Номер провадження: 33/813/1654/25
Номер справи місцевого суду: 501/2204/25
Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю. О.
Доповідач Лозко Ю. П.
22.09.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Бондаренка Олександра Миколайовича
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову судді Чорноморського міського суду Одеської області від 15 липня 2025 року
встановив:
Постановою судді Чорноморського міського суду Одеської області від 15 липня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 травня 2025 року о 00:12 год
ОСОБА_1 у м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, керував автомобілем ВАЗ 1118 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нечітка мова в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідно до встановленого порядку, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Чорноморського міського суду Одеської області від 15 липня 2025 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
За доводами апеляційної скарги з відеозаписів, долучених поліцейськими до матеріалів справи убачається, що транспортний засіб стояв на стоянці прилеглої території будинку, зовнішні освітлювальні прилади у автомобіля були вимкнуті, двигун не працював. Факт руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 і фіксація зупинки поліцейськими вказаного вище автомобіля за допомогою засобів відеозапису не зафіксовано, що на думку апелянта свідчить про те, що правоохоронці під'їхали до його транспортного засобу, який вже тривалий проміжок часу стояв на парковці. Про вказані вище обставини, під час розгляду справи в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомляв суду, зазначивши, що транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння він не керував. Оскільки докази керування ним транспортним засобом відсутні, відтак апелянт не є суб'єктом інкримінованого правопорушення, тому не мав виконувати вимогу поліцейського щодо проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння. Посилаючись на зміст відеозапису, зазначає, що він погодився на незаконну вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння. Письмові пояснення, що містяться у матеріалах справи були складені від його імені поліцейськими та підписані ним під диктовку правоохоронців, зі змістом яких його не ознайомлювали.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Бондаренко О.М. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Вислухавши ОСОБА_1 та його захисника Бондаренка О.М. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суддя виходив із того, що вина ОСОБА_1 підтверджується зібраними у справі доказами.
З такими висновками судді, апеляційний суд не погоджується, з огляду на таке.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов'язок, обумовлений з'ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.
При цьому, законодавець у положеннях ст. 7 КУпАП констатує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зважаючи на специфіку складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, встановлення у діях особи факту керування транспортним засобом є обов'язковим, недоведеність цієї обставини свідчить про відсутність у діях особи ознак інкримінованого правопорушення, а відтак і відсутність правових підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. (ч.3 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч.5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 266 КУпАП).
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Iнструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі -Інструкція).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема до одних із таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення свідків та відеозапис, а також інші документи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №316605 від 01 травня 2025 року, складеного відносно ОСОБА_1 , убачається, що: «01 травня 2025 року о 12:00 год в м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 77, останній керував автомобілем ВАЗ 1118 д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нечітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестеру «Драгер» та в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР».
З відеозапису, долученого до матеріалів справи відеозапису убачається, що факт руху зазначеного вище автомобіля під керуванням ОСОБА_1 поліцейськими не зафіксовано. Натомість відеофіксацією підтверджується, що у той час, як поліцейські з'явилися на місці події, автомобіль ВАЗ 1118 д/н НОМЕР_1 , у салоні якого у тому числі знаходився ОСОБА_1 , перебував у нерухомому стані, двигун транспортного засобу не працював, габарити були вимкнені.
Отже вказаним вище відеозаписом, наданим правоохоронцями в якості доказу, не зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у часі та місці, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення від 01 травня 2025 року.
Водночас, матеріали справи не містять, а поліцейськими усупереч вимог ст. 251 КУпАП, що є їх процесуальним обов'язком, не надано інших доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, як про те зазначено у змісті протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що за встановлених у справі фактичних обставин, докази, що містяться у справі, які надані правоохоронцями, не доводять ту обставину, що
ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, що є однією з обов'язкових ознак складу інкримінованого адміністративного правопорушення, за відсутності якої не можливе вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на останнього стягнення.
Крім того, з відеозапису убачається, що на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру «Дгагер») або ж у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 не відмовлявся, зазначивши, що може пройти (00:23:30-00:23:32 - час вказаний на відеозаписі).
Отже, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у порядку, передбаченому законом ОСОБА_1 не відмовлявся, що виключає у його діях наявність ознак порушення вимог п.2.5 ПДР.
Суд першої інстанції, наведеним вище обставинам належної правової оцінки не надав, та дійшов помилкового висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є винною у вчиненні цього правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.
За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та закриття провадження у цій справі.
Інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд не перевіряє, оскільки встановлені апеляційним судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення про закриття провадження у справі, у зв'язку з чим надання правової (юридичної) оцінки іншим доводам не є доцільним.
У відповідності до п.2 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а оскаржувану постанову судді Чорноморського міського суду Одеської області від 15 липня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі
п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 15 липня 2025 року
скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко