Справа №591/7805/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - Янголь
Номер провадження 11-сс/816/421/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Категорія - домашній арешт
11 вересня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12 серпня 2025 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту,
Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12 серпня 2025 року, клопотання задоволено частково.
Застосовано до ОСОБА_6 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому без дозволу слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , в період доби з 22:00 год. до 07:00 год. кожного дня, з покладенням обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; носити електронний засіб контролю; утримуватися від спілкування зі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у кримінальному провадженні з приводу обставин, зазначених у повідомленні про підозру; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця роботи та засобів зв'язку; здати на зберігання слідчому паспорт для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.
Встановлено строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу та покладення на підозрюваного обов'язків до 06 жовтня 2025 року включно.
Не погодившись зі вказаною ухвалою слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 в поданій апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12 серпня 2025 року.
Винести нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням застави в 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 816 800 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання, не зазначив мотивів та не врахував розмір встановленої матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Зокрема, матеріалами клопотання доведено вчинення підозрюваним службової недбалості, яка призвела до заподіяння матеріальної шкоди в сумі 1 млн. 363 тис. 990 грн. 55 коп., що є особливо великим розміром.
Також слідчим суддею не враховано тяжкість покарання за вчинене кримінальне правопорушення, яке може загрожувати ОСОБА_6 у випадку визнання його винуватим, а саме у виді позбавлення волі строком від 07 до 12 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 03 років, з конфіскацією майна.
За таких обставин, до підозрюваного ОСОБА_6 має бути обрано саме запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав заперечення на апеляційну скаргу, відповідно якої просить ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Так, слідчим суддею при дослідження наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також належну процесуальну поведінку підозрюваного, його сталі соціальні зв'язки, сімейний стан, наявність осіб на його утриманні, відсутність спроб переховування від органів досудового розслідування та суду, а тому обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді домашнього арешту.
Окрім цього, захисник зауважує про те, що визначення розміру збитків є правовим питанням, яке вирішується судом, а не експертом, а тому долучений до клопотання висновок комплексної експертизи не може вважатися належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь головуючого - судді щодо змісту оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, прокурора ОСОБА_5 , котрий вимоги поданої апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, думку підозрюваного ОСОБА_6 із захисником ОСОБА_7 , які щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується особа.
З матеріалів провадження вбачається, що СУ ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024200000000053 від 12 березня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
У межах даного кримінального провадження, 07 серпня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Органом досудового розслідування, ОСОБА_6 підозрюється в складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей до акту приймання виконаних будівельних робіт № 01-10-48 Ф за жовтень 2024 року до договору № 48Ф-2024 від 03 квітня 2024 року з будівництва по об'єкту: «Фортифікаційної споруди оборонних рубежів № СО-1» та заволодінні бюджетними грошовими коштами шляхом зловживання службовим становищем за попередньою змовою зі ОСОБА_8 та іншими невстановленими під час досудового розслідування, при виконанні робіт за вказаним договором, в особливо великому розмірі в сумі 1 млн. 363 тис. 990 грн. 55 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Тому, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 42024200000000053 від 12 березня 2024 року і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо наявності у цьому кримінальному провадженні, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, ризиків, колегія суддів виходить з того, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Ризики слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про наявність ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Так, наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обумовлюється тяжкістю вчинених злочинів, одне з яких (ч. 5 ст. 191 КК України) є особливо тяжким, за який застосовується покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Згідно з позицією ЄСПЛ, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Колегія суддів погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду. Про це свідчить також наявність достатніх майнових ресурсів у підозрюваного ОСОБА_6 , що може вказувати на достатні фінансові спроможності підозрюваного забезпечити своє переховування, наявність паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Враховуючи тяжкість покарання, яке передбачене законом за вчинення кримінальних правопорушень про підозру у яких повідомлено ОСОБА_6 , обставини їх вчинення, наявність достатніх майнових ресурсів, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Знайшло своє підтвердження у ході апеляційного розгляду і наявність ризику знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки органом досудового розслідування на даний час ще не закінчено досудове розслідування та здійснюється збір доказів, необхідних для встановлення всіх обставин справи.
Так, відповідно до ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Зокрема, ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину у співучасті з іншими особами, на яких останній може здійснювати вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Також колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню, зважаючи на наявність в підозрюваного достатню кількість сталих службових та соціальних зв'язків, що можуть сприяти в здійсненні незаконного впливу на роботу експертів, спеціалістів під час здійснення ними призначених судових експертиз.
Водночас, колегія суддів критично оцінює висновки слідчого судді про те, що органом досудового розслідування не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та до підозрюваного ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною у період з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин залишати житло, та покласти на нього ряд процесуальних обов'язків.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Колегія суддів зазначає, що висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних підозрюваного (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), його поведінки під час досудового розслідування (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя, способу самозабезпечення тощо).
Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч.1 ст.131 КПК України). Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Так, вирішуючи питання про співвідношення домашнього арешту та тримання під вартою колегія суддів зазначає таке.
Домашній арешт та тримання під вартою є ізоляційними запобіжними заходами, проте рівень ізоляції особи за ними суттєво відрізняється з огляду на умови, пов'язані з позбавленням (обмеженням) волі підозрюваного. У цьому контексті домашній арешт є «несуворою» формою ізоляції підозрюваного.
Враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 (ч. 1 ст. 366, ч.5 ст.191 КК України), один з яких є особливо тяжким злочином, відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна; його вік та стан здоров'я; майновий стан, соціальний статус; розмір збитків, які завдано; вчинення злочину під час дії воєнного стану; обставини кримінального провадження, зокрема в заволодінні бюджетними грошовими коштами при виконанні роботі за договором з будівництва фортифікаційних споруд оборонних рубежів, які є необхідними для відсічі та стримування збройної агресії РФ, наявні ризики, передбачені п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, а тому колегія суддів вважає, що домашній арешт не зможе ефективно запобігти встановленим ризикам та наявні підстави для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 виняткового виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави.
Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів вбачає правові підстави для скасування ухвали слідчого судді про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (підозрюваного).
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обв'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірними для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
Враховуючи майновий стан підозрюваного ОСОБА_6 , а також обставини справи, зокрема, інкримінування йому злочину у складі організованої групи із заподіянням збитків у особливо великих розмірах; вчинення злочинів у період воєнного стану в Україні, який пов'язаний із розкраданням коштів на будівництві фортифікаційних споруд оборонних рубежів; відсутність добровільного повернення хоча б частини коштів, колегія суддів вважає, що наявний виключний випадок, визначений ч.5 ст.182 КПК України, та існують підстави для призначення суми застави, що перевищує максимальну межу, визначену п.3 ч.5 ст.182 КПК України, і застава у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 грн., здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Колегія суддів вважає, що внесення застави саме в такому розмірі повинно достатньою мірою гарантувати виконання ним покладених обов'язків. Суду не надано переконливих доказів, що визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного, а також враховує положення законодавства щодо можливості внесення застави як підозрюваним, так і іншими особами.
Враховуючи обставини кримінального провадження, а також те, що підозрюваний ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне проживання та місце роботи, колегія суддів вважає обґрунтованим та достатнім задля забезпечення належної процесуальної поведінки, у разі внесення застави, покласти на нього такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду по першому виклику; не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, місця роботи та засобів зв'язку; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт(и), або інший документ(и), що дає право на виїзд за межі України; утриматись від спілкування зі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з приводу обставин, зазначених у повідомленні про підозру.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З врахуванням обставин, встановлених колегією суддів під час апеляційного розгляду, слідчий суддя не дотримався у повній мірі вказаних вимог закону.
Згідно із ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, у тому числі, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи досліджені обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню зі скасуванням ухвали слідчого судді та частковим задоволенням клопотання слідчого.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,411,422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 12 серпня 2025 року, якою, на часткове задоволення клопотання старшого слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_11 , до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту - скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_11 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 06 жовтня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок за наступними реквізитами:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 42267878
Банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA158201720355249002000084439.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду по першому виклику;
- не відлучатися з населеного пункту за місцем проживання без дозводу слідчого, прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, місця роботи та засобів зв'язку;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт(и), або інший документ(и), що дає право на виїзд за межі України;
- утриматись від спілкування зі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з приводу обставин, зазначених у повідомленні про підозру.
Строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного, визначити до 06 жовтня 2025 року включно.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної судом в цій ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та суд.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом, а також наслідки, передбачені ч.ч. 8-11 ст. 182 КПК України.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що у разі невиконання ним покладених обов'язків, застава звертається в дохід держави, а після звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу, з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 цього Кодексу.
Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_11 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3