, з усіх питань, що стосуються її інтересів. Відповідні висновки зробив ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 27 вересня 2018 року в справі «Y.B. and N.S. v. Belgium». Суд вказав, що малий вік дитини або вразливість її становища (інвалідність, належність до тієї чи іншої меншини, до числа мігрантів тощо) не перешкоджають здійсненню її права на вираження своїх поглядів і не знижують значущості, яка надається поглядам дитини при визначенні її найкращих інтересів.
Отже, думка дитини під час вирішення спору про місце її проживання має бути належним чином почута та врахована.
З урахуванням встановлених обставин та наведених вище правових норм, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Зокрема, судом встановлено, що малолітня донька сторін спору постійно проживає із позивачем, який створив належні умови для доньки, постійно опікується нею, забезпечує її виховання, розвиток та навчання.
Позивач матеріально забезпечує дитину, організовує її дозвілля, працевлаштований, має стабільний дохід, позитивно характеризується за місцем проживання.
За місцем проживання дитини створені належні умови. Судом не встановлено впливу будь-яких психотравмуючих на дитину, які б виключали можливість її проживання з батьком.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність негативного впливу батька на дитини, що б виключав можливість їх спільного проживання. При цьому, позивач заперечував наявність будь-яких шкідливих звичок чи захворювань, які б могли негативно вплинути на дитину під час їхнього спільного проживання.
Суд також враховує думку дитини, яка хоче проживати з батьком та виявляє до нього тісний емоційний зв'язок.
Крім цього, досліджені судом матеріали справи свідчать про те, що роль матері у вихованні та утриманні дитини є не такою суттєвою, як роль батька.
Тому, суд приходить до висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком забезпечить найкращу реалізацію інтересів дитини.
При цьому, суд пересвідчився, що вирішення цього цивільно-правового спору не має на меті створення умов для подальшого уникнення виконання позивачем, як військовозобов'язаним, публічно-правових обов'язків.
В цьому випадку позивач намагається вирішити ситуацію правової невизначеності та фактично просить застосувати такий спосіб захисту права, як визнання права, а саме визнання його права проживати разом із донькою.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що місце проживання дитини повинно бути визначеним з батьком, при цьому, суд не зазначає конкретну адресу такого проживання, вважаючи, що такий рівень деталізації не сприятиме ефективності регулювання відповідних відносин та не сприятиме забезпеченню правової визначеності у випадку зміни адреси проживання дитини та батька, в тому числі, враховуючи надані батьком пояснення в судовому засіданні щодо того, що він має у власності і іншу квартиру в місті Києві та планує в подальшому там проживати з донькою.
З урахуванням приписів статті 141 СК України та повного задоволення позовних вимог, суд, стягує з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору.
З урахуванням наведеного, керуючись приписами статті 161 СК України, статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -
Ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 211,20 гривень, як компенсацію понесених витрат зі сплати судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа: виконавчий комітет Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області, ЄДРПОУ 04359904, місцезнаходження: Київська область, Фастівський район, смт. Кожанка, вул. Заводська, 6-А.
Суддя Самуха В.О.