про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі
23 вересня 2025 року № 320/17643/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши в місті Києві позовну заяву ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа №320/17643/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про зобов'язання відповідача вчинити певні дії щодо визнання радянського документа, складеного російською мовою під назвою: "Акт государственной приемочной комиссии о приемке в эксплуатацию законченного строительства 3-го комплекса газопровода-отвода к г. Иванков, с. Шпитьки Киево-Святошинского р-на., с. Грузское Макаровского р-на. Киевской обл." з датою жовтень 1990 р. таким, що не створює жодних правових наслідків для власника земельної ділянки з кадастровим номером 3222786500:04:005:0017, яка знаходиться у селі Пашківка Бучанського району Київської області.
Справа розглядається у спрощеному позовному провадженні без призначення судового засідання.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, а також заяву про залишення позову без розгляду.
Дослідивши у письмовому провадженні поданий відзив та заяву, суд дійшов наступних висновків.
Щодо запропонованого способу захисту прав позивача.
Відповідно до частини 5 статті 160 КАС України у позовній заяві, зокрема, зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Суд зауважує, що адміністративний позов завжди має індивідуальний характер і спрямований на захист конкретних прав, свобод чи інтересів особи в її особистих правовідносинах з певним суб'єктом владних повноважень.
Тому позовна заява має містити конкретизовані відомості про суб'єкта владних повноважень, який порушив права позивача, вказувати на суб'єктивне право, що підлягає захисту та яке порушив відповідач, обставини чи факти (події життя), з якими позивач пов'язує порушення свого суб'єктивного права та які утворюють привід для звернення до суду, а також містити конкретні вимоги до відповідача, які суд має застосувати з метою захисту порушеного права.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Водночас, згідно приписів ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (ч. 1).
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу (ч. 2).
Варто зауважити, що позивач заявив позовну вимогу, в якій просить визнати Акт приймальної комісії таким, який не створює жодних правових наслідків, при цьому, такого способу захисту прав, який обрав позивач, приписами КАС України не пердбачено, позаяк фактично заявленою вимогою позивач просить суд зобов'язати відповідача встановити юридичний факт.
За наведених обставин, заявлена вимога підлягає уточненню у виправленій позовній заяві шляхом приведення її у відповідність до приписів КАС України.
Щодо наявності спору між сторонами.
Безспірно, згідно із п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 5 ст. 5 КАС України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси має право особисто подати відповідний адміністративний позов до адміністративного суду або її законним представником.
Аналогічно, відповідно до приписів п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім іншого, в позовній заяві зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Разом з тим, проаналізувавши наявні у матеріалах справи документи в сукупності, суд дійшов висновку про те, що всупереч вказаним вимогам позивач звертаючись до суду з відповідним позовом, не обґрунтував належним чином, які саме його особисті права, свободи чи законні інтереси безпосередньо порушені рішеннями/діями/бездіяльністю саме відповідача по справі.
При цьому, позовна заява не містить доводів, обґрунтованих посиланням на норми чинного законодавства, які б свідчили, що відповідач уповноважений здійснювати дії, які становлять предмет даного позову (визнавати акт таким, який не створює правових наслідків для суб'єкта звернення).
Зважаючи на викладене, позивач має подати до суду уточнену позовну заяву з обґрунтуванням заявленої позовної вимоги, при цьому вказати яким чином права свободи чи законні інтереси позивача були порушені безпосередньо рішенням/дією/бездіяльністю відповідача у межах спірних правовідносинах, що мають місце у даному випадку.
Щодо строку звернення до суду із даним позовом.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222786500:04:005:0017 належить ОСОБА_1 (позивачу) на праві приватної власності, що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, надану Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Наведений факт виявлено працівниками Боярського ЛВУМГ ТОВ «Оператор ГТС України» під час планового огляду трас магістральних газопроводів.
30.12.2020р. представник позивача звернувся до ТОВ «Оператор ГТС України» із заявою про отримання технічних умов на перенесення газопроводу-відводу до ГРС «Грузьке» Ду 200 Ру-55кгс/см2.
Листом від 29.01.2021р. № ТОВВИХ-21-1154 було надано Позивачу Технічні умови для перенесення вказаного газопроводу.
З огляду на виявлені порушення, 28.09.2022р. ТОВ «Оператор ГТС України» звернулось до Макарівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання останнього усунути загрозу магістральному газопроводу-відводу до газорозподільчої станції «Грузське» Ду 200 мм Ру 5,5 МПа шляхом невідкладного демонтажу будівель та фундаменту на земельній ділянці з кадастровим номером 3222786500:04:005:0017, що побудовані в охоронній зоні магістрального газопроводу-відводу до газорозподільчої станції «Грузське» Ду 200 мм Ру 5,5 МПа.
Провадження по справі № 370/1460/22 за наведеним позовом відкрито ухвалою суду від 24.10.2022р.
Суть спору у наведеній справі зводиться до того, що позивач не погоджується із твердженням ТОВ "Оператор ГТС України" про незаконність збудованих будівель та фундаменту на земельній ділянці з кадастровим номером 3222786500:04:005:0017, належній позивачу, з огляду на те, що такі об'єкти побудовані в охоронній зоні магістрального газопроводу-відводу до газорозподільчої станції «Грузське» Ду 200 мм Ру 5,5 МПа.
Позивач наголошує на відсутності будь-яких газопроводів на його земельній ділянці, в той час, як ТОВ "Оператор ГТС України" стверджує протилежне посилаючись на оскаржуваний у даній справі Акт ("Акт государственной приемочной комиссии о приемке в эксплуатацию законченного строительства 3-го комплекса газопровода-отвода к г. Иванков, с. Шпитьки Киево-Святошинского р-на., с. Грузское Макаровского р-на. Киевской обл.", датований жовтени 1990р.).
Відповідач у своїй заяві про залишення позовної заяви без розгляду ствреджує, що позивач звернувшись до суду із даним позовом 23.04.2024р., порушив шестимісячний строк, визначений приписами ст. 122 КАС України, позаяк дізнався про спірний Акт після відкриття провадження у справі № 370/1460/22, тобто у жовтні 2022р.
Водночас, суд зауважує, що відсутність у матеріалах справи письмових документів, які б свідчили про дату ознайомлення позивача зі змістом спірного Акту, позбавляє суд можливості перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду із даним позовом.
У позовній заяві позивачем не заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Частинами 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких обставин, позивач має надати до суду докази, які бсвідчили про дату ознайомлення його зі змістом спірного Акту, а у випадку необхідності - заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважності пропуску такого строку із наданням підтверджуючих доказів.
За приписами ч. ч. 13, 14 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Отже, зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи положення статті 171 КАС, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі та встановити строк для усунення недоліків позовної заяви.
Разом з тим, заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає, адже подана передчасно, що пояснюється необхідністю надання позивачеві можливості скористатися своїм правом на звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, визначеного приписами ст. 123 КАС України.
При цьому, необхідно зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 р. у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171-172, 243, 248, 256 КАС, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви представника Державної інспекції архітектури та містобудування України про залишення позову без розгляду.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
3. Встановити позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
4. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду відповідно до частини 15 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
5. Копію ухвали надіслати позивачеві.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Марич Є.В.