Справа № 466/8366/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/2473/25 Доповідач: ОСОБА_2
22 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 10 вересня 2025 року,
встановила:
даною ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність службових осіб Львівської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, що полягає у не внесенні відомостей до ЄРДР по заяві від 28.08.2025 року.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді.
Зобов'язати уповноважену особу Львівської спецпрокуратури внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення заяви від 28.08.2025. Забезпечити ознайомлення з витягом з ЄРДР у строки, встановлені КПК. Зобов'язати провести кримінальне розслідування щодо службових осіб ТЦК та ВЛК за фактами службової недбалості та зловживання владою через невиконання обов'язкових психіатричних обстежень при діагнозах F22.0 та F60.0.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що було порушено вимоги ч. 1 ст. 214 та ч. 1 ст. 303 КПК України, а також конституційні гарантії, визначені ст. 3 та ст. 28 Конституції України.
Крім того вказує, ігнорування обов'язкових психіатричних досліджень, що є порушенням ч. 2 ст. 367, ч. 1 ст. 364 КК України, оскільки неналежне виконання службових обов'язків поставило під загрозу життя і здоров'я.
У судове засідання ОСОБА_6 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце його проведення. Водночас, ОСОБА_6 подав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
З урахуванням наведеного та положень ч.4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено без участі осіб, які не з'явились до суду.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 , колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчий суддя при постановленні оскарженої ухвали дотримався в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
За правовою позицією, висловленою в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2019 року (справа №761/20985/18, провадження №51-8007км18), якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Колегія суддів також ураховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року в справі №818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Тобто, з врахуванням вищенаведеного, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які відомості із заяви чи повідомлень, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення (внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, передбачено положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України, а прийняття і реєстрація заяв, передбачено положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2025 року, до суду надійшла скарга, в якій ОСОБА_6 просить зобов'язати уповноважену особу Львівської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону невідкладно, але не пізніше 24 годин із моменту надходження ухвали, внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, викладене у заяві про вчинення кримінального правопорушення, надісланій 28 серпня 2025 року, о 17:00 год. В обґрунтування своєї скарги зазначає, що 28 серпня 2025 року, о 17:00, скаржником подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (zvernennya@vpzhr.gp.gov.ua). У своєму зверненні повідомляв, що він хворіє на ряд психічних хвороб, які виключають можливість призову його на службу до лав ЗСУ. Проте, незважаючи на долучені медичні документи про стан його здоров'я, на ВЛК він був визнаний придатним до військової служби та скерований територіальним центром до в/ч. Вбачає у діях посадових осіб ТЦК та ВЛК ознаки кримінальних правопорушень за ст. 337-1 КК України - порушення порядку проведення військоволікарської експертизи; за ст. 365 КК України - перевищення службових повноважень та за ст. 426 КК України - недбале ставлення до військової служби. Станом на 04 вересня 2025 року минуло більше ніж 72 години, а відповіді щодо стану внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по його зверненню не отримано, жодної інформації про хід розгляду не надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим, зміст ч. 1 ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача чи прокурора вносити до ЄРДР усі відомості прийнятих та зареєстрованих ними заяв, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Норми чинного КПК України не передбачають жодної гарантії для захисту своїх прав особою, щодо якої кримінальне провадження може бути розпочате безпідставно.
Наявність в чинному КПК України спрощеного порядку прийняття та реєстрації всіх без винятку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення (дійсних чи надуманих) може зробити можливим внесення будь-якої інформації до ЄРДР і відкриття, іноді безпідставного, кримінального провадження.
Слідчий суддя, оцінивши обставини справи, вірно зазначив, що обставини, повідомлені заявником не свідчать про наявність складу кримінального правопорушення.
Крім того, зі змісту скарги, ОСОБА_6 вбачається, що останнім не дотримано вимоги ч. 5 ст. 214 КПК України.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно зазначив у своєму рішенні про те, що внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України.
З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчий суддя районного суду повно і об'єктивно дослідив матеріали провадження та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність службових осіб Львівської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, що полягає у не внесенні відомостей до ЄРДР по заяві від 28.08.2025 року.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Істотного порушення норм кримінального процесуального закону чи неправильного застосування норм матеріального права, які б слугували підставою для скасування оскаржуваної ухвали, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 10 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді