25 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/6088/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо відмови у нарахуванні пенсійних виплат померлому ОСОБА_2 за період з 01 січня 2024 року (дата визначена в рішенні суду) по 26 липня 2024 року (дата смерті), на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі №140/6151/24 у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ), що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 01 січня календарного року виплати пенсії; зобов'язання провести нарахування пенсійних виплат померлого ОСОБА_2 за період з 01 січня 2024 року (дата визначена в рішенні суду) по 26 липня 2024 року (дата смерті), на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі №140/6151/24 у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 01 січня календарного року виплати пенсії.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що рішенням суду від 31 липня 2024 року у справі №140/6151/24 ГУ ПФУ у Волинській області зобов'язано здійснити ОСОБА_2 з 01 січня 2024 року перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії. Однак пенсійні виплати на підставі вказаного рішення не нараховані, а у відповідь на її звернення відповідач листом від 05 травня 2025 року повідомив, що перерахунок пенсії її покійного чоловіка на виконання рішення суду у справі №140/6151/24 не здійснювався, оскільки дане рішення набрало законної сили після смерті позивача.
ОСОБА_1 , не погоджуючись із такими діями відповідача, з метою захисту порушеного її права просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.25-27) позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з огляду на відсутність підстав. Зазначає, що перерахунок пенсії ОСОБА_2 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду 31 липня 2024 року у справі №140/6151/24 не здійснювався і не може бути здійснено оскільки дане рішення було прийняте та набрало законної сили після смерті громадянина.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 , що підтверджено відомостями з паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.9 зворот).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 у справі №140/6151/24, яке набрало законної сили 31 серпня 2024 року, ГУ ПФУ у Волинській області зобов'язано здійснити ОСОБА_2 з 01 січня 2024 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавством станом на 1 січня календарного року виплати пенсії (а.с.6-8).
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 29 липня 2024 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, після смерті спадкодавця успадкувала все майно, яке належало ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 18 березня 2025 року №334-335 (а.с.11-12).
Листом від 05 травня 2025 року №5835-5220/К-02/8-0300/25 на заяву позивача щодо виплати сум нарахованої її чоловікові пенсії ГУ ПФУ у Волинській області повідомило, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі №140/6151/24 не виконувалося, оскільки дане рішення набрало законної сили після смерті позивача (а.с.4-5).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантоване право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV:
непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону;
пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати;
пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом;
пенсійні активи накопичувальної системи пенсійного страхування - грошові кошти, фінансові інструменти, майнові права та зобов'язання щодо них, які сформовані відповідно до цього Закону в Накопичувальному фонді або у передбачених законом випадках - у недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення;
пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
За правилами частини першої статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата (частина друга статті 9 Закону №1058-IV).
Статтею 49 Закону №1058-IV урегульовано питання припинення та поновлення виплати пенсії.
Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку (пункт 3 частини першої статті 49 вказаного Закону).
Отже, право особи на пенсію пов'язане безпосередньо з особою та воно не може бути передане іншим особам.
Відповідно до частини першої статті 91 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
За змістом статті 52 Закону №1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Частиною другою статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються:
1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;
2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.
Згідно зі статтею 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом (пункт 4 частини першої статті 1219 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
У статті 1219 ЦК України йде мова про неможливість передати право вимоги на отримання пенсії, тобто зі смертю спадкодавця припиняється обов'язок з виплати йому пенсії. Натомість за змістом статті 1227 ЦК України до складу спадщини входять суми вже нарахованої, але своєчасно не виплаченої за життя пенсіонера пенсії.
Однією з умов виплати пенсії, що не включається до складу спадщини, вказаним вище особам є те, що пенсія повинна бути призначена, обчислена, нарахована до виплати, але недоодержана за життя померлого пенсіонера. Суми пенсії передаються членам сім'ї пенсіонера незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті. При цьому сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій органу Пенсійного фонду України, що встановлено судовим рішенням. Про належність пенсіонерові сум пенсії, що підлягають виплаті внаслідок перерахунку пенсії за рішенням суду, можна стверджувати лише після набрання таким судовим рішенням законної сили. До цього моменту суми пенсії (доплати, що виникли через обов'язок ГУ ПФУ провести перерахунок) не належать пенсіонеру.
У позовній заяві позив стверджує, що є спадкоємцем щодо майна спадкодавця (померлого ОСОБА_2 ), зокрема й недоотриманої ним пенсії, про проведення перерахунку і виплату якої останньому ГУ ПФУ у Волинській області зобов'язано рішенням суду від 31 липня 2024 року у справі №140/6151/24.
При цьому, суд наголошує, що судове рішення у справі №140/6151/24 було прийняте 31 липня 2024 року та набрало законної сили 31 серпня 2024 року, тобто, після смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Як вже зазначалося, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до винесення рішення суду у справі №140/6151/24 і відповідно - до набрання ним законної сили, відтак за життя він не набув права на перерахунок та виплату пенсії. На день смерті пенсіонера ОСОБА_2 відсутні присуджені (нараховані) йому та не виплачені суми пенсії (підвищення до пенсії), на які можуть претендувати члени сім'ї померлого пенсіонера відповідно до приписів статті 52 Закону №1058-IV, зокрема дружина ОСОБА_1 .
Крім того, варто зазначити, що завершальною стадією судового провадження за змістом статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) є виконавче провадження - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Однак позивач ОСОБА_1 не є правонаступником ОСОБА_2 у відносинах з примусового виконання судового рішення у справі №140/6151/24, яке відповідач у добровільному порядку не виконав (та не мав такого обов'язку до набрання рішенням законної сили).
Суд зауважує, що право на призначення та перерахунок пенсії має особистий характер, оскільки має забезпечити наявність засобів для існування конкретної особи і такі відносини не допускають правонаступництва (такий же висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі №2-а-2691/2009).
Отже, виплаті в порядку статті 52 Закону №1058-IV підлягають лише конкретні суми пенсії, які належали пенсіонеру за життя і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю. Кошти, які не були нараховані померлому, не є належною йому пенсійною виплатою. За таких умов відсутня «недоотримана пенсія» (нарахована сума, яка може бути виплачена членам сім'ї померлого).
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надані, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. Л. Шепелюк