іменем України
18 вересня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/3234/25
Головуючий у першій інстанції - Ченцова С. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1034/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
третя особа: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської
міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова у складі судді Ченцової С.М. від 10 квітня 2025 року, місце постановлення ухвали - м. Чернігів, про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнення моральної шкоди, спричиненої створенням перешкод у спілкуванні із дітьми в сумі 120 000 грн.; визначення способів участі у вихованні та спілкуванні із дітьми, шляхом встановлення графіка спілкування дітей із батьком, зокрема, із можливістю їх приїзду до України,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнення моральної шкоди спричиненої створенням перешкод у спілкуванні із дітьми у сумі 120 000 грн.; визначення способів участі у вихованні та спілкуванні із дітьми, шляхом встановлення графіка спілкування дітей із батьком, зокрема, із можливістю їх приїзду до України (а.с.10-19). Також позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (а.с.2-6), в якій ОСОБА_1 просить:
"1. Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та забезпечити:
А) Щоденні відеодзвінки через зручні для дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та матері ОСОБА_2 канали зв'язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp) у період часу з 18 до 21 год. (зручний для дітей) тривалістю не менше 30 хвилин), а саме, шляхом приймання матір'ю дітей ОСОБА_2 (за номером телефону НОМЕР_1 ) вхідних дзвінків від батька ОСОБА_1 (за номером телефону НОМЕР_2 ) або телефонування дітьми або матір'ю батькові до набрання рішенням законної сили;
Б) Щотижневі відеодзвінки через зручні для дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та матері ОСОБА_2 канали зв'язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp) у вихідні дні у період часу з 15 до 20 год. (зручний для дітей) тривалістю не менше 1,5 години), а саме, шляхом приймання матір'ю дітей ОСОБА_2 (за номером телефону НОМЕР_1 ) вхідних дзвінків від батька ОСОБА_1 (за номером телефону НОМЕР_2 ) або телефонуванням дітьми або матір'ю батькові до набрання рішенням законної сили.
2. Зобов'язати ОСОБА_2 повідомити точну адресу місця проживання, місця навчання та місця відвідування дошкільного навчального закладу дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та надати підтверджуючі документи. "
В обґрунтування вимог поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 вказував, що з метою забезпечення збереження відносин між батьком та дітьми, запобігання втрати емоційного контакту між ними на період судового розгляду справи, який може бути тривалим, позивач вважає за необхідне застосування такого заходу забезпечення позову, як визначення способу участі позивача у вихованні дітей та спілкуванні з ними, шляхом безперешкодного онлайн спілкування засобами телефонного та відозв'язку. Позивач зазначав, що таке його спілкування із дітьми є співмірним заходом забезпечення заявленого позову та відповідатиме найкращим інтересам дітей, зокрема, збереження їх зв'язку з батьком, який має право спілкуватися з дітьми та обов'язок брати участь у їх вихованні. За доводами позивача, невжиття заходів забезпечення позову, призначення яких полягає у наданні позивачу права спілкування з малолітніми дітьми, з метою налагодження психоемоційного контакту з дітьми, а також покладення на відповідача обов'язку не чинити перешкод у спілкуванні батька і дітей, може утруднити чи зробити неможливим виконання у подальшому рішення суду, зважаючи на те, що для нормального розвитку малолітніх дітей необхідно спілкуватися із обома батьками, а тривалий розгляд справи без можливості спілкування малолітніх дітей з батьком може призвести до втрати емоційного контакту між ними, погіршення психоемоційного характеру відносин між батьком та малолітніми дітьми. ОСОБА_1 вказував, що такий захід забезпечення позову буде сприяти відновленню довірливих відносин та емоційного контакту між батьком та дітьми, відповідатиме інтересам як батька, так і дітей та зможе усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дітьми. Оскільки відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей з батьком.
Оскаржуваною ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.04.2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.04.2025 року, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про забезпечення позову. Апелянт також ставить питання про розподіл судових витрат. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 10.04.2025 року є незаконною та необґрунтованою, постановленою судом із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції посилається на Конвенцію про права дитини, зокрема, на частину 3 статті 9, якою визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини, а також на частини першу і другу статті 15 Закону України "Про охорону дитинства", з яких вбачається, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів, та практику Європейського Суду з прав людини. Апелянт стверджує, що при цьому, суд першої інстанції дійшов висновку щодо неможливості задоволення заяви про забезпечення позову з тих підстав, що відсутній висновок органу опіки та піклування. За доводами апелянта, відсутність даного висновку органу опіки та піклування не є підставою для відмови у задоволенні його заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Апелянт ОСОБА_1 вказує, що він зазначав у позові, що 26.09.2024 року звертався до органу опіки та піклування із заявою щодо вирішення спору, та отримав відповідь від 09.10.2024 року № 01-31/02/3170, в якій вказано, що оскільки діти не проживають в м.Чернігові, а знаходяться за кордоном, то вирішення спору щодо місця проживання дітей не відноситься до повноважень управління служби у справах дітей Чернігівської міської ради. Апелянт звертає увагу, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 11.12.2023 року у справі № 523/19706/19, у випадку неможливості надання висновку органу опіки та піклування, зокрема, у разі перебування дітей за кордоном, суд може розглянути справу по суті за наявними у справі доказами. Апелянт також не погоджується із зазначеною судом першої інстанції підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову відносно того, що: "...позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду". ОСОБА_1 вважає, що його заява про забезпечення позову є достатньо вмотивованою та обґрунтованою, із посиланням на судову практику Верховного Суду, яка не була врахована судом першої інстанції. За доводами апелянта, такий захід забезпечення позову буде сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між батьком та дітьми, відповідатиме інтересам як батька, так і дітей та зможе усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дітьми. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їх батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей з батьком. Посилаючись на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі № 344/16653/16-ц, провадження № 61-1153св17, ОСОБА_1 вказує, що він вже майже рік не може спілкуватися з його дітьми, розгляд справи може тривати досить довго, і кожний день позивач та його діти втрачають можливість такого спілкування. За доводами апелянта, діти знаходяться в такому віці, що за такий тривалий час може бути втрачено емоційний зв'язок, який потім буде дуже важко, а може, і неможливо поновити.
В судовому засіданні апеляційного суду, в режимі відеоконференції, відповідач ОСОБА_2 просила залишити без змін оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 10.04.2025 року, та залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у зв'язку із її необґрунтованістю.
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , представник третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з'явились. В апеляційній скарзі позивач просив провести розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи, у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнення моральної шкоди спричиненої створенням перешкод у спілкуванні із дітьми у сумі 120 000 грн.; визначення способів участі у вихованні та спілкуванні із дітьми, шляхом встановлення графіка спілкування дітей із батьком, зокрема, із можливістю їх приїзду до України (а.с.10-19). Також позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (а.с.2-6),
Оскаржуваною ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.04.2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 10.04.2025 року, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній цивільній справі, суд першої інстанції зазначив, що інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Суд першої інстанції вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. З урахуванням викладеного, вжиття заходів забезпечення позову на даній стадії є передчасним. Заходи забезпечення позову, що полягають у забезпеченні щоденних відеодзвінків через зручні для дітей канали зв'язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp) та зобов'язання відповідача повідомити точну адресу місця проживання, місця навчання та місця відвідування дошкільного навчального закладу дітей та надати підтверджуючі документи, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дітей на час вирішення по суті спору. Суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі від 10.04.2025 року зазначив, що підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак, будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Із посиланням на ч.4, ч.5 статті 19 Сімейного кодексу України, суд першої інстанції вказав, що у матеріалах справи відсутній письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв'язання спору, який може бути наданий як на запит сторони у справі, так і на виконання вимог ухвали суду про його витребування, зокрема, і для вирішення питання забезпечення позову. Зазначений висновок має важливе значення для вирішення процесуального питання про забезпечення позову, у тому числі, з огляду на співмірність заходів забезпечення позову, які просить вжити позивач. Судом першої інстанції зазначено, що позивач не довів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. З огляду на викладене, із врахуванням інтересів не тільки позивача, а і інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необґрунтованої відмови судом першої інстанції у задоволенні вимог його заяви про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада, як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п'ята статті 151 ЦПК України).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження №14-729цс19, вказано: "...співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. "
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20, провадження №12-90гс20, зазначено, що: "...під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. "
Приписами ч.10 статті 150 ЦПК України регламентовано, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі №727/3757/21, провадження № 61-10529св21, від 22 вересня 2021 року у справі №752/24015/20, провадження № 61-6265св21, від 10 січня 2024 року у справі № 308/1493/23, провадження № 61-7011св23.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд, насамперед, повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (постанова Верховного Суду від 19 вересня 2024 року у справі № 910/4581/24).
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зобов'язання усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнення моральної шкоди спричиненої створенням перешкод у спілкуванні із дітьми у сумі 120 000 грн.; визначення способів участі у вихованні та спілкуванні із дітьми, шляхом встановлення графіка спілкування дітей із батьком, зокрема, із можливістю їх приїзду до України (а.с.10-19). Як вбачається із прохальної частини поданої позовної заяви, позивач ОСОБА_1 просив суд:
"1. Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
2. Стягнути з ОСОБА_2 на мою користь моральну шкоду спричинену створенням перешкод у спілкуванні з дітьми в сумі 120 000,00 грн.
3. Стягнути з ОСОБА_2 на мою користь понесені мною судові витрати.
4. Визначити ОСОБА_1 способи його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тa ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення графіка спілкування дітей з батьком, зокрема із можливістю їх приїзду до України, а саме:
• Надати ОСОБА_1 право спілкування з дітьми у такий спосіб:
А) Щоденні відеодзвінки через зручні для дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та матері ОСОБА_2 канали зв'язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber; НОМЕР_3 ) у період часу з 18 до 21 год. (зручний для дітей) тривалістю не менше 30 хвилин .
Б) Щотижневі відеодзвінки через зручні для дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та матері ОСОБА_2 канали зв'язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp) у вихідні дні період часу з 15 до 20 год (зручний для дітей) тривалістю не менше 1,5 години.
В) Перебування дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 в Україні під час осінніх, зимових та весняних канікул терміном не менше 14 днів, а на період літніх канікул - не менше 30 днів.
Місце: Закарпатська область (наприклад, Ужгород або інший безпечний регіон, наприклад місце проживання моїх батьків, де діти проживали понад рік під час повномасштабного вторгнення) с.Ушня Корюківського району Чернігівської області. Перевезення дітей до України та назад забезпечується матір'ю за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Г) Зобов'язати ОСОБА_2 погоджувати з ОСОБА_1 питання щодо :
• Лікування дітей (вибір лікаря, план лікування, проведення операцій тощо).
• Освіти (вибір навчального закладу, мовні курси, додаткові заняття тощо).
• Дозвілля (участь у таборах, спортивних секціях, культурних подіях тощо).
• Вивезення дітей за межі Німеччини.
Д) Зобов'язати ОСОБА_2 інформувати ОСОБА_1 щодо будь-яких фактів та обставин життя дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема: місце проживання ( 3) зазначенням точної адреси), про стан здоров'я дітей; зміну номеру засобів зв'язку: методів лікування у разі хвороби; вибраного педіатра чи іншого лікаря; графіку щеплень дитини; вибраних позашкільних закладів; про переміщення дитини за межі населеного пункту, в якому вона постійно проживає; повідомляти прізвище ім'я та по батькові, засоби зв'язку осіб, які здійснюють догляд за дітьми під час відсутності ОСОБА_2 на території населеного пункту Німеччини, в якому вона тимчасово проживає з дітьми.
5. Зобов'язати Орган опіки та піклування надати висновок щодо порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ."
Також позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (а.с.2-6), в якій ОСОБА_1 просить:
"1. Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та забезпечити:
А) Щоденні відеодзвінки через зручні для дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та матері ОСОБА_2 канали зв'язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp) у період часу з 18 до 21 год. (зручний для дітей) тривалістю не менше 30 хвилин), а саме, шляхом приймання матір'ю дітей ОСОБА_2 (за номером телефону НОМЕР_1 ) вхідних дзвінків від батька ОСОБА_1 (за номером телефону НОМЕР_2 ) або телефонування дітьми або матір'ю батькові до набрання рішенням законної сили;
Б) Щотижневі відеодзвінки через зручні для дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та матері ОСОБА_2 канали зв'язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp) у вихідні дні у період часу з 15 до 20 год. (зручний для дітей) тривалістю не менше 1,5 години), а саме, шляхом приймання матір'ю дітей ОСОБА_2 (за номером телефону НОМЕР_1 ) вхідних дзвінків від батька ОСОБА_1 (за номером телефону НОМЕР_2 ) або телефонуванням дітьми або матір'ю батькові до набрання рішенням законної сили.
2. Зобов'язати ОСОБА_2 повідомити точну адресу місця проживання, місця навчання та місця відвідування дошкільного навчального закладу дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та надати підтверджуючі документи. "
Як вбачається із наведеного вище, обраний позивачем вид забезпечення позову у даній справі є тотожним частині позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до ОСОБА_2 про зобов'язання усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнення моральної шкоди, спричиненої створенням перешкод у спілкуванні із дітьми в сумі 120 000 грн.; визначення способів участі у вихованні та спілкуванні із дітьми, шляхом встановлення графіка спілкування дітей із батьком, зокрема, із можливістю їх приїзду до України.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що задоволення заяви про забезпечення поданого позову ОСОБА_1 заявленим ним способом, фактично є вирішенням вимог позову ОСОБА_1 , шляхом їх задоволення, без розгляду справи по суті, що є порушенням приписів ч.10 статті 150 ЦПК України. Відповідно до положень вказаної норми Закону, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. На підставі наведеного вище, необхідно дійти висновку, що тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необхідності відновлення довірчих відносин та емоційного контакту між батьком та дітьми, що відповідатиме інтересам як батька, так і дітей, та повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей з батьком, є обставиною, яка підлягає встановленню в ході вирішення вимог заявленого позову по суті, і не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , необхідно залишити без задоволення. При цьому, ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.04.2025 року - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови апеляційого суду.
Керуючись статтями: 367, 368, 374; п.4 ч.1 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2025 року - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції даної постанови апеляційого суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: