іменем України
23 вересня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/2121/25
Головуючий у першій інстанції - Рахманкулова І. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1548/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.
секретар: Шкарупа Ю.В.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: Чернігівська міська рада
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту рішення в частині, зобов'язання вчинити дії (суддя Рахманкулова І. П.), ухвалене о 14 год. 46 хв. в м.Чернігів, повний текст рішення складено 14 липня 2025 року,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати пункт 54 рішення Чернігівської міської ради №34/VIII-27 від 13 вересня 2023 року «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам» в частині підстав передачі в оренду земельної ділянки позивачу, а саме - ураховуючи договір дарування від 20 березня 2023 року № 172 та в частині встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:012:0287, площею 0,1462 га, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі на рівні 12% нормативної грошової оцінки; зобов'язати Чернігівську міську раду прийняти рішення, відповідно до якого передати ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:012:0287, площею 0,1462 га, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації нежитлової будівлі) у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки № 4379 від 19 грудня 2022 року та встановити ОСОБА_1 розмір орендної плати за земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:012:0287, площею 0,1462 га, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації нежитлової будівлі) на рівні 4% нормативної грошової оцінки. Позов мотивовано тим, що 20 березня 2023 ркоу позивач отримав у власність від ОСОБА_2 відповідно до договору дарування нерухоме майно- капітальну будівлю (споруду) «Операторської розподільника» загальною площею 90,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Між попереднім власником нерухомого майна та Чернігівською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки №4379 від 07 вересня 2017 року, яким передано земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:012:0287 в оренду строком до 29 червня 2022 року і встановлено орендну плату у розмірі 4,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі. Після закінчення строку дії договору було укладено новий договір №4379 від 19 грудня 2022 року строком до 19 серпня 2023 року. За заявою ОСОБА_1 Чернігівська міська рада 13 вересня 2023 року прийняла рішення №34/VIII-27, пунктом 54 якого йому було передано земельну ділянку в оренду строком до 21 вересня 2028 року і встановлено розмір орендної плати на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Позивач звертає увагу, що відповідач повинен був прийняти рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки у зв'язку із закінченням терміну дії попереднього договору, а натомість прийняв рішення «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам». Також ОСОБА_1 вважає, що п.54 рішення Чернігівської міської ради №34/VIII-27 в частині підстав передачі в оренду земельної ділянки та встановлення розміру орендної плати на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки не відповідає ст.7 Закону України «Про оренду землі» та п.13.5 Положення про плату за землю.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв у межах наданих йому повноважень, у передбачений законом спосіб. Суд вважав безпідставними доводи позивача про те, що відповідач фактично повинен був поновити договір оренди земельної ділянки попереднього власника будівлі на тих самих умовах, так як ОСОБА_2 не мала зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій розташована будівля, яку вона подарувала позивачу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що договір №4379 від 19 грудня 2022 року не містить такої вимоги і судом першої інстанції не зазначено жодну норму чинного законодавства, відповідно до якої у випадку поновлення договору оренди земельної ділянки слід вносити буь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач не погоджується із встановленим розміром орендної плати на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки, оскільки такий розмір не відповідає п.13.5 Положення про плату за землю, де затверджено розмір орендної плати для земельних ділянок із кодом КВЦПЗ 03.07, що становить 4% нормативно грошової оцінки. Такий самий розмір орендної плати було встановлено і в попередніх договорах оренди даної земельної ділянки. Звертає увагу, що з 20 березня 2023 року єдиними змінами, які відбулися стосовно земельної ділянки, були зміни власника нежитлової будівлі. За доводами позивача, підставою для прийняття рішення про прийняття рішення про встановлення саме 12 відсотків нормативної грошової оцінки був пункт 15 Положення про плату за землю, пункти 14 та 16 Положення про плату за землю взагалі не зазначалися відповідачем у відповіді від 17 січня 2024 року. ОСОБА_1 вказує, що Акт обстеження земельної ділянки та додатки до нього не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що дійсно позивачем було допущено порушення вимог земельного законодавства, яке полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки за межами земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:012:0287 шляхом розміщення ОСОБА_1 там установок «Авто Баня».
У відзиві на апеляційну скаргу Чернігівська міська рада просить відмовити в її задоволенні і залишити без змін рішення суду першої інстанції. Відповідач вказує, що станом на дату прийняття міською радою рішення від 19 серпня 2022 року №20/VIII-7 строк дії договору №4379 від 07 вересня 2017 року закінчився 29 червня 2022 року, відповідно земельна ділянка зазначеним рішенням передавалася наново ОСОБА_2 , а не відбулася пролонгація/продовження дії договору. Звертає увагу, що за умовами договору дарування від 20 березня 2023 року №1721 позивач набув у власність нерухоме майно - капітальну будівлю (споруду) «Операторської розподільника» загальною площею 90,0 кв.м, проте договір не містить умов щодо розміщення нерухомого майна на земельній ділянці та умов її користування відчужувачем майна. За доводами Чернігівської міської ради, ОСОБА_1 належить будівля - операторська розподільник, тоді як за результатами фактичного огляду встановлено розміщення автомийки, установок «Авто Баня» у працюючому стані, для яких застосовується відсоткова ставка - 12% орендної плати.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.
По справі встановлено, що пунктом 2.2 рішення Чернігівської міської ради №21/VII - 25 від 29 червня 2017 року «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам» ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передано в оренду, строком до 29 червня 2022 року земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:012:0287), площею 0,1462 га, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації нежитлової будівлі), встановлено розмір орендної плати на рівні 4 відсотків нормативної грошової оцінки (а.с.133-136).
07 вересня 2017 року між Чернігівською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки №4379 терміном дії до 29 червня 2022 року, за яким в оренду передано земельну ділянку площею 0,1462 га, на якій знаходиться нежитлова будівля. Встановлено орендну плату у грошовій формі в розмірі 4,0 відсотків нормативної грошової оцінки землі. Пунктом 6 договору передбачено переважне право орендаря на поновлення його на новий термін після закінчення терміну дії договору (а.с.50-51).
Пунктом 88 рішення Чернігівської міської ради №20/VIII-7 від 19 серпня 2022 року «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним та фізичним особам» ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди земельної ділянки було передано в оренду земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:012:0287, строком до 19 серпня 2023 року, площею 0,1462 га, по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для експлуатації нежитлової будівлі). Встановлено розмір орендної плати на рівні 4 відсотків нормативної грошової оцінки (а.с.62).
19 грудня 2022 року між Чернігівської міською радою і ОСОБА_2 укладено Договір оренди земельної ділянки №4379, за умовами якого в оренду передано земельну ділянку площею 0,1462 га, на якій знаходиться нежитлова будівля. Встановлено орендну плату у грошовій формі в розмірі 4,0 відсотків нормативної грошової оцінки землі. Пунктом 8 договору передбачено переважне право орендаря на поновлення його на новий строк по закінчення строку, на який було укладено договір (а.с.19-20).
20 березня 2023 року між ОСОБА_2 (дарувальник) і ОСОБА_1 (обдаровуваний) укладено договір дарування, за умовами якого дарувальник передає капітальну будівлю (споруду) «Операторської розподільника», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у власність обдаровуваного безоплатно (а.с.6).
23 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівської міської ради із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки в зв'язку з надбанням нерухомого майна (а.с.8).
Пунктом 54 рішення Чернігівської міської ради №34/VIII-27 від 13 вересня 2023 року «Про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам» вирішено, ураховуючи договір дарування від 20 березня 2023 року №1721, ОСОБА_1 передати земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:012:0287 в оренду, строком до 21 вересня 2028 року, площею 0,1462 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Встановлено розмір орендної плати на рівні 12 відсотків нормативної грошової оцінки (а.с.25).
13 грудня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив укласти (поновити) на новий строк договір оренди земельної ділянки на таких самих умовах, що і попередній договір оренди земельної ділянки №4379 від 19 грудня 2022 року, зокрема і в частині орендної плати - 4% нормативно грошової оцінки, як це передбачено Положенням про плату за землю (а.с.31).
У відповідь на заяву Управління земельних ресурсів повідомило, що членами постійної комісії Чернігівської міської ради VIII скликання з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин 11 вересня 2023 року було проведено обстеження земельної ділянки, за результатами якого встановлено, що на земельній ділянці розміщено приміщення автомийки з операторською кімнатою, додатково розташовані дві установки «Авто Баня», які мають джерело живлення та перебувають у працюючому стані. «Авто Баня» розміщені поза межами земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:01:012:0287. Конфігурація, розміри земельної ділянки, яка фактично використовується заявником за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає даним Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Площа самовільно зайнятої з асфальтним покриттям та установками «Авто Баня» земельної ділянки складає орієнтовно 300 кв.м. Відповідач повідомив про відсутність підстав для внесення змін до рішення Чернігівської міської ради в частині встановлення розміру орендної плати на рівні 4 відсотків нормативної грошової оцінки (а.с.32).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Поняття «суд, встановлений законом» містить таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.2 ЗК України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно з пунктом «в» статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч.ч. 1, 2 ст. 93 ЗК України).
Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
За змістом ч.ч.1, 6 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У статті 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч.1 ст.128 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.
За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників.
Земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, зокрема про оренду землі, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.
Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 461/980/16-а (провадження № 11-248апп18) та від 14 листопада 2018 року у справі № 127/2709/16-ц (провадження № 14-352цс18).
Судом апеляційної інстанції отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець; основний вид економічної діяльності - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Також судом за матеріалами справи встановлено, що 01 квітня 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 . Договір оренди №01/04/23 частини нежитлової будівлі, за умовами якого передав за плату в тимчасове користування (оренду) на визначений строк частину нежитлової будівлі площею 90,0 кв.м, що знаходиться на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.42-45). Об'єкт оренди розміщений на земельній ділянці (Додаток №3). Відповідно до п.1.3. вказаного договору основне цільове призначення об'єкту оренди - здійснення орендарем господарської діяльності.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що характер правовідносин, які виникли між сторонами, свідчить про те, що він пов'язаний із використанням спірної земельної ділянки позивачем для здійснення підприємницької діяльності, спір пов'язаний із правом оренди земельної ділянки, а позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин, у зв'язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, чим порушив норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частинами першою та другою статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Оскільки суд першої інстанції не встановив правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та розглянув в порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що оскільки розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови він може звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Керуючись ст. 255 ч. 1 п. 1, 367, 368, 374, 377 ч. 1, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 липня 2025 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту рішення в частині, зобов'язання вчинити дії закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.
Роз'яснити ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Повний текст постанови складено 25 вересня 2025 року.
Головуючий: Судді: