Справа № 308/6425/25
2/308/2217/25
25 вересня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді - Зарева Н.І., за участю:
секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , до
Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС», код ЄДРПОУ 41717584, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, кабінет 508-2, м. Київ,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, адреса: вул. Велика Бердиівська, буд. 35, м. Житомир, та
Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, вул. Окіпної Раїси, 4-а, офіс 71-а, м. Київ,
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 2552, вчиненого 20 червня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНФОРС» 14 928,00 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час вчинення виконавчого напису представниками ТОВ «ФІНФОРС» не було надано нотаріусу доказів безспірності заборгованості. Заборгованість, яка значиться у виконавчому написі не дає можливості зробити висновок щодо правомірності її нарахування. Нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги проусунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та не надав достатніх доказів відповідно до п. 3.2 передбаченого переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства.
У судове засідання позивач не з'явився, однак, подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, в судове засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, відзив на позов у визначений судом строк не подав.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечив, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд розглянув справу заочно.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
20 червня 2020 року приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович вчинив виконавчий напис № 2552 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» заборгованості за кредитним договором № 0503655255-А від 17.09.2019 в розмірі 14 928,00 гривень.
30 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Вірою Леонідівною відкрите виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання даного виконавчого документу.
Оцінивши належним чином докази, зібрані та досліджені у ході судового розгляду справи, у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Порядок вчинення виконавчих написів визначається Законом України «Про нотаріат» (в редакції, яка діяла станом на день вчинення виконавчого напису), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»), яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем, яка крім того, також має бути безспірною.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками, а саме, наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які, згідно із відповідним Переліком, є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017року в справі № 6- 887цс17, від 18 червня 2018 року в справі № 199/183/17, від 04 липня 2018 року в справі № 757/29988/17, від 19 вересня 2018 року в справі № 207/1587/16 та у постанові від 31 жовтня 2018 року в справі № 308/11193/16-ц.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 вказаного Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».
Зазначена постанова апеляційного суду, відповідно до п. 4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови), набула законної сили з моменту її проголошення 22.02.2017, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачає можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин.
Постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (стаття 255 КАС України).
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду в справі № 826/20084/14.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року в справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Таким чином, вчиняючи 20 червня 2020 року виконавчий напис № 2552, приватний нотаріус Горай Олег Станіславович повинен був застосовувати норми, які регулюють порядок вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами. Так, відповідно до п. 1 Переліку, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, подана позивачем копія кредитного договору № 6555255-А від 17.09.2019, на підставі якої нотаріусом вчинено виконавчий напис, не містить відмітки про його нотаріальне посвідчення. Відповідач не надав доказів на спростування твердження позивача про те, що кредитний договір № 6555255-А, на підставі якого виданий оскаржуваний виконавчий напис, був укладений у простій письмовій формі, а отже він не є нотаріально завіреним.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи, що з наданої позивачем копії виконавчого напису встановлено, що він вчинений на підставі нечинного п. 2 Переліку, а також враховуючи те, що з наданої позивачем копії кредитного договору № 6555255-А від 17.09.2019, не вбачається, що він є нотаріально посвідченим, суд дійшов висновку, про те, що приватним нотаріусом під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису не дотримано вимоги статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та відповідного Переліку.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У зв'язку з викладеним вище, враховуючи, що безспірність заборгованості боржника перед кредитором не знайшла свого підтвердження, а також те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом з порушенням приписів діючого законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та його задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з врахуванням висновку суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача також належить стягнути в дохід держави судові витрати у розмірі 1211,20 гривень.
Окрім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача судові витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги та визначив їх розмір 3 400,00 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надані:
- договір про надання юридичних послуг від 17 квітня 2025 року № 1-17/04/25, укладений між адвокатом Дончак Дмитром Михайловичем та ОСОБА_1 , розділом 3 якого визначений порядок оплати послуг адвоката;
- акт приймання-передачі наданих послуг № 6 до договору № 1-17/04/25 від 17.04.2025 про надання юридичних послуг, згідно з яким, адвокатом надано наступні види правової допомоги: підготовка та надсилання адвокатського запиту, складання позовної заяви про скасування виконавчого напису;
- платіжну інструкцію № @2PL869267 від 27.04.2025 про оплату послуг адвоката в розмірі 3000,00 гривень;
- фіскальний чек № czsEroz_vA від 30.04.2025 про оплату послуг адвоката в розмірі 400,00 гривень.
Враховуючи сплачену позивачем суму, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3 400,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 12, 13, 76, 80, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України,
1. Позовну заяву задовольнити.
2. Визнати виконавчий напис, вчинений 20 червня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, та зареєстрований в реєстрі за № 2552, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» заборгованості за кредитним договором № 655255-А від 17.09.2019 в розмірі 14 928,00 грн, таким, що не підлягає виконанню.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» в дохід держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 00 коп).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНФОРС» на користь ОСОБА_1 3 400,00 грн (три тисячі чотириста грн 00 коп.) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк складення повного рішення суду - десять днів з дня оголошення його вступної та резолютивної частин.
Суддя Н.І. Зарева