Справа № 303/5363/24
2-а/303/36/24
25 вересня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Варваринець Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (представник - Соколовська Юлія Олегівна) до громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України,
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся з позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, вказуючи, що відповідач був виявлений та затриманий 20.06.2024 близько 08.00 прикордонним нарядом «Група реагування» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) на напрямку 203 прикордонного знаку, на околиці населеного пункту Дийда (територія Великобийганської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), в межах прикордонної смуги, на відстані близько 30 метрів до державного кордону, під час спроби незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину, поза пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями відповідач порушив вимоги статей 9,12 Закону України «Про державний кордон України», чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України». У ході проведення перевірочних заходів встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , документований посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 , виданою 03.08.2017, орган, що видав - 7101, підстава видачі - 1. ще проживання особи зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, з'ясовано, що жодних інших документів, які б посвідчували особу іноземця, а також підтверджували законність його перебування на території України та давали право на виїзд з України встановленим законодавством порядком у відповідача немає. У відповідності до вимог статей 260, 263 КУпАП відповідача було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою з'ясування обставин правопорушення. 21.06.2024 на адресу НОМЕР_3 прикордонного загону від Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України надійшло рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 21.06.2024 № 18, відповідно до якого громадянину російської федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , скасовано дозвіл на імміграцію № 08-06/450 від 08.10.2015 на підставі пункту 55 частини першої статті 12 закону України «Про імміграцію». Видана на підставі цього рішення посвідка на постійне проживання НОМЕР_4 від 03.08.2017 скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення держав, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321. З огляду на вищезазначене, відповідач підстав для законного перебування на території України, передбачених статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не має; у нього відсутні документи, що посвідчують особу та надають право на виїзд за межі території України встановленим законодавством порядком.
Беручи до уваги вищезазначене, встановлено наступні обставини: відповідач не має підстав для законного перебування на території України, передбачених статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; у відповідача відсутні документи, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України; факт порушення відповідачем при наявності дозволу на імміграцію в Україну законодавства у сфері міграції, що виразилося у свідомій спробі відповідача незаконно перетнути державний кордон з України в Угорщину поза пунктами пропуску через державний кордон, в порушення законодавства України з прикордонних питань, ставить під сумнів дійсний намір особи й надалі проживати на території України. Просив затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців, а саме до 20.12.2024.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2024, позов задоволено. Затримано громадянина російської федерації ОСОБА_1 з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 (шість) місяців, а саме до 20.12.2024 (включно).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 апеляційну скаргу представника громадянина російської федерації ОСОБА_1 - адвоката Вовка Н.Р. залишено без задоволення, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2024 у справі №303/5363/24 - без змін.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2025 касаційну скаргу представника громадянина російської федерації ОСОБА_1 - адвоката Вовка Н.Р. задоволено. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 у справі №303/5363/24 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2025 адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні не бажав надавати пояснення по суті позовних вимог, але на запитання суду пояснив, що в нього відсутні документи, які надають йому право на виїзд з України.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 4 ст. 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 289 КАС України передбачено право органу охорони державного кордону на звернення до місцевого загального суду як адміністративного суду за його місцезнаходженням з позовною заявою про застосування судом до іноземця заходу затримання іноземця з метою забезпечення видворення за межі території України.
Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до протоколу про адміністративне затримання відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.05.2024, громадянин ОСОБА_1 затриманий 20.06.2024 о 08 год. 00 хв. на строк до трьох діб з метою з'ясування правопорушення. Із зазначеного протоколу встановлено, що 20.06.2024 близько 08.00 прикордонним нарядом «Група реагування» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) на напрямку 203 прикордонного знаку, на околиці населеного пункту Дийда (територія Великобийганської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), в межах прикордонної смуги, на відстані близько 30 метрів до державного кордону, під час спроби незаконного перетину державного кордону з України в Угорщину, поза пунктами пропуску через державний кордон України. Своїми діями відповідач порушив вимоги статей 9,12 Закону України «Про державний кордон України», чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України».
З протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 20.06.2024 встановлено, що під час особистого огляду ОСОБА_1 виявлено та вилучено для тимчасового зберігання особисті речі затриманого, в тому числі і посвідка на постійне проживання.
Із зазначеного протоколу встановлено, що на момент виявлення та затримання ОСОБА_1 документ, що посвідчує особу іноземця та дає йому право на виїзд з України іноземцем надано не було.
ІНФОРМАЦІЯ_5 20.06.2024 звернувся до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України з повідомленням щодо затримання 20.06.2024 громадянина російської федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
20.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся до начальника сектору оформлення документів №2 Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби з поданням про скасування дозволу на імміграцію громадянину російської федерації ОСОБА_1 , в зв'язку з наявністю підстав, передбачених пунктом 5 прим. 5 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».
Рішенням Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби №18 від 21.06.2024 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну №08-06/450 від 08.10.2015, виданого ОСОБА_5 , громадянину Російської Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п. 5 прим. 5 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про імміграцію».
21.06.2024 начальником відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу підполковником ОСОБА_6 прийнято рішення, яке затверджено начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 про примусове видворення за межі території України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Основним нормативним актом, що регулює спірні правовідносини є ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Крім того, на виконання вимог вказаного Закону 23 квітня 2012 року спільним наказом №353/271/150 Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби Безпеки України було затверджено Інструкцію про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства. Вказана Інструкція визначає порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.
ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначені загальні питання правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядку їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Згідно ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в'їзд в Україну та виїзд іноземців та осіб без громадянства з України здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
За правилами ч. 1 ,2 ст. 16 цього Закону, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
За змістом ч. 1 ст. 30 зазначеного Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 30 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Статтею 31 Закону визначено перелік обставин, за наявності яких забороняється примусове повернення чи примусове видворення іноземця або особи без громадянства.
Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Зміст ч. 1 ст. 289 КАС України свідчить про те, що захід у вигляді затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України не застосовується автоматично, а реалізується за наявності рішення про примусове видворення шляхом подання позову та за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 289 КАС України, а саме:
1) обґрунтованих підстав уважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
2) або якщо існує ризик його (її) втечі;
3) у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, документа, що дає право на виїзд з України.
Відповідно до позовної заяви підставами для звернення позивача до суду з позовом про забезпечення примусового видворення за межі території України відповідача були: відсутність підстав для законного перебування на території України, передбачених статтею 4 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; відсутність документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України; факт порушення відповідачем при наявності дозволу на імміграцію в Україну, законодавства у сфері міграції, що виразилось у свідомій спробі незаконно перетнути кордон з порушенням законодавства України з прикордонних питань, що ставило під сумнів дійсний намір особи надалі проживати на території України.
Отже, законодавчо можливою підставою для застосування адміністративним судом заходу затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, з огляду на зміст частини першої статті 289 КАС України та заявлених підстав позову, могли бути відомості про відсутність у відповідача документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України, що в свою чергу робить неможливим для відповідача самостійно залишити територію України.
Із протоколу особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 20.06.2024 встановлено, що під час виявлення та затримання відповідач мав при собі діючий документ, що посвідчує його особу, а саме посвідку на постійне проживання, але за поданням позивача ОСОБА_1 було позбавлено статусу іммігранта та скасовано дозвіл на імміграцію і посвідку на постійне проживання рішенням №18 від 21.06.2024 Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби. Зазначені обставини свідчать про те, що до виявлення та затримання відповідача його перебування на території України було законним.
Крім того, із копії постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2025 встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2025 у справі №303/8381/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення про примусове видворення за межі території України визнано протиправним та скасовано рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.06.2024 року про примусове видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі території України.
Із відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом з'ясовано, що рішення у справі №303/8381/24 набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2025 року у справі №303/8381/24 встановлено, що рішення позивача від 21.06.2024 року про примусове видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі території України, яке є необхідною умовою для можливості застосування положень ст. 289 КАС України при вирішенні питання про затримання іноземця скасовано.
Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Законом України від «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який набрав чинності з 11.09.1997, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов'язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Статтею 5 зазначеної Конвенції кожному гарантовано право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення; d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу; e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг; f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції. Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
За ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог щодо підстав для затримання відповідача, а також враховуючи підстави для такого, що передбачені в ч. 1 ст. 289 КАС України суд приходить до висновку, що ч. 1 ст. 289 КАС України передбачена тільки одна із підстав, що зазначені позивачем в позовній заяві для затримання відповідача, а саме відсутність у останнього документа, що дає право на виїзд з України.
У судовому засіданні позивач визнав факт відсутності в нього жодного документа, що дає право на виїзд з України, а тому цю обставину суд вважає встановленою, оскільки вона не підлягає доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, яка передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Водночас суд враховує, що примусове видворення за межі території України реалізується тільки за наявності рішення про примусове видворення, а відповідно і затримання особи з метою забезпечення примусового видворення за межі України можливе тільки при наявності такого рішення.
Судом встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2025 року визнано протиправним та скасовано рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.06.2024 року про примусове видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за межі території України, яке було підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом.
Інших доказів, які би підтверджували наявність рішення про примусове видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , за межі території України суду не надано.
Таким чином, відсутність рішення про примусове видворення навіть при наявності підстав для затримання, що передбачені ч. 1 ст. 289 КАС України не дає підстав для прийняття рішення про затримання особи, оскільки мета забезпечення примусового видворення за межі території України відсутня.
Суд вважає, що за таких обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
У відповідності до абз. 9 ч. 1 ст. 371 КАС України рішення підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст. 2, 5, 289, 371 КАС України, ст. 26, 29 Конституції України, ст. 1, 9, 15, 16, 26, 30, 31 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд
У задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання іноземця з метою забезпечення примусового видворення за межі території України - відмовити повністю.
Рішення звернути до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя