Справа № 463/6797/24 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р. Р.
Провадження № 22-ц/811/1414/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
24 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-
у липні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 23 жовтня 2012 року вона з ОСОБА_3 уклала шлюб, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 листопада 2016 року.
За час перебування у шлюбі у них народилися діти: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею та перебувають на її утриманні.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 вересня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття.
У зв'язку з неналежним виконанням обов'язку щодо сплати аліментів у відповідача виникла заборгованість в розмірі 82619.58 грн.
За прострочення сплати аліментів нараховується пеня, загальний розмір якої за період з 26 лютого 2017 року по 08 липня 2024 року становить 1247033.63 грн.
Оскільки пеня не може перевищувати розмір заборгованості зі сплати аліментів, то з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі аліментів, тобто 82619.58 грн.
З наведених підстав просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 82619.58 грн.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягнуті рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року, за період з 26 лютого 2017 року по 08 липня 2024 року у розмірі 82619.58 грн.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2025 рокуоскаржив ОСОБА_3 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що перебуває в скрутному матеріальному становищі, отримує лише пенсію у зв'язку з інвалідністю другої групи, будь-які інші доходи у нього відсутні. За винятком частки в квартирі батьків, не володіє жодним іншим нерухомим майном.
У зв'язку з незадовільним майновим станом звертався ГУ ПФУ у Львівській області щодо призупинення стягнення з нього коштів на користь позивача, однак йому відмовлено у задоволенні цього звернення.
Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи судом апеляційної інстанції проведено без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 24 вересня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з наявною у відповідача заборгованістю зі сплати аліментів розмір пені за період з 26 лютого 2017 року по 08 липня 2024 року становить 1247033.63 грн, однак розмір пені не може перевищувати загальний розмір заборгованості по аліментах, а тому підляже стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 82619.58 грн.
З таким висновком суду повністю погодитися не можна із наступних мотивів.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до роз'яснень пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства, та стягнення аліментів» передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова 24 листопада 2016 року.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року у справі №463/4437/16-ц стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 вересня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.
На виконання вищезазначеного рішення суду 03 січня 2017 року Личаківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 463/4437/16-ц.
Постановою головного державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Семенюка А.В. від 13 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження № 53390446 з виконання виконавчого листа № 463/4437/16-ц, виданого 03 січня 2017 року Личаківським районним судом м. Львова.
З матеріалів справи вбачається, що 19 листопада 2018 року ОСОБА_6 змінив прізвище на ОСОБА_7 .
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_3 по аліментах, проведеним державним виконавцем Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Галій В.В. в межах виконавчого провадження № 53390446, станом на 01 липня 2024 року така становить 82619.58 грн.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верхового Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц.
У постанові Верховного Суду від 20 липня 2020 року у справі №362/4462/16-ц зроблено висновок, що сімейне законодавство містить презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені від суми несплачених аліментів, проведеного позивачем, вбачається, що загальна сума неустойки становить 1 247 033.63 грн.
Заперечуючи щодо позовних вимог, відповідач, всупереч вимогам ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду іншого розрахунку на спростування долученого до позовної заяви розрахунку пені.
Однак, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 196 СК України, розмір пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, тобто 82619.58 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Довідкою до акта огляду МСЕК серія 12ААГ № 609244 від 01 листопада 2024 року підтверджується, що ОСОБА_3 встановлена друга група інвалідності загального захворювання на строк до 01 грудня 2026 року та рекомендовано працю лише в домашніх умовах.
Згідно з висновком лікарської комісії медичного закладу КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» від 22 січня 2024 року № 110/01.4.19 ОСОБА_3 внаслідок психічного розладу обмежений у здатності контролювати свою поведінку у зв'язку з чим потребує постійного стороннього догляду.
Таким чином, у відповідача наявні обмеження з працевлаштування за станом здоров'я, що на думку колегії суддів, суттєво впливає на можливість отримувати доходи в більшому розмірі.
Разом з тим, з розрахунку заборгованості вбачається, що боржником сплачено аліменти на загальну суму 75198.23 грн., відтак по мірі можливості та своїх доходів ОСОБА_3 щомісяця сплачує аліменти на утримання дитини.
Аналіз розрахунку заборгованості свідчить про те, що аліменти в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (з січня 2025 року - 1598 грн) нараховуються на отримані доходи відповідача, які починаючи з січня 2024 року становлять 3196 грн., відтак відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти в розмірі половини його місячних доходів.
В рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року зазначено, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливий непомірний тягар для споживача. Інститут зменшення неустойки є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Встановивши, що з вини відповідача, який зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дитини за рішенням суду, виникла заборгованість по сплаті аліментів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з нього пені на користь позивачки, однак при визначені розміру пені не врахував матеріальний стан та стан здоров'я платника аліментів та не перевірив наявності підстав для застосування положень частини 2 статті 196 СК України.
Враховуючи те, що стаття 196 СК України передбачає, що розмір пені, який підлягає стягненню з платника аліментів, нарахованої у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, не може бути більше 100 відсотків заборгованості, зважаючи на те, що розмір пені значно перевищує розмір заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів, що станом на 01 липня 2024 року становив 82619.58 грн, беручи до уваги майновий стан та стан здоров'я відповідача, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення пені за прострочення сплати аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в розмірі 41309.73 грн, що становить 1/2 розміру заборгованості зі сплати аліментів, та є законним і обґрунтованим, належним чином захищає майнові інтереси позивача та не становитиме надмірного тягаря для відповідача з огляду на його матеріальний стан та потребу у сторонньому догляді.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2025 року- змінити.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментівзадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягнуті рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2016 року, за період з 26 лютого 2017 року по 08 липня 2024 року у розмірі 41309 (сорок одна тисяча триста дев'ять) гривень 73 копійок.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 24 вересня 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.