Справа № 420/2900/25
25 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) заяву Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання судового рішення за вхід. №82511/25 від 12.08.2025 року,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військова академія (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду першої інстанції від 28.04.2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення - 21.06.2019 року.
Зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення - 21.06.2019 року.
Рішення набрало законної сили 29.05.2025 року.
12.08.2025 року від Відповідача надійшла заява за вхід. №82511/25 про відстрочення виконання судового рішення на 120 днів.
В обґрунтування заяви зазначено, що Військова академія є розпорядником коштів третього рівня та фінансується забезпечувальним фінансовим органом, яким є Сухопутні війська Збройних Сил України, та Військовою академією направлено клопотання до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України на отримання письмової згоди на виконання вказаного рішення суду, а також відповідні заявки на виділення коштів (додаються).
Станом на момент подання заяви про відстрочення виконання рішення суду, академія досі не отримала відповіді від Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України на вищевказане клопотання, а також отримання коштів не відбулось.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025 року, заяву передано на розгляд судді Левчук О.А.
Відповідно до Розпорядження №529 від 28.08.2025 року, в.о. керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду, з метою дотримання передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України строку розгляду адміністративної справи, відповідно до частини 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (зі змінами), а також пунктом 16.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському окружному адміністративному суді, затверджених зборами суддів 01.04.2025 № 2, на підставі рішення Вищої ради правосуддя 14 серпня 2025 року № 1718/0/15-25 про звільнення з посади судді Одеського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 року заява розподілена на суддю Потоцьку Н.В.
Розглянувши подану заяву, доводи наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини третьої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 ст. 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до ч.3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Тобто, із змісту даної норми висновується, що стаття 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.
Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Згідно ч. 4 ст. 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Інститут розстрочення та відстрочення виконання рішення суду впроваджений саме з метою забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Як вбачається з доказів доданих до заяви, після набрання законної сили рішенням по справі Відповідачем, у відповідності до Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, представництва інтересів у судах і виконання рішень судів у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 30.12.2016 року №744, складено та направлено мотивоване клопотання.
Разом з тим, копії довідки-розрахунку до суду не надано, як і доказів направлення клопотання. Також до суду не надано доказів та пояснень щодо пасивної поведінки боржника про з'ясування статусу розгляду клопотання протягом більше 2 місяців, що має значення для з'ясування наявності об'єктивних підстав для відтермінування виконання рішення.
Така вимога є порушенням статті 129-1 Конституції України, яка визначає, що судове рішення є обов'язковим до виконання. І саме Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Таким чином, для відстрочення виконання рішення суду повинна бути наявність обставин, що ускладнюють виконання. На підтвердження факту існування таких обставин заявник повинен подати суду докази, відповідно до вимог статей 72-80 КАС України.
Зазначені відповідачем у заяві обставини, не є обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду та не є підставою для відстрочення виконання рішення.
Суд також враховує п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади, або внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно до неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заява про відтермінування виконання ухвали не містить об'єктивного та розумного обґрунтування, яке б враховувало приписи Конституції України та міжнародних правових актів.
Керуючись статтями 2-9, 72, 76, 77, 90, 241, 243, 256, 295, 297, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви представника Військової академії (м. Одеса) за вхід. №82511/25 від 12.08.2025 року про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі №420/2900/25 - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, в порядку ст. 256 КАС України.
Ухвала по справі може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 293-297 КАС України.
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА