Справа № 420/5505/25
24 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати п.2 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.01.2025 р. № 40 "Про результати службового розслідування за фактом неналежної підготовки та організації вогневого ураження командуванням військової частини НОМЕР_2 " в частині, що стосується притягнення командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - "сурова догана" із занесенням в особову справу.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач перебуває на посаді командира військової частини НОМЕР_2 . Відповідно до п.2 Наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.01.2025 р. № 40 "Про результати службового розслідування за фактом неналежної підготовки та організації вогневого ураження командуванням військової командира військової частини НОМЕР_2 підполковника частини НОМЕР_2 ", позивача за порушення вимог статей 16, 17, 58, 59, 101, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, що виразилось у неналежній підготовці особового складу та організації вогневого ураження противника, притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку передбаченому пунктом "в" ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та накладено дисциплінарне стягнення "СУВОРА ДОГАНА" із занесенням в особову справу. Позивач вважає оскаржуваний пункт наказу відповідача протиправним, оскільки висновки службового розслідування базувались виключно на візуальному спостереженні відео-трансляції з БПЛА нічної аеророзвідки, яка була сфокусована на спостереженні на човном-противника, а тому об'єктивно не могла зафіксувати увесь район бойової роботи мінометних розрахунків та розривів мінометного ураження планових цілей. Наголошує, що службовим розслідуванням не встановлено належним чином обставини вчиненого правопорушення саме позивачем, його наслідки, невиконання або неналежне виконання покладених на ОСОБА_1 обов'язків, ступінь його вини, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, причинний зв'язок між його діями та подією, що трапилась, не встановлено його попередню поведінку, ставлення до служби, характеризуючи відомості. Оскаржуваний наказ прийнятий за наслідками службового розслідування, яке не відповідає критеріям обґрунтованості та правомірності, а також є необґрунтованим та таким, що не містить всіх передбачених законом відомостей, необхідних для висновку про наявність чи відсутність безпосередньо в його діях складу дисциплінарного проступку. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою від 24.02.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
19.03.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивач, перебуваючи на посаді командира окремого батальйону, повністю відповідав за бойову готовність батальйону, успішне виконання батальйоном бойових завдань, за бойову підготовку, виховання та навченість особового складу, за законність витрачання матеріальних засобів батальйону (в тому числі за правильність та доцільність витрачання боєприпасів). Тому він був зобов'язаний, серед іншого, приймати рішення та віддавати накази з метою забезпечити виконання бойових завдань, виходячи із всебічної оцінки обстановки, забезпечити ефективне управління підпорядкованими підрозділами, організувати належну взаємодію між управлінням батальйону та підпорядкованими підрозділами, результатом якого мало бути завдання противнику вогневого ураження. Як вбачається з матеріалів службового розслідування, зазначені вище обов'язки виконувалися не у повному обсязі та неналежно, підлеглий особовий склад був недостатньо навчений та діяв неоперативно і неефективно, в результаті чого за наведених в матеріалах розслідування обставин бойове завдання батальйону щодо вогневого ураження противника в смузі оборони батальйону двічі протягом однієї доби результативно виконано не було за відсутності реальних перешкод для його виконання. Оскільки позивач має великий досвід військової служби та високий рівень знань про порядок служби та допустив при цьому неналежне виконання своїх службових обов'язків під час дії правового режиму воєнного стану, що двічі протягом доби призвело до невиконання батальйоном бойового завдання з вогневого ураження противника, дисциплінарне стягнення є співмірним вчиненому порушенню, накладено посадовою особою, наділеною відповідним правом, в межах та у спосіб, визначених Дисциплінарним статутом.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, підполковник ОСОБА_1 призначений на посаду командира військової частини НОМЕР_2 наказом (по стройовій частині) від 22.03.2022 р. № 23.
20.12.2024 р. старший помічник начальника відділення об'єднаної вогневої підтримки Військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_2 направив рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , у якому він зазначив, що протягом доби 20.12.2024 р. двічі в різний час мінометники Військової частини НОМЕР_2 намагалися здійснити вогневе ураження противника, проте вказані дії виявилися безрезультатними.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2024 р. №51 призначено службове розслідування за фактом неналежної підготовки особового складу та організації вогневого ураження командуванням Військової частини НОМЕР_2 , проведення якого доручено начальнику відділення цивільно-військового співробітництва штабу Військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_3 .
За результатами проведеного службового розслідування 20.01.2025 р. т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 затверджено Акт службового розслідування за фактом неналежної підготовки особового складу та організації вогневого ураження командуванням військової частини НОМЕР_2 .
Згідно останнього, службовим розслідуванням встановлено, що 20.12.2024 р. о 07:35 год. старшим помічником начальника відділення об'єднаної вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , в районі оборони військової частини НОМЕР_2 (острів) виявлено пересування особового складу противника, що намагався провести розмінування ділянки берега. Про це пілот повідомив в голосовому чаті та зробив відповідну засічку. Черговий відділення ОВП військової частини НОМЕР_1 о 07:37 год. зв'язався з черговим артилерії військової частини НОМЕР_2 та отримав відповідь, що по цілі готується відпрацювати 120мм міномет. Однак, перший і єдиний розрив було зафіксовано о 07:49 на віддалені 1264 м. від цілі. 20.12.2024 р. о 20:06 годині виявлено рух човна з населеного пункту на острів, який здійснив висадку 6 військовослужбовців особового складу противника і забрав приблизно 5 військовослужбовців особового складу противника. О 20:08 годині човен відійшов в напрямку населеного пункту. О 20:10 годині поруч з місцем висадки військовослужбовців особового складу противника було виявлено інший, який через 30 сек. після виявлення відійшов в напрямку населеного пункту. Згідно доповіді чергового військової частини НОМЕР_2 після виявлення відкрито вогонь з 82мм міномета (9 пострілів) та двох 120мм мінометів (13 пострілів). Але жодного розриву на трансляціях з району цілей не спостерігалось. Єдиними розривами які були зафіксовані були влучання від ствольної артилерії бригади, старшого начальника, а також fpv біля човна.
Під час проведення службового розслідування, командир військової частини НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_1 , заступник командира військової частини НОМЕР_2 з артилерії майор ОСОБА_4 , начальник штабу - заступник командира військової частини НОМЕР_2 майор ОСОБА_5 , командир міномету 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 сержант ОСОБА_6 та зовнішній пілот (оператор) безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів відділення розвідки та корегування військової частини НОМЕР_2 матрос ОСОБА_7 надавали свої пояснення за фактом службового розслідування, в яких повідомляли, що для ураження противника всього виконано сім завдань із загальною витратою 12 мін 120мм. 9 мін 82мм. У зв'язку з тим, що човни противника знаходилися на березі острова не більше 30 секунд, здійснювали переміщення по р. Дніпро не більше однієї хвилини 30 секунд, а увага БПЛА розвідки була зосереджена на човни, спостерігати розриви мін було неможливо. Також пояснювали, що можливості БПЛА нічної аеророзвідки обмежені, а інших засобів технічної розвідки типу в смузі відповідності батальйону немає, тому візуальне спостереження приймає необ'єктивний характер і використання його як доказової бази у фіксації розривів неможливо. Влучання у човни противника з мінометів технічно неможливо у зв'язку з тим, що час прильоту міни до цілі складається з моменту отримання команди, це приблизно дві хвилини на підготовку до пострілу та здійснення пострілу, а також польотного часу від 30 до 50 секунд. Загальний час до ураження цілі приблизно 2 хвилини 50 секунд. Човни знаходяться в русі на протязі максимум двох хвилин. Тому ураження планується тільки по десанту противника який висаджується на берег острову.
За результатами службового розслідування встановлено неналежність виконання службових обов'язків, порушення вимог ст.16, 17, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилось у неналежній підготовці особового складу та організації вогневого ураження противника та вказано вину військовослужбовців - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7
20.01.2025 р. т.в.о командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_8 винесено наказ № 40 "Про результати службового розслідування за фактом неналежної підготовки та організації вогневого ураження командуванням військової частини НОМЕР_2 ". Згідно п.2 цього наказу командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 за порушення вимог ст.ст.16, 17, 58, 59, 101, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, що виразилось у неналежній підготовці особового складу та організації вогневого ураження противника наказано притягнути до дисциплінарної відповідальності, в порядку передбаченому пунктом "в" ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та накласти дисциплінарне стягнення "сувора догана" із занесенням в особову справу.
Вважаючи оскаржуваний пункт наказу від 20.01.2025 р. № 40 протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби врегульовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу в Україні" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 р. №548-XIV (далі - Статут).
За положенням ст.ст.5, 6, 8 Загальних положень Статуту, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
За ст.ст.11, 16, 17 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Згідно ст.ст.58,59 Статуту, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Командир (начальник), серед іншого, зобов'язаний: знати, дотримуватися особисто та вимагати від особового складу неухильного дотримання норм міжнародного гуманітарного права; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).
Статтями 101 та 102 Статуту встановлено, командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону. Командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).
Командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 р. № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Як вбачається із ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожною військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів І один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
За приписами ст.5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Пунктами 26 та 27 Розділу 1 Частини І Статуту визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Відповідно до ст.ст.26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Судом встановлено, що позивач станом на 20.12.2024 р. перебував на посаді командира військової частини НОМЕР_2 та був зобов'язаний бездоганно і неухильно додержуватись порядку і правил, виконувати обов'язки встановлені статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 р. № 608 (далі - Порядок № 608).
Згідно абз.4 п.2 розділу I Порядку №608 службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до п.1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи; надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно з п.3,4 цього ж розділу Порядку№ 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування у випадках, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, може проводитись з усуненням військовослужбовця, дисциплінарне правопорушення якого підлягає розслідуванню, від виконання службових обов'язків, про що видається наказ із зазначенням причин усунення.
У відповідності до п.п.1, 2 розділу IV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.
У відповідності до п.3 розділу IV Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
У відповідності до розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування. У разі якщо службове розслідування проводилося органом Військової служби правопорядку, акт та матеріали службового розслідування передаються на розгляд відповідному командиру (начальнику) військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, для прийняття рішення.
Судом встановлено, що за наказом Військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2024 р. №51 проведено службове розслідування за фактом неналежної підготовки особового складу та організації вогневого ураження командуванням Військової частини НОМЕР_2 . За результатами останнього, відповідачем встановлено неналежність виконання службових обов'язків, порушення вимог ст.16, 17,58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що виразилось у неналежній підготовці особового складу та організації вогневого ураження противника та вказано вину військовослужбовців - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що висновки службового розслідування базувались виключно на візуальному спостереженні відео-трансляції з БПЛА нічної аеророзвідки, яка була сфокусована на спостереженні на човном-противника, а тому об'єктивно не могла зафіксувати увесь район бойової роботи мінометних розрахунків та розривів мінометного ураження планових цілей. При цьому, відповідачем безпідставно відкинуто пояснення позивача та інших представників командування Військової частини НОМЕР_2 про те, що 20.12.2024 р. для ураження противника виконано сім завдань із загальною витратою 12 мін 120мм. 9 мін 82мм; влучання у човни противника з мінометів технічно неможливо у зв'язку з тим, що загальний час до ураження цілі становить приблизно 2 хвилини 50 секунд, натомість човни знаходяться в русі на протязі максимум двох хвилин.
Крім того, що службовим розслідуванням не встановлено належним чином обставини вчиненого правопорушення саме позивачем, його наслідки, невиконання або неналежне виконання покладених на ОСОБА_1 обов'язків, ступінь його вини, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, причинний зв'язок між його діями та подією, що трапилась, не встановлено його попередню поведінку, ставлення до служби, характеризуючи відомості.
В свою чергу, відповідач вказує, що позивач, перебуваючи на посаді командира окремого батальйону, повністю відповідав за бойову готовність батальйону, успішне виконання батальйоном бойових завдань, за бойову підготовку, виховання та навченість особового складу, за законність витрачання матеріальних засобів батальйону (в тому числі за правильність та доцільність витрачання боєприпасів). Тому він був зобов'язаний, серед іншого, приймати рішення та віддавати накази з метою забезпечити виконання бойових завдань, виходячи із всебічної оцінки обстановки, забезпечити ефективне управління підпорядкованими підрозділами, організувати належну взаємодію між управлінням батальйону та підпорядкованими підрозділами, результатом якого мало бути завдання противнику вогневого ураження.
Дослідивши в ході судового розгляду матеріали службового розслідування, результати якого відображені в Акті від 20.01.2025 р., суд встановив, що останній містить ряд порушень вимог до розділу V Порядку № 608. Зокрема, даний документ не містить відомостей про причини та умови, що сприяли правопорушенню, що є обов'язковою складовою цього Акту.
В розділах "Опис обставин вчиненого правопорушення", "Обставини та факти, що були встановлені під час проведення службового розслідування", "Неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв'язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась", "Вина військовослужбовців" відсутні відомості про вчинення безпосередньо ОСОБА_1 неправомірних дій, що призвели до дисциплінарного правопорушення, не визначено ступінь тяжкості порушень службової дисципліни, не вказаного зв'язок між його діями та подією, яка трапилась, а також не персоналізовано вину позивача як обов'язкову суб'єктивну підставу дисциплінарної відповідальності.
Вказане також ставить під сумнів персоналізованість та співмірність дисциплінарного стягнення, яке накладено на позивача, а також є прямими порушенням приписів ст.61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи, якою серед іншого є й дисциплінарна відповідальність, має індивідуальний характер.
В контексті наведеного суд відхиляє доводи відповідача про презумування підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з огляду на перебування його на посаді командира військової частини, оскільки ні матеріали службового розслідування, ні матеріали адміністративної справи не містять доказів на підтвердження невжиття безпосередньо позивачем заходів щодо належної підготовки особового складу та організації вогневого ураження. Зокрема, не вказано, що саме не здійснено позивачем у цьому процесі, та які дії, на думку, відповідача повинні були здійснені позивачем.
Натомість, суд приймає до уваги доводи позивача про неповноту службового розслідування з огляду на безпідставне відхилення пояснень ОСОБА_1 та інших представників керівного складу військової частини НОМЕР_2 , оскільки прямими обов'язком посадової особи, яка проводить службове розслідування, є вжиття всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявлення (з'ясовування) обставин, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлення обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника. Натомість поясненням, які містили відомості про причини неможливості здійснення мінометного ураження човна та особового складу противника, та були викладенні в Акті службового розслідування, відповідач в цьому документі належної оцінки не надав.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого дисциплінарного правопорушення, не вчинено дій, передбачених Порядком №608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування.
Згідно п.1-4 розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Примірники акта службового розслідування надсилаються службовим особам, яких стосуються наведені у висновку пропозиції, та до відповідних структурних підрозділів органів військового управління.
За зверненням військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, йому надається завірена копія акта службового розслідування або витяг з акта, в частині, що його стосується, за умови, що вони не містять інформації з обмеженим доступом.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Судом встановлено, що за результатами службового розслідування, т.в.о командира військової частини НОМЕР_1 винесено наказ "Про результати службового розслідування за фактом неналежної підготовки та організації вогневого ураження командуванням військової частини НОМЕР_2 " від 20.01.2025 р. № 40, пунктом 2 якого позивача за порушення вимог ст.ст.16, 17, 58, 59, 101, 102 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, що виразилось у неналежній підготовці особового складу та організації вогневого ураження противника притягнуто до дисциплінарної відповідальності, в порядку передбаченому пунктом "в" ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та накладено на нього дисциплінарне стягнення "сувора догана" із занесенням в особову справу.
Враховуючи те, що службовим розслідуванням не встановлено вчинення безпосередньо ОСОБА_1 неправомірних дій, що призвели до дисциплінарного правопорушення, не визначено ступінь тяжкості порушень службової дисципліни, не вказаного зв'язок між його діями та подією, яка трапилась, не вказано про причини та умови, що сприяли правопорушенню, а також не персоналізовано вину позивача, а оскаржуваний наказ прийнятий за наслідками службового розслідування, яке не відповідає критеріям обґрунтованості та правомірності, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування п.2 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.01.2025 р. № 40 "Про результати службового розслідування за фактом неналежної підготовки та організації вогневого ураження командуванням військової частини НОМЕР_2 " в частині, що стосується притягнення командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - "сурова догана" із занесенням в особову справу.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування пункту наказу задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати визнати п.2 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.01.2025 р. № 40 "Про результати службового розслідування за фактом неналежної підготовки та організації вогневого ураження командуванням військової частини НОМЕР_2 " в частині, що стосується притягнення командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - "сурова догана" із занесенням в особову справу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко