про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
24 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/9910/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Андрусенко О. О., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром; зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2024 перерахунок та виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), з урахуванням підвищення пенсії, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі- Постанова №209) без обмеження максимальним розміром пенсії.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 позовну заяву було залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду у частині позовних вимог за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом (з 01.04.2024 по 28.02.2025), у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску, або ж уточнити позовні вимоги з урахуванням строку звернення до суду
19.09.2025 від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, у якій вказав на погіршення стану його здоров'я, лікування, а також послався на статтю 51 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII), зазначивши, що оскільки з 01.04.2024 з вини відповідача йому не виплачується пенсія в належному розмірі (пенсійну виплату обмежено максимальним розміром), то такий перерахунок повинен бути проведений без обмеження будь-яким строком.
Позовну заяву в частині позовних вимог належить повернути позивачеві з таких мотивів і підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 сформував висновки (підхід) щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії (у соціальних спорах), у яких, з-поміж іншого вказав, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Відтак отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку, тощо. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 підлягають застосуванню у питаннях визначення строків звернення до суду у справах щодо пенсійних виплат.
Висловлене Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 розуміння сутності соціальних гарантій знайшло подальше застосування у постанові Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №1140/2132/18 (у справі щодо оскарження дій пенсійного органу стосовно зменшення основного розміру пенсії в частині відсоткового розміру відповідних сум грошового забезпечення та, як наслідок, виплати не в повному обсязі пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-XII).
На таке застосування положень статті 122 КАС України звернуто увагу позивача в ухвалі від 08.09.2025 про залишення позовної заяви без руху, де суд дійшов висновку про пропуск строку звернення до суду в частині позовних вимог за період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом, а саме з 01.04.2024 по 28.02.2025.
Так з позовної заяви слідує, що позивач не згідний з діями Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо обмеження з 01.04.2024 його пенсії максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, яка виплачується йому у розмірі 23610,00 грн.
Таким чином, отримавши пенсійну виплату за квітень 2024 року, позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав - застосування пенсійним органом обмеження пенсії максимальним розміром та, як наслідок, невиплати пенсії у повному розмірі. Отримання позивачем листа Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 20.08.2025 не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у цьому випадку.
Позивач не був обмежений у можливостях як своєчасного письмового звернення до пенсійного органу, так і самостійного виявлення невиплати спірної суми, наприклад шляхом доступу до особистого електронного кабінету на офіційному сайті Пенсійного фонду України.
Більше того, ОСОБА_1 до заяви про поновлення строку звернення до суду долучив свою заяву від 13.06.2024, адресовану Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області, зі змісту якої слідує, що позивач ще у квітні, травні 2024 року знав про обмеження пенсії максимальним розміром (23610,00 грн).
Із позовом позивач звернувся лише 28.08.2025 (згідно відбитку календарного штемпеля на конверті), тобто з пропуском встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду з позовними вимогами за період, що передує цьому строку (за період з 01.04.2024 по 28.02.2025).
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно із усталеною практикою Верховного Суду причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
З урахуванням наведеного суд не приймає до уваги посилання позивача на стан його здоров'я, перебування на лікуванні як на підставу для поновлення строку звернення до суду, оскільки подані позивачем докази щодо зазначених обставин надані лише за період з 07.05.2024 по 13.05.2024 (виписка від 13.05.2024 №10712-24), що свідчить про те, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні не було безперервним, а позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього можливості звернутися до суду до початку стаціонарного лікування, або у періоди між перебуванням у стаціонарі, як і перебування його у стані, який дійсно свідчив про наявність обмежень у здійсненні ним фізичної чи інтелектуальної діяльності. Інші документи про лікування надані за періоди, які виникли до початку спірних правовідносин (свідоцтво про хворобу від 24.05.2019 №176/386, амбулаторна карточка за 12.08.2019, заключення від 12.03.2024, ін.).
Безпідставними є покликання позивача на положення частини третьої статті 51 Закону №2262-XII, як на підставу дотримання строку звернення до суду, оскільки дана норма стосується перерахунку пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а не обмеження пенсії максимальним розміром.
Також посилання позивача на постанову Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки предметом спору у справі №646/6250/17 було визнання протиправними дій пенсійного органу щодо припинення виплати особі пенсії.
Отже, у заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначено жодних поважних причин, які об'єктивно не залежали від позивача та позбавляли його права на звернення до суду у вказаній вище частині позовних вимог протягом шестимісячного строку після отримання пенсії за квітень 2024 року.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Заява про поновлення строку звернення до суду не містить таких обставин.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду. Так частиною першої цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позовна заява в частині позовних вимог за період з 01.04.2024 по 28.02.2025 подана з пропуском строку звернення до суду, при цьому позивачем не наведено доводів та їх документального підтвердження, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права протягом установленого законом строку, тому слід дійти висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною другою статті 123 КАС України, для повернення позовної заяви позивачеві в означеній частині позовних вимог.
Керуючись статтею 122, частиною другою статті 123, статтями 169, 248 КАС України,
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 01.04.2024 по 28.02.2025 повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О. О. Андрусенко