про прийняття адміністративної справи до провадження
та залишення позовної заяви без руху
24 вересня 2025 року м. Київ № 755/14499/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в якому просить суд:
скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №Б/2968 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 20 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення;
стягнути з Державного бюджету м. Києва з рахунку відкритому у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним штрафу за постановою №Б/2968 у розмірі 34 000,00 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04.08.2025 справу №755/14499/25 передано за підсудністю на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Шевченко А.В.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.
Частиною п'ятою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені вимоги до позовної заяви, зокрема, про те, що в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; докази, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Згідно пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстав позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
Відповідно до частини першої стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У контексті наведеного, позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги.
Суд звертає увагу, що у позовних вимогах позивач просить суд скасувати оскаржувану постанову, водночас не заявляє вимоги про визнання її протиправною, що є передумовою їх скасування відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, у позовній заяві відсутнє належне нормативно-правове обґрунтування позовних вимог та посилання на правові норми, що можуть бути застосовані до спірних правовідносин щодо вимог до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві. Позивачем не наведено жодної норми законодавства, опираючись на яку позивач вбачає наявність підстав для зобов'язання даного відповідача вчинити певні дії, на які посилається як на підставу своїх вимог.
Таким чином, для усунення зазначених недоліків позивачу необхідно подати до суду належним чином оформлену позовну заяву відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України із чітким нормативним обґрунтуванням порушених прав та конкретизованим, ефективним способом відновлення порушених прав, з урахуванням висновків суду.
Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», встановлено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2025 становить - 3028,00 грн.
Отже, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивач мав сплатити судовий збір у загальному розмірі 2422,40 грн., а саме у розмірі 1211,20 грн за позовну вимогу немайнового характеру та 1211,20 грн. за позовну вимогу майнового характеру.
Позивачем на підтвердження сплати судового збору долучено квитанції від 28.07.2025 про сплату у загальному розмірі 1816,70 грн.
Таким чином, позивачу необхідно доплатити судовий збір за подання даного адміністративного позову у розмірі 605,70 грн.
Крім того, в силу вимог частини другої статті 43 Кодексу, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
У силу положень пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються, зокрема, місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Разом із тим, у силу вимог статті 25 цього Кодексу, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Із вступної частини позову вбачається, що адресою місця проживання позивача є: АДРЕСА_1 . Проте, доказів на підтвердження місця реєстрації не надано.
З приводу викладеного суд звертає увагу, що для листування, отримання кореспонденції тощо особа може вказувати будь-яку адресу, але для визначення територіальної підсудності справи має значення саме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, місце перебування (іноземці, особи без громадянства, внутрішньо переміщенні особи) та місце знаходження (юридична адреса) юридичної особи.
Разом із тим, у матеріалах позовної заяви відсутні докази реєстрації в установленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, до позовної заяви позивачем не додано копії його паспорта громадянина України.
Отже, в порушення вищевказаних вимог, позивачем не надано доказів на підтвердження його адміністративної процесуальної дієздатності (копії паспорта громадянина України) та доказів реєстрації в установленому законом порядку за вказаною у позові адресою, що унеможливлює суд встановити територіальну підсудність цієї справи.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частин другої, третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За змістом цієї норми процесуальним строком є також строк звернення до суду.
При цьому, суд, за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія стосовно якої пропущено строк.
Судом встановлено з матеріалів позовної заяви, що постановою по справі про адміністративне правопорушення № Б/2968 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності 20.01.2025, з якою не погодився, що стало підставою для звернення до суду. Вказана постанова може бути оскаржена відповідно до статей 287-289 КУпАП протягом 10 днів з дня її винесення.
Як вбачається із позовної заяви, позивач, зокрема, просить суд скасувати вищевказану постанову відповідача.
В позовній заяві представником позивача зазначено, що позивачу стало відомо про оскаржувану постанову 16.07.2025. Крім того, в іншій частині позову представником зазначено, що позивач дізнався про її існування 20.06.2025.
Водночас із позовною заявою позивач звернувся лише 29.07.2025 (згідно конверту поштового відправлення), що свідчить про пропуск встановленого строку на звернення до суду із позовною заявою.
При цьому, доводи представника позивача щодо пропуску строку звернення до суду суд не визнає поважними причинами пропуску вказаного строку і зазначає, що вказані позивачем обставини не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для реалізації конституційного права на звернення до суду.
Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позивачу слід надати до суду письмові пояснення й докази на підтвердження наявності обставин, що зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду, вказавши причини, які є об'єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення особи, були пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:
- уточненої позовної заяви з належним складом відповідачів або сформувати належним чином позовні вимоги до відповідача, оформленої відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з чітким нормативним обґрунтуванням порушених прав та конкретизованим, ефективним способом відновлення порушених прав, з урахуванням висновків суду;
- оригінал платіжного документа про доплату судового збору у розмірі 605,70 грн за місцем розгляду справи Київським окружним адміністративним судом;
- доказів на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності, а також реєстрації в установленому законом порядку за адресою, вказаною у позові або за іншою адресою шляхом подання засвідченої у передбачений законом спосіб ксерокопії паспорта громадянина України у тому числі й з відомостями про реєстрацію місця проживання;
- заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку.
Керуючись статтями 55, 59, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
адміністративну справу №755/14499/25 прийняти до свого провадження. Справа розглядатиметься одноособово суддею Шевченко А.В.
позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.