Ухвала від 23.09.2025 по справі 643/10238/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №643/10238/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/877/25 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю представника власників майна ОСОБА_6

власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 30 червня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 22025220000000002 від 02 січня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч.1 ст. 263 КК України, -

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025220000000002 від 02 січня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч.1 ст. 263 КК України.

Органом досудового розслідування проводиться досудове розслідування за фактом того, що службові особи адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, діючи спільно із працівниками комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка №3» Харківської міської ради та працівниками центру первинної медичної допомоги КНП «Міська поліклініка №3» Харківської міської ради та іншими медичними працівниками, організували злочинну схему перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, з метою ухилення військовозобов'язаних від мобілізації у період дії воєнного стану.

10 відділом ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області отримано інформацію, що до вказаної протиправної діяльності може бути причетний громадянин України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вчинив ряд протиправних дій, спрямованих на видачу йому та його дружині ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , висновків лікарсько-консультаційної комісії, з внесенням до них недостовірних відомостей щодо порушення функцій організму, на підставі яких останні потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Після чого, громадяни ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (діти ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ) на підставі висновків лікарсько-консультаційної комісії, виданих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 оформили опікунство над вказаними особами та в подальшому безпідставно отримали відстрочку від мобілізації у період дії воєнного стану. Разом з тим встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 протягом останнього часу самостійно виїжджали за кордон, без супроводу постійного доглядача, самостійно ведуть свій побут та проживають окремо від синів, які визначені їх опікунами.

18.06.2025 року в період часу з 07 год 33 хв по 18 год 03 хв на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова про дозвіл на обшук від 28.05.2025 року (справа 643/8420/25, н/п 1-кс/643/2890/25) проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході проведення обшуку за вказаною адресою виявлено та вилучено майно, відповідно до переліку, зазначеному в протоколі обшуку від 18.06.2025 року, в тому числі й грошові кошти.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт вилученого 18.06.2025 року майна.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що метою накладання арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п.1 ч.2 ст.170 КПК України, з метою недопущення приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі цих доказів, оскільки незастосування такого заходу призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також вилучені речі визнані речовими доказами та можуть сприяти розкриттю кримінального правопорушення та притягненню винних осіб до кримінальної відповідальності, а також мають значення для встановлення істини під час досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 30 червня 2025 року, з урахуванням ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 01.07.2025 року про виправлення описки, клопотання прокурора про арешт майна задоволено.

Суд вирішив накласти арешт на тимчасово вилучене в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 майно, що належить ОСОБА_8 , а саме на:

- висновок УЗД від 27.09.2021 стосовно обстеження ОСОБА_8 на 1 арк.;

- консультативно-діагностичний висновок центру «Инсайт» стосовно ОСОБА_8 від 07.08.2015 на 3 арк.;

- консультативно-діагностичний висновок центру «Инсайт» стосовно ОСОБА_8 від 07.08.2015 на 2 арк.;

- консультативно-діагностичний висновок центру «Инсайт» стосовно ОСОБА_8 від 07.08.2015 на 1 арк.;

- консультаційний висновок стосовно ОСОБА_8 КЗОЗ «Харківська клінічна багатопрофільна лікарня №17» дослідження №7578 від 18.02.2015 на 1 арк.;

- результати досліджень з медичної лабораторії «Сінево» стосовно ОСОБА_8 від 05.02.2015 на 4 арк.;

- металевий емальований бідон з рідиною, в якій знаходиться частина полімерної пляшки, на горловині наявна полімерна кришка зеленого кольору у вигляді зірки зі слідами кіптяви та нашаруванням темного кольору;

- полімерний пристрій для паління рожевого кольору зі слідами кіптяви та смолистим нашаруванням;

- пристрій для паління з кераміки, синього кольору із зеленими кружечками, з художнім елементом у вигляді голови «Вчитель йода» (персонаж кінофільму «Зоряні Війни» зі слідами кіптяви та нашарування у вигляді смол;

- металевий циліндричний пристрій червоного кольору, який складається з декількох елементів, ймовірно призначений для подрібнення рослинності, на внутрішній поверхні якого наявні пилові нашарування зеленого відтінку;

- предмет схожий на підривач М213 з маркуванням «FUZR M2B CTJ14F 504-004»;

- ручна осколкова граната (корпус у поєднанні з підривачем) має маркування «GRENADE HAND FRAGMENTATION F1..O..O..8»;

- корпус ручної осколкової гранати М-67;

- стільниковий телефон «OSCAL C70», imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 ;

- стільниковий телефон «Nokia TA-1684», imei 1: НОМЕР_3 , imei 2: НОМЕР_4 із сім-карткою оператора стільникового зв'язку «Київстар»;

- ноутбук «Lenovo idea Pad Flex S» сірого кольору, s/n R911BV2V із зарядним пристроєм.

Накласти арешт на тимчасово вилучене в ході проведення обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , майно, що належить ОСОБА_7 , а саме на стільниковий телефон «Redmi 12», imei 1: НОМЕР_5 , imei 2: НОМЕР_6 , із сім-карткою з номером НОМЕР_7 .

- предмети, схожі на грошові кошти - долари США, купюрами номіналом 100 доларів США загальною сумою 5 500 (п'ять тисяч п'ятсот), які належать ОСОБА_9 ;

- предмети, схожі на грошові кошти - купюри номіналом 50 Євро, у кількості 160 (сто шістдесят штук) загальною сумою 8 000 (вісім тисяч), які належать ОСОБА_9 .

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

Представник власників майна подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг представник власників майна зазначає, що грошові кошти були вилучені у незаконний спосіб усупереч ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку. Прокурором не було доведено яким саме чином грошові кошти можуть бути доказом злочину, по якому проводиться досудове розслідування, а саме за ч.1 ст.114-1 КК України.

Зазначає, що прокурор в судовому засіданні суду першої інстанції зазначав, що досудове розслідування проводиться також і за ч.1 ст.369-2 КК України, однак доказів на підтвердження зазначеного не надав, за таких обставин слідчий суддя не в повному обсязі дослідив матеріали справи.

Вказує, що власником вилучених грошових коштів є ОСОБА_9 , який є сином ОСОБА_8 та зберігав у нього в сейфі свої кошти, які залишились від продажу квартири та є подарунком на весілля від гостей, тобто були набуті до подій кримінального правопорушення.

Прокурор подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посилається на законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, причин своєї неявки суду не повідомив.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора у кримінальному провадженні, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Заслухавши доповідь судді, доводи власників майна та їх представника на підтримання вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За таких обставин апеляційний суд переглядає ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 30.06.2025 року лише в межах поданої апеляційної скарги, а саме в частині щодо задоволення клопотання прокурора про арешт на вилучені грошові кошти.

Задовольняючи клопотання про арешт майна вилучених грошових коштів, слідчий суддя вважав, що органом досудового розслідування доведено, що вилучені грошові кошти є предметом злочину у вказаному кримінальному провадженні та вилучені грошові кошти, у контексті ст.ст.96-1, 96-2 КК України, ст.170 КПК України є майном, яке може підлягати спеціальній конфіскації з огляду на положення ст.96-2 КК України.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком слідчого судді.

Як убачається з матеріалів справи, наданих суду першої інстанції СВ УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025220000000002 від 02 січня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч.1 ст. 263 КК України.

18.06.2025 в період часу з 07 год 33 хв по 18 год 03 хв на підставі ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова про дозвіл на обшук від 28.05.2025 (справа 643/8420/25, н/п 1-кс/643/2890/25) проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході проведення обшуку за вказаною адресою виявлено та вилучено: в тому числі, предмети, схожі на грошові кошти - долари США, купюрами номіналом 100 доларів США загальною сумою 5500 (п'ять тисяч п'ятсот), які належать ОСОБА_9 ; предмети, схожі на грошові кошти - купюри номіналом 50 Євро, у кількості 160 (сто шістдесят штук) загальною сумою 8000 (вісім тисяч) які належать ОСОБА_9 .

Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова про надання дозволу на обшук від 28.05.2025 (справа 643/8420/25, н/п 1-кс/643/2890/25) слідчим суддею досліджувалось питання про надання дозволу на вилучення грошових коштів, однак в цій частині було відмовлено.

Разом з цим, у супереч ухвали слідчого судді від 28.05.2025 року органом досудового розслідування під час обшуку були вилучені грошові кошти.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що до клопотання про арешт майна прокурором було долучено копію витягу з ЄРДР за № 22025220000000002 від 02.01.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.1 ст.263 КК України.

В подальшому прокурором були подані пояснення до клопотання, в яких він посилався на те, що на даний час у даному кримінальному проваджені здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.1 ст.263, ч.1 ст.369-2, ч.1 ст.114-1 КК України, однак копію витягу з ЄРДР до матеріалів справи долучено не було. Тобто, слідчий суддя, посилаючись за вказану прокурором кваліфікацію дій у кримінальному провадженні не перевірив достовірність вказаних прокурором зазначених доводів.

Так, у клопотанні прокурора лише зазначено, що грошові кошти відповідають критеріям ч.1 ст.98 КПК України, а саме об'єкти набуті кримінально протиправним шляхом.

Слідчий суддя, розглядаючи клопотання та приймаючи рішення, залишив поза увагою, що на обґрунтування вищевказаних доводів прокурор ніяких матеріалів не надав та даних не навів.

В ухвалі слідчий суддя лише констатував, що грошові кошти мають доказове значення у справі, однак не обґрунтував з яких підстав він дійшов до такого висновку.

За таких обставин, надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до ЄРДР у кримінальному провадженні, не містять відомостей, які б давали розумні підстави вважати, що вилучені грошові кошти, можуть бути предметом чи знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ч.1 ст.263, ч. 1 ст. 114-1 КК України, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

За таких обставин, колегія суддів визнає необґрунтованими, доводи прокурора відносно того, що вилучені грошові кошти, які могли бути отримані в ході здійснення протиправної діяльності, оскільки прокурором не надано доказів зазначеного, а також не надано доказів того, що грошові кошти є предметом чи об'єктом будь-яких кримінально протиправних дій, відповідно до обраної органом досудового розслідування кваліфікації кримінальних правопорушень, а тому накладення арешту на них лише на припущеннях прокурора, є недопустимим.

Таким чином, прокурором, у порушення вимог ч.3 ст.170 КПК України, не доведено наявність достатніх підстав вважати, що грошові кошти, на які він просив накласти арешт в межах цього кримінального провадження, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При цьому, за вимогами п.3 ч.2 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Частиною другою статті 59 КК України передбачено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Тобто, для перевірки апеляційним судом доцільності застосування такої правової підстави для арешту майна, як його можлива конфіскація, обов'язковими умовами є наявність обґрунтованої підозри, а також можливість застосування конфіскації майна як додаткового покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Викладена у письмовому повідомленні та вручена у належний спосіб підозра є підставою для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з'являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення. Сформульована підозра встановлює межі, в яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний та його захисник одержують можливість цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК України (п.2.2. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №536/2475/14-к, провадження №13-34кс19).

При цьому, статус підозрюваного особа набуває з моменту вручення їй повідомлення про підозру у належний спосіб.

Колегія суддів зазначає, що слідчим суддею не було встановлено, що на час розгляду судом першої інстанції клопотання про арешт майна в межах кримінального провадження № 22025220000000002 від 02.01.2025 року будь-якій особі було вручено повідомлення про підозру.

Крім того, матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо навіть вірогідної причетності будь-кого з сімейства Кіт, окрім рапорту, який в кримінальному провадженні не є доказом в розумінні правового визначення ст.84 КПК України, що неодноразово констатувалось ВС у своїх рішеннях та зазначалось, що рапорт містить лише оперативну інформацію, яка підлягає перевірці шляхом проведення слідчих (оперативних) дій. Таким чином, чому слідчий суддя дійшов висновку про доказове значення вилучених грошових коштів у останніх, є незрозумілим, а судове рішення не містить належного правового обгрунтування такого висновку.

Згідно вимог п.3 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу)

За таких обставин, слідчий суддя безпідставно посилався на підставу накладення арешту на вилучені грошові кошти, які можуть підлягати спеціальній конфіскації з огляду на положення ст.96-2 КК України.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

Без зазначення та конкретизації майна, яке використовувалось у злочинній діяльності, та зазначення, що саме це майно було набуто кримінально-протиправним шляхом з зазначенням проміжку часу, коли воно було набуто, на переконання колегії суддів неможливо дотриматись необхідного балансу та можливого обґрунтованого пропорційного співвідношення між обмеженням права власності та завданнями кримінального провадження.

За таких обставин, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

Беручи до уваги те, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення грошові кошти мають до розслідування кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні орган досудового розслідування не довів необхідності у накладенні арешту на грошові кошти, що відповідно до вимог ч.1 ст.173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна. За таких обставин вилучені під час обшуку грошові кошти підлягають поверненню їх власнику ОСОБА_9 .

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді, з постановлення нової ухвали, якою клопотання прокурора про арешт майна підлягає частковому задоволенню

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 30 червня 2025 року про арешт майна скасувати та постановити нову.

Клопотання прокурораХарківської обласної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити частково.

Накласти арешт на тимчасово вилучене в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 майно, що належить ОСОБА_8 , а саме на: