Номер провадження: 33/813/1559/25
Номер справи місцевого суду: 521/6988/24
Головуючий у першій інстанції Громік Д. Д.
Доповідач Лозко Ю. П.
22.09.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження
постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 21 травня 2024 року
встановив:
Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 21 травня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років. Вирішено питання щодо судових витрат.
10 липня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної вище постанови, яке обґрунтовує тим, що з метою отримання посвідчення водія, апелянт намагався скласти теоретичний іспит, однак у територіальному сервісному центрі отримав відмову у доступі до іспиту, яка мотивована тим, що його позбавлено права керування транспортними засобами на строк 5 років, тому він не може бути допущений до складання іспиту. Під час винесення оскарженої постанови, він не усвідомлював наслідки та вважав, що якщо у нього немає посвідчення водія, тому позбавлення його права керування транспортними засобами не вплине на можливість реалізації ним права отримати водійське посвідчення.
В судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи не з'явився.
Апеляційний суд перевіривши матеріали справи вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної вище постанови суду, задоволенню не підлягає, а подану апеляційну скаргу, потрібно повернути особі, що її подала, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
Отже законодавець визначив процесуальний механізм, яким обумовив перебіг строку на апеляційне оскарження постанови судді саме з моменту її постановлення, а не з моменту отримання копії судового рішення, особою щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, чи, зокрема її захисником.
Відповідно до наведеної вище норми, апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Законом передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов'язки, покладені на неї законом.
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами потрібно вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Обов'язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на апелянта.
Так, оскаржувана постанова прийнята Малиновським районним судом м. Одеси 21 травня 2024 року, тому строк на апеляційне оскарження цієї постанови суду закінчився 31 травня 2024 року.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 приймав участь у розгляді справи, подав заяву у якій зазначив, що визнає вину у скоєнні інкримінованого правопорушення (а.с. 7). Прийняття участі у розгляді цієї справи особисто в судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечує.
21 травня 2024 року на виконання вказаної вище постанови судді, ОСОБА_1 сплатив штраф у розмірі 40800 грн, а також судовий збір в сумі 605,6 грн, що підтверджується копіями квитанцій до платіжної інструкції (а.с. 11,12).
Отже, апелянт був достеменно обізнаний, про результати розгляду цієї справи судом першої інстанції, вид та розмір стягнення, накладеного на нього судом.
Разом з цим, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася до суду лише 10 липня 2025 року, тобто з пропуском, встановленого статтею 294 КУпАП, строку на апеляційне оскарження, який перевищує 1 рік.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
ЄСПЛ зауважує, що сторона, яка задіяна під час судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв розумності строку є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 21 листопада 1995 рокуу справі "Чірікоста і Віола проти Італії" ("Ciricosta and Viola v. Italy", заява N 19753/92)).
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.
Обставини, якими наразі апелянт обґрунтовує клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження, оскільки ризики не усвідомлення правових наслідків накладеного судом стягнення несе саме особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Частиною другою статті 68 Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Суб'єктивне тлумачення законодавства, зокрема переконання апелянта у тому, що за відсутності у нього посвідчення водія, накладене судом додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, у подальшому не вплине на можливість реалізації ним права отримати водійське посвідчення не є тими обставинами, які були б об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
З огляду на викладене вище, апеляційним судом не встановлено підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 21 травня 2024 року, а тому у задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження потрібно відмовити та відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 21 травня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Ю.П. Лозко