Справа № 420/7070/25
24 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання внести зміни до реєстру, -
ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо виключення з військового обліку громадянина ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), у зв'язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров'я;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом внесення даних, щодо виключення з військового обліку громадянина ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), у зв'язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров'я, відповідно до військового квитка НОМЕР_3 від 19.05.2005 року, довідки військово-лікарської комісії від 20.10.2022 року № 167/29/7418.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.10.2022 року військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 гр. ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст.61А. Згідно отриманих даних за допомогою застосунку Резерв+ інформація щодо непридатності позивача за станом здоров'я з його виключенням з військового обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів на даний час - відсутня. Позивач двічі звертався до відповідача з заявою про внесення даних про його непридатність до військової служби за станом здоров'я з виключенням з військового обліку до Реєстру, проте відповіді не отримував. Представником позивача адвокатом Лук'янчиковим О.М. направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_5 з проханням внести до Реєстру дані про виключення позивача з військового обліку у зв'язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров'я. Листом від 07.02.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлено про необхідність особистого прибуття до відповідача з метою внесення даних відомостей до Реєстру.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/7070/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання внести зміни до реєстру.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 20.10.2022 року військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 гр. ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст.61А, згідно з Наказом МОУ №402 від 14.08.2008 року, що підтверджується записом у військовому квитку від 19.05.2005 року та довідкою військово-лікарської комісії від 20.10.2022 року №167/29/7418.
Згідно з отриманими даними за допомогою застосунку Резерв+ інформація щодо непридатності позивача за станом здоров'я з його виключенням з військового обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів на даний час - відсутня.
12.09.2024 року позивач звернувся до відповідача з заявою про внесення даних про його непридатність до військової служби за станом здоров'я з виключенням з військового обліку до Реєстру.
Вищевказану заяву отримано відповідачем 14.10.2024 року, однак відповіді за результатами розгляду заяви- не надходило.
26.09.2024 року позивачем повторно направлено відповідачу вищевказану заяву про внесення до Реєстру даних про його непридатність до військової служби за станом здоров'я з виключенням з військового обліку.
Означену заяву отримано відповідачем - 08.10.2024 року, проте відповіді за результатами розгляду - також не надходило.
Представником позивача адвокатом Лук'янчиковим О.М. направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_5 з проханням внести до Реєстру дані про виключення позивача з військового обліку у зв'язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров'я. Листом від 07.02.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлено про необхідність особистого прибуття до відповідача з метою внесення даних відомостей до Реєстру
Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо позивача, яка полягає у невнесенні відомостей про виключення позивача з військового обліку до Реєстру, оскільки позивачем пройдено ВЛК при Суворовському (теперішня назва - ІНФОРМАЦІЯ_7 , за результатами якої його виключено з військового обліку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання внести зміни до реєстру, є такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Преамбулою Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частин другої, третьої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Пунктом 11 статті 38 Закону №2232-XII визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Аналогічні норми містяться і в Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.
Відповідно до пункту 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Згідно ч. 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2016 року № 1951- УІІІ(зі змінами) органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 8 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Частиною 1 статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» встановлено, наступне: 1) внесення запису про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов'язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов'язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.
Частиною 3 статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Згідно п. 9 розділу ІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.
Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін у паперовій формі повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У приписах Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 п. 12 розділу III «Відомості, що вносяться до Реєстру» вказаного поряду зазначено, що отримання призовником, військовозобов'язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації. Письмовий запит задовольняється протягом десяти календарних днів з дня його надходження.
Суд зазначає, що не є спірним той факт, що позивач за результатами проходження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст. 61 «А» відповідно до Наказу МО України №402 від 14.08.2008 року, про що внесено відповідний запис до військового квитка серії НОМЕР_3 від 19.05.2005 року. Вказані факти підтверджуються матеріалами справи, зокрема копіями довідки Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 від 20.10.2022 року № 167/29/7418 та військового квитка позивача серії НОМЕР_3 від 19.05.2005 року.
Суд також встановив, що позивач двічі звертався із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких просив про внесення даних про його непридатність до військової служби за станом здоров'я з виключенням з військового обліку до Реєстру. До заяв позивач додавав: копію паспорта; копію РНОКПП; копію військового квитка серії НОМЕР_3 від 19.05.2005 року; копію довідки Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_9 від 20.10.2022 року № 167/29/7418; Електронний військово-обліковий документ з «Резерв+». Відповідач відповіді щодо цього не надавав.
Представником позивача адвокатом Лук'янчиковим О.М. направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_5 з проханням внести до Реєстру дані про виключення позивача з військового обліку у зв'язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров'я. Листом від 07.02.2025 року №3641 від 04.02.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлено про необхідність особистого прибуття до відповідача з метою внесення даних відомостей до Реєстру.
Суд наголошує, що ні положеннями Закону №2232-ХІІ, ні Законом України №3543-XII, ні Порядком №559 не передбачено обов'язку особистого фізичного відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку у зв'язку з непридатністю до військової служби та приведення таких відомостей у відповідність до паперової форми військово-облікового документа. Обов'язок «особисто подати заяву», «особисто повідомити» не означає особисту фізичну присутність, особисто прибути.
Крім того, суд зауважує, що тягар настання несприятливих наслідків через невиконання (неналежне виконання) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки своїх обов'язків, у тому числі й щодо своєчасного внесення даних про військовозобов'язаного до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не може покладатися на позивача та створювати для нього додаткових обов'язків.
При цьому, суд наголошує, що у справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, пункти 70, 71, Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Отже, на переконання суду, негативні наслідки від такої поведінки органу влади не можуть перекладатися на приватну особу.
Резюмуючи усе вищевикладене, суд зазначає, що невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку громадянина ОСОБА_1 у зв'язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров'я є протиправним та таким, що порушує права та обов'язки позивача, оскільки визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст.61А, згідно з Наказом МОУ №402 від 14.08.2008 року, що підтверджується записом у військовому квитку від 19.05.2005 року та довідкою військово-лікарської комісії від 20.10.2022 року №167/29/7418 і даний факт не потребує додаткового підтвердження.
Суд наголошує, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Суд вказує, що частина 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства містить норму: неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Однак, жодного процесуального реагування на порушення справи за позовом ОСОБА_1 не вчинено. Відзиву до суду не направлено. Доказів на спростування під ставності позовних вимог не надано.
Враховуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення інформації про непридатність ОСОБА_1 у зв'язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров'я та його виключення з військового обліку за гр. ІІ ст.61А, згідно з Наказом МОУ №402 від 14.08.2008 року до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.09.2024 року про виключення з військового обліку та вирішити питання про внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням висновків суду.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання внести зміни до реєстру, підлягають частковому задоволенню, з вище окреслених підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання внести зміни до реєстру - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, щодо виключення з військового обліку громадянина ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), у зв'язку з його непридатністю до військової служби за станом здоров'я
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.09.2024 року про виключення з військового обліку та вирішити питання про внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням висновків суду.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі - 986 грн. 00 коп. (дев'ятсот вісімдесят шість гривень).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення складено 24.09.2025 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю. В. у відпустці, у період з 30.05.2025 року по 27.06.2025 року, з 15.08.2025 року по 22.08.2025 року, а також на лікарняному з 07.07.2025р. по 08.08.2025 р. включно.
Суддя Ю.В. Харченко
Адміністративний ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання внести зміни до реєстру - задовольнити частково.