Дата документу 23.09.2025 Справа № 333/3878/25
Єдиний унікальний № 333/3878/25
Провадження №22-ц/807/1661/25
Головуючий в 1-й інстанції - Холод Р.С.
23 вересня 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.
суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З.,
секретарВолчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Рогозіна Олексія Вікторовича на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2025 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 03 липня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення батьківства,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 , звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення батьківства. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у його свідоцтві про народження батьком вказано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, його біологічним батьком є ОСОБА_5 . Оскільки на момент його народження, його мати ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , а ОСОБА_5 на той час не бажав брати на себе відповідальність за дитину та відмовлявся визнавати батьківство, у його свідоцтво про народження як батько був внесений ОСОБА_4 . Його біологічний батько - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З метою оспорювання батьківства ОСОБА_4 , а також на підтвердження родинних зв'язків між ним та ОСОБА_5 , було проведено молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_7 (мати ОСОБА_5 ) біологічною бабусею ОСОБА_1 . Результати даного аналізу свідчать, що передбачувана бабуся може бути біологічною бабусею дитини з ймовірністю 98,8%. ОСОБА_1 наразі є військовослужбовцем. Невірне внесення відомостей щодо батька у свідоцтві про народження створює перешкоду для реалізації права на звільнення з військової служби за рапортом та отримані відстрочки від призову у подальшому. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив: встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_1 ; виключити із актового запису про його народження, складеного Заводським р/о ЗАГС, відомості про батька дитини - ОСОБА_4 ; внести зміни до актового запису про його народження, складеного Заводським р/о ЗАГС, вказавши батьком дитини ОСОБА_5 .
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2025 року, позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа - Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Платона Майбороди, буд.25Б, код ЄДРПОУ: 04053967) про встановлення батьківства - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Рогозіна Олексія Вікторовича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що основним доказом в рамках цієї справи є висновок молекулярно-генетичної експертизи, який підтверджує факт спорідненості ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , що в свою чергу, з урахуванням того, що ОСОБА_7 не мала інших дітей, окрім ОСОБА_5 , підтверджує, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_1 .
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.08.1983 року ОСОБА_4 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, остання змінила прізвище на ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого (повторно) 08.11.2019 року Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_1 , батьками якого зазначено: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого Заводським районним відділом ЗАГС 29.02.1992 року.
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданого (повторно) 28.04.2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданого 26.02.2014 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 29.06.1967 року Жовтневим бюро ЗАГС, батьками ОСОБА_5 зазначено: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
16.07.1983 року ОСОБА_12 та ОСОБА_11 зареєстрували шлюб, остання змінила прізвище на ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_8 , виданого Комунарським відділом ЗАГС 16.07.1983 року.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №168213 від 04.10.2023 року ОСОБА_7 є особою з інвалідністю першої «Б» групи, та потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження №40172, складеного 06.11.2023 року завідуючої клініко-діагностичної лабораторії ТОВ «МАМА ПАПА» Вихряєвою М.А., на вирішення якого поставлено питання: «чи є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , біологічною бабусею дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?», передбачувана бабуся може бути біологічною бабусею дитини, з ймовірністю 98,8%.
26.12.2023 року між ОСОБА_7 (далі - відчужував) та ОСОБА_1 (далі - набувач) укладено договір довічного утримання, відповідно до якого відчужувач передає у власність набувачу квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням довічно. Договір посвідчено державним нотаріусом Шостої запорізької державної нотаріальної контори Зайцевою І.Г. та зареєстровано в реєстрі за №3-1154.
Відмовляючи у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження визнання ОСОБА_5 себе батьком ОСОБА_1 , спільного проживання й ведення спільного господарства померлим та матір'ю дитини до її народження, спільного виховання або утримання ними дитини. Стороною позивача не було долучено до матеріалів справи жодного документу, який би свідчив про утримання (допомогу) ОСОБА_5 позивачу, жодних фотознімків, де вони перебувають разом. Також не було заявлено клопотання про допит свідків, які б могли підтвердити відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , хоча у судовому засіданні була присутня сестра останнього (як слухач). Що стосується висновку молекулярно-генетичного дослідження №40172 від 06.11.2023 року, то воно фактично не підтверджує батьківство ОСОБА_5 , та не спростовує батьківство ОСОБА_4 дитини ОСОБА_1 , а лише підтверджує біологічне споріднення між ОСОБА_7 та позивачем. Суду не надані докази про відсутність у ОСОБА_7 іншого сина, який би міг ймовірно бути батьком позивача.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.
При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Відповідно до частини другої статті 53 КпШС України у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
Частиною третьою статті 53 КпШС України визначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом пункту 3 частини п'ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.
Обставини, передбачені частиною третьою статті 53 КпШС України, можуть підтверджуватись різними доказами. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно із якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює докази в їх сукупності.
Як вірно вказав суд першої інстанції, позивачем у справі не надано доказів передбачених ч.3 ст. 53 КпШС України, сукупність яких дає підстави для встановлення батьківства. Більш того, самі доводи позову підтверджують факт того, що ОСОБА_5 з матір'ю позивача не проживав, оскільки вона перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, матеріально позивача не утримував, відмовлявся визнавати батьківство.
Висновок молекулярно-генетичного дослідження №40172 від 06.11.2023 року, не підтверджує батьківство ОСОБА_5 , та не спростовує батьківство ОСОБА_4 дитини ОСОБА_1 , а лише підтверджує біологічне споріднення між ОСОБА_7 та позивачем.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що вимоги позовної заяви не підлягають задоволенню у зв'язку із їх недоведеністю.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Рогозіна Олексія Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 25 вересня 2025 року.
Головуючий, суддя-доповідач С. В. Кухар
судді: І. В. Кочеткова
О. З. Поляков