Справа №573/1670/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/422/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - тримання під вартою
09 вересня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 16 серпня 2025 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави,-
У провадженні СВ ВП № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження № 12025200570000378 від 13 серпня 2025 року, в якому ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
У рамках досудового розслідування даного кримінального провадження начальник СВ ВП № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, без визначення розміру застави.
Вказане клопотання вмотивовано обґрунтованістю пред'явленої ОСОБА_6 підозри, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування до останнього більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Ухвалою слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 16 серпня 2025 року клопотання, задоволено частково.
Застосовано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 58 днів, тобто до 12 жовтня 2025 року включно.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернулася до апеляційного суду зі скаргою, відповідно якої просить скасувати ухвалу слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 16 серпня 2025 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник зазначає про те, що зазначені в клопотанні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не підтверджені належними доказами.
Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_6 будучи діючим військовослужбовцем, визнаючи свою провину та не заперечуючи проти обставин, зазначених в підозрі, щиро розкаюючись, просив слідчого судді надати йому можливість продовжити виконувати обов'язки військової служби, адже так він буде більш кориснішим для суспільства та державі, ніж перебувати в ДУ «Сумський слідчий ізолятор».
Підозра у вчиненні тяжкого злочину не дає підстави вважати, що в останнього виникне намір вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на наявні в матеріалах провадження характеристики, виключно позитивних.
Також ОСОБА_6 не має намірів перешкоджати досудовому розслідуванні у зазначеному кримінальному провадженні, оскільки останній зацікавлений в з'ясуванні всіх обставин.
Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду, учасники були повідомлені завчасно у передбаченому законом порядку.
У поданій до суду апеляційної інстанції заяви, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 просить судовий розгляд проводити у його відсутність.
Враховуючи наявність вищезазначеної заяви, а також, що учасники даного провадження повідомлені належним чином, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за їх відсутності, що не суперечить ч. 4 ст. 405 КПК України, а тому, перевіривши матеріали даного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, при вирішення питання щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, вищезазначених вимог Закону, слідчий суддя дотримався в повному обсязі.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час перевірки вмотивованості поданого слідчим клопотання, слідчим суддею було встановлено, що у кримінальному провадженні № 12025200570000378 від 13 серпня 2025 року, 15 серпня 2025 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Обґрунтованість вказаної підозри була встановлена слідчим суддею з врахуванням наданих органом досудового розслідування доказів, а саме: протоколами огляду місця події від 13 серпня 2025 року, 14 серпня 2025 року; протоколами допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , від 14 серпня 2025 року, 15 серпня 2025 року; лікарським свідоцтвом про смерть № 1504 від 14 серпня 2025 року; протоколом обшуку від 14 серпня 2025 року; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_14 від 15 серпня 2025 року, які об'єктивно зв'язують підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення та є достатніми на даній стадії провадження.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вирішує питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. На підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, слідчий суддя повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, що і зроблено під час розгляду клопотання слідчого.
При цьому, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на спростування доводів апелянта, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
На думку суду апеляційної інстанції, ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду є підтвердженим, оскільки тяжкість ймовірного покарання можна вважати істотним фактором на підтвердження цього ризику. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000р, у рішенні ЄСПЛ «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать ті обставини, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за скоєння якого передбачено зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк від 07 до 15 років, тому існує ймовірність того, що підозрюваний, перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що ускладнить своєчасному виконанню процесуальних рішень.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом, тому доводи захисника в цій частині також є необґрунтованими.
Також є обґрунтованим ризик можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення, оскільки останній з метою приховання вчиненого злочину, змінив обстановку на місці скоєного, приховав тіло потерпілого та речові докази.
Враховуючи вищезазначене, а також характер злочину, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та застосування до останнього запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, з чим погоджується і колегія суддів, оскільки доводами клопотання доведена неможливість застосування стосовно останнього більш м'якого запобіжного заходу.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Колегія суддів ставиться критично до тверджень захисника щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах кримінального провадження свідчать про протилежне.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи, при цьому КПК не вимагає доказів того, що вона обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів можливості їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Відповідно до ст.178 КПК України колегія суддів, ураховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, пов'язаного із умисним протиправним заподіянням смерті іншій людині, що має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу підозрюваного та його поведінку в їх сукупності, вважає, що лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
З огляду на викладене вище, слідчий суддя, в ході прийняття рішення про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, перевірив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування виняткового запобіжного заходу, й зазначені обставини підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею доказами.
На цьому етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним стороною обвинувачення під час розгляду клопотання.
Доводи апеляційної скарги про те, що підозрюваний бажає продовжувати військову службу, де він буде кориснішим, а також його поведінку, яка спрямована на співпрацю з органом досудового розслідування, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, так як зазначені обставини не були стримуючими факторами.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу слідчого судді Білопільського районного суду Сумської області від 16 серпня 2025 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4