Дата документу 17.09.2025 Справа № 314/9/25
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 314/9/25 Пр. № 22-ц/807/1208/25Головуючий у 1-й інстанції: Мануйлова Н.Ю. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
17 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Онищенка Е.А., Подліянової Г.С.
за участі секретаря Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (надалі - ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ), третя особа ВІЛЬНЯНСЬКА ДЕРЖАВНА НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ про стягнення нарахованої, але не отриманої пенсії в порядку спадкування за законом
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом(а.с.1-16), в якому просила стягнути з відповідача недоотриману за життя її чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію в розмірі 22625,61 грн., що входить до складу спадщини.
В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що вона є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 позивачка як спадкоємець відповідно до вимог чинного законодавства звернулася до державного нотаріуса, в результаті чого 23.09.2023 була відкрита спадкова справа №242/2023 у Вільнянській державній нотаріальній конторі Запорізької області за реєстраційним номером 71287689. За життя ОСОБА_2 залишилась недоотримана сума пенсійних виплат в розмірі 22625,61 грн за рішенням від 30 вересня 2021 року у справі №280/5576/21, яким зобов'язано ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року з урахуванням грошового забезпечення, визначеного довідкою Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. Згідно з наданими ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ відомостями заборгованість нарахованої, але недоотриманої ОСОБА_2 пенсії на день його смерті, за зазначеним рішенням суду у справі №280/5576/21 становить 22625,61 грн. Листом ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ від 28.11.2024 за №0800-0405-8/108914 додатково проінформовано, що згідно зі ст. 61 Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми заборгованості за рішенням суду не включаються до складу спадщини. Позивачка є дружиною та єдиним спадкоємцем померлого пенсіонера, на день смерті була членом його сім'ї та не належала до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Отже, після смерті чоловіка, вона має право як єдиний спадкоємець на отримання невиплачених сум пенсії, що належали за життя її чоловіку. Позивачка у позовній заяві зазначила, що відмова відповідача щодо виплати позивачу ОСОБА_1 як єдиному спадкоємцю пенсіонера ОСОБА_2 суми пенсії, що підлягала виплаті та залишилася не одержаною у зв'язку зі смертю останнього згідно з рішенням суду є безпідставною та незаконною. ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ ОСОБА_2 заборгованості пенсії за життя не виплачено, тобто рішення суду не виконано в частині виплати пенсії, нарахованої на виконання судового рішення за вказаний судом період. ОСОБА_1 є дружиною померлого, на момент смерті ОСОБА_2 перебувала з ним у шлюбі та проживала разом з ним. Позивачка бажає оформити вказані вище грошові кошти, шляхом подання позову до суду про своє право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка на вказану суму і стягнення її з відповідача, оскільки іншим чином поновити свої спадкові права неможливо. Оскільки спір, який виник між позивачем та відповідачем, не можливо вирішити в добровільному досудовому порядку, позивачка вважає, що її права та інтереси порушено, тому вона змушена звернутися з позовом до суду для відновлення порушених прав.
В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Мануйлову Н.Ю. (а.с.44). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.45-46) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження, витребувано з Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області належним чином завірену копію спадкової справи № 242/2023, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою суду першої інстанції (а.с.72) витребувано з Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області належним чином завірену копію спадкової справи № 242/2023, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконання вищезазначеної ухвали суду першої інстанції Вільнянською державною нотаріальною конторою Запорізької області надано копію спадкової справи та інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (а.с.75-119).
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2025 року (а.с.125-133) позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено. Стягнуто з ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриману за життя її чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсію в розмірі 22625,61 грн., що входить до складу спадщини.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ у своїй апеляційній скарзі (а.с.137-142) просило поновити строк на апеляційне оскарження суду першої інстанції, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову позивача відмовити у повному обсязі.
В автоматизованому порядку 13.05.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Подліянову Г.С. та Трофимову Д.А. (а.с.156). Ухвалою апеляційного суду від 14.05.2025 року (а.с.157) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 23.05.2025 року (а.с.160). В автоматизованому порядку 26.05.2025 року суддею Кочетковою І.В. замінено суддю Подліянову Г.С. у зв'язку з тривалою відпусткою останньої (а.с.161-162). Ухвалою апеляційного суду в порядку задоволення клопотання сторони апелянта строк останньому на апеляційне оскарження вищезазначеного рішення суду першої інстанції у цій справі поновлено, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 26.05.2025 року (а.с.163), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.164), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 07.07.2025 року по 14.08.2025 року включно (довідка - а.с.182).
Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. Адвокат Шевченко К.О. подала апеляційному суду заяву про розгляд цієї справи за її відсутності (а.с. 183-185), оскільки договір про надання правничої допомоги № 144-11/2024 від 20.11.2024 року з ОСОБА_1 було розірвано в односторонньому порядку за ініціативи клієнтки на підставі п. 4.2 вказаного договору.
В автоматизованому порядку 15.09.2025 року суддями Онищенко Е.А. та Подліяновою Г.С. у цій справі замінено суддів Кочеткову І.В. (у зв'язку із тривалою хворобою останньої, термін лікування не визначено) та ОСОБА_3 (у зв'язку із тривалою відпусткою останньої) (а.с. 186-187). У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи належним чином (а.с. 177-178, 180-181) всі учасники цієї справи не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. Відповідача ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ через свого представника подало апеляційному суду заяву про розгляд цієї справи апеляційним судом без участі його представника (а.с.189-197). За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: заяву відповідача задовольнити,розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, які не з'явились. В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи… фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови…
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст. 15, 16, З, 5, 15, 16, 321, 328, 392, 1217, 1218, 1220, 1223, 1226, 1258, 1259, 1261-1265, 1269, 1270, 1282 ЦК України, ст. 46, 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 (а.с.26), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.27). Чоловік позивачки ОСОБА_2 до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як одержувач пенсії відповідно до Закону України від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262-ХІІ) (а.с.29). Після смерті чоловіка позивачка ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець відповідно до вимог чинного законодавства звернулася до Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області із заявою про прийняття спадщини, на підставі чого була відкрита спадкова справа № 242/2023 (а.с.28). За життя ОСОБА_2 залишилась недоотримана сума пенсійних виплат в розмірі 22625,61 грн. за рішенням від 30 вересня 2021 року у справі №280/5576/21, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року з урахуванням грошового забезпечення, визначеного довідкою Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум. Згідно з наданими ГУПФУ в Запорізькій області відомостями заборгованість нарахованої, але недоотриманої ОСОБА_2 пенсії на день його смерті, за зазначеним рішенням суду у справі №280/5576/21 становить 22625,61 грн. (а.с.30). Позивачка є дружиною та єдиним спадкоємцем померлого пенсіонера, на день смерті була членом його сім'ї та не належала до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Отже, після смерті чоловіка, вона має право як єдиний спадкоємець на отримання невиплачених сум пенсії, що належали за життя її чоловіку.
Згідно з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.11.2024 № 0800-0405-8/108914 (а.с.29) та наданим розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №N/A295/74 (а.с.30) на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/5576/21 (а.с.32-36) Головним управлінням йому за життя було проведено перерахунок пенсії, внаслідок чого по пенсійній справі сформувалась заборгованість за рішенням суду у розмірі 22625,61 грн. Згідно зі ст. 61 Закону України від 09.04.1992 № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми заборгованості за рішення суду не включаються до складу спадщини.
Відповідно до ст. 1 Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з ч. 1-3 ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сім'ї і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Аналогічна норма також наведена у ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де зазначено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, з наведених норм зазначених Законів вбачається, що у разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, входять до складу спадщини, у випадку відсутності кола осіб, наведених у зазначених статтях. Таким чином, позивач є єдиним спадкоємцем померлого пенсіонера та має права на спадкування та отримання недоотриманої пенсії за життя спадкодавця.
Згідно зі ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1213 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допоміг у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення ст. 1227 ЦК України узгоджуються з положеннями ч. 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22 положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, шо належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21 та Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, які належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Такий правовий висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року по справі № 638/19167/19, а також у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19. Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. За правилами частин 1, 2, 3 статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; - право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця.
Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України).
Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом; - право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати. До того ж, сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, який не виконав у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов'язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.
ГУ ПФУ в Запорізькій області ОСОБА_2 заборгованості пенсії за життя не виплачено, тобто рішення суду не виконано в частині виплати пенсії, нарахованої на виконання судового рішення; позивач є членом сім'ї померлого.
Частиною десятою статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року №1105-ХІУ визначено, що належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.
Статтею 1227 ЦК України також передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 522/19647/17.
Отже, бездіяльність відповідача, що полягає у неприйнятті рішення про виплату недоотриманої при житті пенсії спадкодавця та його фактична відмова позивачу не відповідають чинному законодавству та призвели до порушення майнових прав та передбачених законом інтересів позивача.
У своїх висновках Європейський суд с прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Перший протокол) полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 Першого протоколу дозволяє позбавлення власності лише на умовах передбачених законом (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції проти Греції», «Малама проти Греції»).
Ст. 1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах «Ван дер Мюсель проти Бельгії» «Копеський проти Словаччини»). Особа може заявляти про порушення ст. 1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення». «Майном» може бути як існуюче майно», так і активи включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймі «легітимні сподівання на реалізацію майнового права. «Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути конкретними, ніж просто надія і повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копеський проти Словаччини»).
Тому, зважаючи на принцип захисту легітимних очікувань особи та на один з загальновизнаних способів захисту прав особи в національному законодавстві України, який полягає примусовому виконанні обов'язку в натурі, стягнення з відповідача на корить позивача в порядку спадкування недоотриманих померлим ОСОБА_2 пенсійних виплат є об'єктивним та обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.
До повноважень Пенсійного фонду України відноситься: здійснення контролю за держанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного Фонду України, інших джерел, визначених законодавством; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності. Пенсійний фонд України розпоряджається у межах повноважень коштами Пенсійного Фонду України. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через створені в установленому порядку територіальні органи. Таким чином, Пенсійний фонд України є органом, який реалізує політику пенсійного забезпечення, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому саме від цього органу залежить право позивача на отримання належної йому виплати за рахунок коштів пенсійного фонду. В даному випадку предметом спору є захист права громадянина України на одержання суми недоотриманої пенсії, яка належала спадкодавцю і яку спадкоємець, маючи законне сподівання може отримати від держави. Відповідно до ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Таким чином, до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги позивача у цій справі ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги відповідача ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ є такими, що фактично дублюють доводи його заперечень проти позову позивача у цій справі у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.
Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.
Також, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Встановлено, що рішенням, що оскаржується, суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України. а таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі. Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ залишити без задоволення.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова апеляційним судом складена 25.09.2025 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Онищенко Е.А. Подліянова Г.С.