Справа № 740/4894/25
Провадження № 2-с/740/14/25
25 вересня 2025 року м. Ніжин
Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Карпусь І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,
встановив:
08.09.2025 Ніжинським міськрайонним судом був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Виробниче управління комунального господарства» заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.09.2022 по 30.06.2025 в сумі 4 688 грн. 77 коп., а також судовий збір в сумі 242 грн. 24 коп.
23.09.2023 до суду звернувся ОСОБА_1 з заявою про скасування судового наказу. Обґрунтовує заяву тим, що він самостійно вивозить сміття до ТПВ «Полігон» про що має квитанції про оплату послуг, а послуги КП «ВУКГ» надаються неналежним чином та неналежної якості, розрахунок суми боргу неправильний. Судовий наказ отримав 19.09.2025. Просить стягнути з КП «ВУКГ» на його користь сплачений ним судовий збір в розмірі 151 грн. 40 коп. за подання заяви про скасування судового збору.
Дослідивши матеріали заяви, суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно вимог ч.3 ст.171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.
Судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Виробниче управління комунального господарства» заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.09.2022 по 30.06.2025 в сумі 4 688 грн. 77 коп., а також судового збору в сумі 242 грн. 24 коп., був виданий 08.09.2025.
Як вбачається з поданої заяви, боржник копію судового наказу отримав 19.09.2025, тому процесуальний строк для звернення 23.09.2025 до суду із заявою про скасування судового наказу не пропущено.
Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право.
Зазначені боржником обставини викликають сумнів щодо достовірності викладених заявником обставин, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, за наявності заперечень боржника та доданих до нього доказів, на підставі яких суд приходить до сумніву щодо порушеного права стягувача оскільки такі твердження не узгоджуються з доказами, що надані суду представником стягувача.
Враховуючи наявність спору, суд вважає за можливе скасувати судовий наказ, оскільки в такому разі буде відсутній принцип змагальності сторін.
Крім того, вказані вище обставини, на які посилається заявник, свідчать про наявність спору про право, який може бути предметом розгляду в порядку позовного провадження.
У стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід відмовити, з огляду на те, що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред'явлення ним позову до боржника.
При цьому, з огляду на приписи ч.2 ст.164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред'явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.
Крім того, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат в наказному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до положень ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Підстав для стягнення судового збору, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу, діючим законодавством України не передбачено.
Керуючись ст.170, 171, 258-261, 353 ЦПК України, суддя
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу задовольнити частково.
Скасувати судовий наказ по справі №740/4894/25, провадження №2-н/740/630/25, від 08.09.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Виробниче управління комунального господарства» заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.09.2022 по 30.06.2025 в сумі 4 688 грн. 77 коп., а також судового збору в сумі 242 грн. 24 коп.
У стягненні з Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору в сумі 151 грн. 40 коп. відмовити.
Роз'яснити заявнику (стягувачу), що він має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала негайно набирає законної сили і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя І.М. Карпусь