Справа № 283/2465/25
провадження №2/283/1335/2025
26 вересня 2025 року суддя Малинського районного суду Житомирської області Ярмоленко В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3
про поділ у натурі житлового будинку,
23.09.2025 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Барановський І.І., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АМ №1154623 від 17 вересня 2025 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поділ у натурі житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , інша частка належить зі слів позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до наступного висновку.
В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позивач просить поділити належну їй частину із житлового будинку, а також визнати право власності на цей окремий об'єкт нерухомого майна.
Поняття спільної часткової власності викладено в частині 1 статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому, тобто спірний будинок перебуває у спільній частковій власності як позивача, так і відповідачів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч. 1-3 ст. 358 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у справі спільної власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий поділ, право спільної власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (ч. 2 ст. 367ЦК України).
У постанові від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 Верховний Суд виснував, що поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки із майна, що є у спільній частковій власності, правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце не виділ, а поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
У позовній заяві представник позивача зазначає про поділ житлового будинку.
Таким чином слід уточнити позовні вимоги в цій частині, з урахуванням вищевказаного висновку Верховного Суду.
Крім того, слід наголосити на наступному.
Згідно п.1.1 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, яка затверджена Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18.06.2007 року № 55 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 року за № 774/14041, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.
У відповідності до ч. 1ст. 106 ЦПК України, учасники справи мають право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Позивачем не додано висновку фахівця щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.
З урахуванням викладеного, позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення недоліків.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
Керуючись ст. 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ у натурі житлового будинку- залишити без руху, надавши їй строк п'ять днів з дня отримання ухвали, для усунення вказаних недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя