вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/1616/25
381/2994/25
24 вересня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київськоїобласті в складі:
головуючого судді Ковалевської Л.М.,
з участю секретаря Омельчук С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 15 100,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16.09.2019 року між первісним кредитором ТОВ «ЗАЙМЕР» правонаступником якого являється ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №80572 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 5 000,00 гривень, дата надання кредиту: 16.09.2019 року, строк кредиту: 18 днів, валюта кредиту: UAH, стандартна процентна ставка - 2,0 % в день або 730 % річних.
Згідно з п. 1.4. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом, а тому, на виконання вимог п. 2.4 кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів.
На виконання умов договору про надання фінансового кредиту №80572 від 16.09.2019 позичальнику були перераховані грошові кошти у сумі 5 000,00 гривень.
Однак, в подальшому позичальник своїх обов'язків щодо повернення коштів не виконав та не сплачував відсотки за користування кредитом.
28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та позивачем, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до якого позивач набув право вимоги заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №80572 від 16.09.2019 року.
Після відступлення права вимоги за вказаними вище правочинами, право вимоги за договором про надання фінансового кредиту №80572 від 16.09.2019 року перейшло до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» і останній може вимагати стягнення з позичальника заборгованості в примусовому порядку.
Згідно виписки з особового рахунку, станом на 31.01.2025 року загальний розмір заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №80572 від 16.09.2019 року становить 15 100,00 гривень та включає: заборгованість за сумою кредиту - 5 000,00 гривень, заборгованість за відсотками - 10 100,00 гривень.
Зазначені вище суми представник позивача просить стягнути з відповідача в примусовому порядку, а також стягнути з відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 гривень.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Учасникам справи було роз'яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
23.07.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» Пархомчук С.В. направив заяву про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн.
Ухвалою судді від 24.07.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Поети Ю.В. про витребування доказів - відмовлено.
Також, 24.07.2025 представником відповідача - адвокатом Поетою Ю.В. було направлено до суду клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з перебуванням відповідача у складі ЗСУ, яке було розглянуто і ухвалою суду від 28.08.2025 в задоволенні даного клопотання - відмовлено.
28.08.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача - адвокат Поета Ю.В. направив додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що позовні вимоги відповідач визнає частково в сумі 6 800,00 грн., з яких 5 000,00 грн.- тіло кредиту та 1 800,00 грн. - відсотки, так кя умовами кредитного договору та додатками до нього погоджено відсотки на 18 днів саме в такому позмірі.
Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
При розгляді справи, судом встановлено, що 16 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №80572, за умовами якого відповідачу надається кредит у сумі 5 000,00 грн. на 18 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом за процентною ставкою 2 % в день або 730% річних.
Вказаний договір підписано сторонами відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».
Договір підписаний відповідачем, як позичальником з використанням електронного підпису KL8132.
Згідно з пунктами 1.1-1.2, 1.3 договору, сума кредиту складає 5 000,00 гривень, строк кредиту - 18 днів, тобто до 03.10.2019, фіксована процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних.
До матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують факт надання грошових коштів в борг відповідачу у сумі 5 000,00 гривень.
Зокрема, для підтвердження факту надання грошових коштів в борг позивачем надано інформаційну довідку ТОВ «Платежі Онлайн» від 09.04.2025 року № 1235/04, в якому зазначено успішність операції 16.09.2019 року про перерахування 5 000,00 грн. на номер картки НОМЕР_1 (а. с. 40).
Згідно з додатком № 1 до Договору про надання фінансового кредиту №80572 від 16.09.2019, в графіку розрахунків та загальна кількість кредиту вказано: дата видачі кредиту 16.09.2019, сума кредиту 5 000,00 грн, усього до сплати 03.10.2019 - 6 800,00 грн (з урахуванням процентів за користування кредитом - 1 800,00 грн.) Додаток є невід'ємною частиною до договору фінансового кредиту №80572 від 16.09.2019 (а.с.28).
28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та позивачем, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до якого позивач набув право вимоги заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №80572 від 16.09.2019 року (а.с.29-36).
Згідно з Випискою з особового рахунку за кредитним договором, станом на 31.01.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 15 100,00 грн, до складу якої входить: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 5 000,00 гривень, прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 10 100,00 грн.(а.с.16).
Нормативно-правове обґрунтування.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконанняз обов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначенихзмістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, щовизначені законом як істотн іабо є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї ізсторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторонни домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторонни домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторонни домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторонни домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електроннійформі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогівв ласноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.
З матеріалів справи суд встановив, що спірні правовідносини стосуються наявності у позивача права вимоги до відповідача у справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. За твердженням позивача таке право вимоги ним набуте на підставі договору факторингу, укладеного з первісним кредитором ТОВ «ЗАЙМЕР».
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
На підтвердження наявності права вимоги до відповідача позивач додав до позовної заяви докази, якими підтверджено перехід до нього такого права від первісного кредитора на підставі договору факторингу.
Отже, позивач довів факт відступлення йому первісним кредитором права грошової вимоги до відповідача у справі за кредитним договором, про стягнення заборгованості за яким позивач подав цей позов.
Водночас щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає таке.
За умовами кредитного договору №80572 від 16.09.2019 року передбачено надання позики в розмірі 5 000,00 грн строком на 18 календарних днів.
Отже, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» має право на стягнення процентів за користування позикою за вказаним договором за 30 календарних днів, виходячи із розміру установленої у договорі процентної ставки, яка становить 2 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц та у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
Отже, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» має право на стягнення процентів за користування кредитом за вказаним договором за 18 календарних днів, що, виходячи із установлених у договорі процентних ставок, становить 1 800,00 грн.
Проте, позивач безпідставно зазначив у позові вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за цим договором у розмірі 10 100,00 грн.
Суд наголошує, що нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками суперечить вказаним вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» підлягає стягненню заборгованість за договором кредиту №80572 від 16.09.2019 року у розмірі 6 800,00 грн, з яких 5 000,00 грн - сума позики, 1 800,00 грн - проценти за користування кредитом.
В іншій частині вимоги позову задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач у позовній заяві зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконаннявідповіднихробіт (наданняпослуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано: Договір про надання правової допомоги від 29.12.2023, Додаткова угода №1 від 27.12.2024 до Договору про надання правової допомоги від 29.12.2023, Акт про отримання правової допомоги від 21.07.2025, доказ оплати правової допомоги та рахунок, згідно з яким загальна вартість наданих послуг і виконаних робіт склала 10 500,00 грн.
З розрахунку понесених витрат на професійну правничу допомогу, адвокатом були надані наступні послуги: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору №80572 від 16.09.2019 року, кількість годин 1, вартість - 2 000,00 грн, складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики, кількість годин 2,5, вартість - 5 000,00 грн; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи, кількість годин 1,5, вартість 3 000,00 грн; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції, вартість - 500,00 грн.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу та, розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).
Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір ? обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витратна правничу допомогу, суд встановив, що зазначені позивачем витрати, які включають послуги: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості (2 000,00 грн), складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики (5 000,00 грн) мають організаційний характер та зводяться до єдиної дії ? формування правової позиції позивача та є складовими підготовки позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.
Послуги, які зазначено як інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів не підтверджені доказами, наявним в матеріалах справи, оскільки крім позовної заяви, представник позивача подав до суду лише заяву з вимогою про розподіл судових витрат на правничу допомогу з додатками на підтвердження її вартості. Вказана заява за своїм змістом фактично дублює аналогічні вимоги щодо вказаного питання, які викладені у тексті позовної заяви.
Послуги щодо моніторингу «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи (3 000,00 грн), по-перше, не є за своєю суттю правничою допомогою, оскільки носять суто технічний характер, а, по-друге, не мають практичного сенсу для позивача, оскільки така інформація надходить йому від суду через ЄСІТС автоматично та відображається у його електронному кабінеті.
Послуги щодо канцелярських витрат на виготовлення копій документів, відправку поштової кореспонденції (500,00 грн.) не є послугами з надання правничої допомоги у розумінні приписів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши складність справи, ціну позову, а також те, що розгляд такої справи процесуальним законом передбачено в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, за предметом спору та характером спірних правовідносин, правовим регулюванням ця справа для позивача є типовою з-поміж великої кількості аналогічних справ за його позовами; врахувавши характер послуг, а також необхідність дотримання критерію пропорційності, розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, оскільки позов задоволено частково в сумі 6 800,00 грн., судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1 090,08 грн. (15 100,00*100%:6800,00=45,0%; 2422,40*45,0:100=1 090,08), а витрати на правничу допомогу становлять 1 350,00 грн. (3 000,00*45,0:100=1 350,00).
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.4, 7, 12, 13, 81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 282 ЦПК України, ст. 526, 1050, 1054 ЦК України, правову позицію Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, заборгованість за кредитним договором №80572 від 16.09.2019 року у розмірі 6 800,00 (шість тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір в розмірі 1 090,08 (тисяча дев'яносто) гривень 08 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 корить Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 350,00 (тисяча триста п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Леся Ковалевська