Справа № 444/1646/24 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З. Л.
Провадження № 22-ц/811/1655/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
25 вересня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Марко О.Р.,
з участю: представника відповідача - Стабрина В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Жовківське районне управління Державної виконавчої служби у Львівській області, про відшкодування витрат на поліпшення майна й ринкової вартості та моральної шкоди,
встановив:
У квітні 2024 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив: cтягнути з ОСОБА_3 600000 грн. витрат на поліпшення магазину на АДРЕСА_1 та земельних ділянок зі збільшенням їх ринкової вартості, а також 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, що в загальному становить 700000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з договором купівлі-продажу від 13.07.1998 року ОСОБА_2 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами: літньою кухнею, сараєм та вбиральнею.
В подальшому, вказаний житловий будинок вибув із володіння власника поза його волею і був повернутий ОСОБА_2 за рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 19 липня 2004 року, яким визнано недійсними договори купівлі-продажу цього будинку та зобов'язано ОСОБА_4 повернути будинок ОСОБА_2 .
Однак, під час судового спору ОСОБА_4 приватизував земельну ділянку, загальною площею 0,1573 га (0,1000 га - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель; 0,0573 га - для ведення особистого підсобного господарства), що підтверджується державним актом про право приватної власності на землю від 03.05.2000 року, та здійснив реконструкцію сараю під магазин, отримавши 03.11.2009 року свідоцтво про право власності на нього, а також змінив цільове призначення земельної ділянки, оформивши 11.09.2009 року право власності на земельну ділянку, площею 0,0250 га, для обслуговування магазину за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 оспорював право власності ОСОБА_4 на земельні ділянки та магазин, проте, рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 28 грудня 2022 року, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 30 червня 2023 року та постановою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року, позов задоволено частково і визнано недійсним державний акт на право приватної власності ОСОБА_4 в частині земельної ділянки, площею 0,1000 га, переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, в решті позовних вимог, а саме: визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,0250 га, кадастровий номер 4622710200:01:003:0049; визнати недійсним земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0323 га, кадастровий номер 4622710200:01:003:0064 (загальна площа цих земельних ділянок становить 0,0573 га); визнати недійсним свідоцтво про право власності на магазин по АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності, - відмовлено.
Позивач зазначає, що, починаючи з 2006 року по 2024 рік, упродовж 18 років, його сім'я добросовісно володіла вказаним нерухомим майном (магазином та земельними ділянками), яке за наслідками розгляду судового спору залишилось у власності ОСОБА_4 , і, відповідно, проводили поліпшення (утримання, проведення поточних ремонтів тощо), внаслідок чого вартість майна істотно зросла, тому вважає, що відповідачка ОСОБА_3 , яка є дружиною ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, зобов'язана відшкодувати вартість поліпшень, яку позивач визначає як ринкову вартість вказаного нерухомого майна, та відшкодувати завдану моральну шкоду.
За позицією позивача, стягнення грошових коштів за збільшення вартості належного ОСОБА_4 майна відповідатиме діям останнього щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат на поліпшення повернутого житлового будинку в розмірі 551875 грн. (рішення Жовківського районного суду Львівської області від 03 грудня 2012 року).
Також у позовній заяві і окремо поданій заяві про забезпечення позову позивач просив відповідно до статті 150 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України):
-накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 , заборонити пересування транспортним засобом, вчиняти будь-які дії, заборонити виїзд за межі України, заблокувати рахунки ОСОБА_3 ;
-накласти арешт на все нерухоме майно, а саме: магазин на АДРЕСА_1 та земельні ділянки: площею 0,0250 га, кадастровий номер 4622710200:01:003:0049, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, та площею 0,0323 га, кадастровий номер 4622710200:01:003:0064, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Необхідність забезпечення позову в даній справі позивач обґрунтовує тим що відповідачка, як власник вказаного нерухомого майна, може розпорядитись ним, що істотно ускладнить та унеможливить виконання рішення суду, для приведення сторін у попередній стан.
Позивач вважає, що суд повинен врахувати той фактор, що відповідачка може майно швидко переписати, зробити перешкоди та продати, навіть не маючи права власності на більшість об'єктів, якими вона користується по сьогоднішній час.
Також зазначає, що забезпечення позову необхідне для очікування експертизи з висновками щодо визначення дійсної вартості спірного майна.
При цьому, звертає увагу, що раніше у спорах між сторонами суд накладав арешти стосовно належного йому майна, а відтак, в даній ситуації, яка, на переконання позивача, є аналогічною, суд повинен зайняти таку ж позицію, оскільки відмова свідчитиме про упереджене ставлення до його сторони.
Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 24 квітня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову та заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , викладеної в позовній заяві, відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив позивач, просив її скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.
Зазначає, що між сторонами існує тривалий спір і це вже є неспростовним доказом того, що слід було винести позитивну ухвалу, однак, на переконання апелянта, суд не взяв до уваги доводи його сторони та докази, подані на підтвердження заявлених вимог, не дав їм належної правової оцінки, а також не врахував правові позиції та судову практику з вирішення цього питання.
Вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову судом взагалі не були враховані інтереси позивача.
Зазначає, що важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову і, в даному випадку, така загроза, на думку апелянта, є і була доведена.
Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила доводи та вимоги апелянта.
Зокрема, зазначила, що на момент подання позовної заяви в даній справі, спори по будинку, будинковолодінню та земельних ділянках між сторонами вирішені, окрім одного, це стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 витрат на поліпшення будинку АДРЕСА_1 в сумі 551875 грн. та 3457 грн. 20 коп. судових витрат, пов'язаних із проведенням будівельно-технічної експертизи.
Вважає, що з метою затягування часу щодо повернення присуджених з позивача коштів, останній звертається із завідомо безпідставними заявами та вимогами.
Постановою Львівського апеляційного суду 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 24 квітня 2024 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову та заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , викладену в позовній заяві, задоволено частково.
Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 , в межах суми позовних вимог, а саме 700000 грн.
Постановою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Львівського апеляційного суду 17 вересня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В судове засідання апеляційного суду 16.09.2025 року інші учасники справи, окрім сторони відповідача, повторно не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, справу розглянуто у їхній відсутності.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 25.09.2025 року о 12:50.
Заслухавши пояснення сторони відповідача в заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Окрім того, необхідно зазначити, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 року у справі №910/12404/21).
Судом встановлено, що предметом спору в даній справі є відшкодування вартості поліпшень нерухомого майна, належного ОСОБА_4 , а саме: магазину та земельної ділянки, площею 0,0250 га, для обслуговування магазину, що знаходяться на АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,0323 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, що підтверджується її заявою, поданою приватному нотаріусу Львівського міського нотаріального округу 17.11.2014 року, однак, не оформила право власності на спадкове нерухоме майно, тому доводи позивача про те, що відповідачка зможе розпорядитись вказаним вище нерухомим майном є безпідставними, оскільки в силу вимог ч.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відтак, позивачем не доведено належними доказами ту обставину, що відповідач ОСОБА_3 має правомочності власника щодо нерухомого майна, яке увійшло до складу спадщини, що залишилась після смерті її чоловіка - ОСОБА_4 , що давало б суду підстави для висновку про можливість відчуження нею спірного нерухомого майна, вартість поліпшень якого просить стягнути позивач, згідно із заявленими до відповідачки позовними вимогами.
Також, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що у зв'язку з пред'явленням вказаних вимог до відповідачки ОСОБА_3 , остання почала вчиняти дії щодо відчуження належного їй майна, більше того, позивач навіть не зазначає у своїй заяві, власником якого саме нерухомого майна та/або транспортних засобів є відповідачка.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно, сформованою станом на 21.03.2024 року, яку надав позивач при зверненні до суду з даним позовом та заявою про забезпечення позову, власником спірного магазину та земельних ділянок вказаний ОСОБА_4 .
Окрім того, вказане нерухоме майно (магазин та земельна ділянка з кадастровим номером 4622710200:01:003:0049) обтяжене іпотекою ПАТ «ПроКредит Банк» і відомостей про державну реєстрацію припинення цього обтяження в матеріалах справи немає.
Беручи до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких підлягають обмеженню й можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, суд позбавлений можливості за відсутності відомостей про наявність у відповідача рухомого і нерухомого майна надати оцінку співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а, отже, і застосувати такі заходи.
Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду від 11 липня 2018 року в справі №757/22291/17-ц.
Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не обґрунтовано належним чином необхідність вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, оскільки саме по собі існування між сторонами спору не є безумовною підставою для забезпечення позову.
Неспроможними є доводи позивача про забезпечення позову з метою проведення у даній справі експертизи щодо визначення дійсної вартості спірного майна, оскільки такі питання вирішуються в порядку забезпечення доказів.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про те, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного питання, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 24 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 25 вересня 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич