25 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 953/4236/25
провадження № 22-ц/818/3543/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Мальований Ю.М.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_2
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Самуляка Михайла Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 06 травня 2025 року у складі судді Демченко С.В.
У травні 2025 року ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВО № 1104222 від 04 травня 2025 року, звернувся до суду з позовною заявою до Головного сервісного центру МВС України, ОСОБА_2 , в якій просить визнати за позивачем право власності на транспортний засіб - мотоцикл марки Jawa 350, 1990 року випуску, транзитний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , який позивач придбав 25 червня 2011 року на підставі довідки-рахунка серії КІМ № 754425, виданої ТОВ «Ринок-С».
Позовна заява обґрунтована тим, що 22 березня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію вищевказаного мотоциклу за ОСОБА_3 . Проте у реєстрації вказаного транспортного засобу відмовлено
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 травня 2025 року справу за позовом ОСОБА_3 передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвала мотивована тим, позивач визначив відповідачем у цій справі - Головний сервісний центр МВС України, код ЄДРПОУ, 40109173, місцезнаходження: 04052, м. Київ, вул. Лук'янiвська, 62. Тобто місцезнаходження відповідача - юридичної особи, знаходиться поза межами Київського району м. Харкова на яку не поширюється юрисдикція Київського районного суду м. Харкова.
Не погодившись з ухвалою суду Самуляка М. Ю., який діє в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвалу скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що звертаючись до Київського районного суду м. Харкова, посилається на положення ч. 7 ст. 28 ЦПК України, відповідно до якої позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням. ОСОБА_3 звернувся до Київського районного суду м. Харкова, як суду першої інстанції, за місцем реєстрації філії - Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Харківській, Полтавській та Сумській областях (філія ГСЦ МВС): 61013, Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, 26 , в якій було порушено його право як власника транспортного засобу, шляхом відмови у реєстрації даного транспортного засобу
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 05.05.2025 року ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Головного сервісного центру МВС України, ОСОБА_2 , в якій просить визнати за позивачем право власності на транспортний засіб - мотоцикл марки Jawa 350, 1990 року випуску, транзитний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , який позивач придбав 25 червня 2011 року на підставі довідки-рахунка серії КІМ № 754425, виданої ТОВ «Ринок-С». Позовна заява обґрунтована тим, що 22 березня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію вищевказаного мотоциклу за ОСОБА_3 , проте у реєстрації вказаного транспортного засобу відмовлено
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06 травня 2025 року справу за позовом ОСОБА_3 передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Передаючи справу на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва, суд першої інстанції, керуючись ч.2 ст. 27 ЦПК України, виходив із того, що позивач визначив відповідачем у цій справі - Головний сервісний центр МВС України, код ЄДРПОУ, 40109173, місцезнаходження: 04052, м. Київ, вул. Лук'янiвська, 62, тому розгляд даної справи віднесений до територіальної юрисдикції (підсудності) суду за місцем знаходження відповідача.
Такий висновок не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
У цивільно-процесуальному законодавстві України визначення «належного суду» врегульоване інститутом підсудності та передбачене Розділом 3 Глави 2 Цивільно-процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд до іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 2 ст. 27 ЦПК України встановлено загальне правило про підсудність справ за місцезнаходженням відповідача та визначено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства відповідач це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Згідно ч. 7 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.
Вказані положення дають позивачеві право вибору суду, до якого подати позов, між тим, що здійснює судочинство за місцем знаходження відповідача та тим, який здійснює судочинство за місцезнаходженням філії або представництва юридичної особи.
Відповідно до статті 80 ЦК України Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Частиною 2 статті 81 ЦК України визначено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Відповідно статті 82 ЦК України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Юридичні особи публічного права поряд з іншими юридичними і фізичними особами можуть брати участь у цивільних правовідносинах. Виступаючи як суб?єкт цивільних правовідносин, юридична особа публічного права користується такими ж правами і несе такі ж обов?язки, як і інші суб?єкти цивільного права. У цьому виявляється специфічна риса цивільного права відношення, яке ґрунтується на характерній властивості цивільно-правового методу регулювання - рівності суб?єктів.
Згідно з частиною 1 статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного реєстру запису про її припинення (частина 4 статті 91 ЦК України).
У відповідності до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Установа можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна (частини 1, 3 статті 83 ЦК України).
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, який розташований за її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій (ч. 1 ст. 95 ЦК). Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Це положення і є установчим документом для філії, у ньому має зазначатися їх місцезнаходження.
Відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦК України відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
За змістом позовної заяві ОСОБА_3 відповідачем по справі зазначено Головний сервісний центр МВС.
Проте позов обґрунтовано тим, що він звернувся з заявою до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумських областях (філія ГСЦ МВС), у якій просив зареєструвати мотоцикл марки Jawa 350, 1990 року випуску, транзитний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , який позивач придбав 25 червня 2011 року на підставі довідки-рахунка серії КІМ № 754425, виданої ТОВ «Ринок-С».
Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи відповідача - Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумських областях (філія ГСЦ МВС), Код ЄРДПОУ відокремленого підрозділу 40109173, місцезнаходження: Україна, 61052, Харківська обл., місто Харків, вулиця Шевченко, будинок 26. .
З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що при зверненні до суду з позовом позивач використав належне йому право вибору суду за правилами альтернативної підсудності та звернувся до Київського районного суду м. Харкова, що відповідає приписам ч. 7 та ст. 28 ЦПК України. Тому суд дійшов до помилкового висновку про направлення справи до суду за місцем знаходження відповідача.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв'язку із чим колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду .
Керуючись ст.ст. 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 06 травня 2025 року- скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення виготовлений 25.09.2025.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Ю.М. Мальований