Справа № 303/7236/25
Провадження № 3/303/2488/25
24 вересня 2025 року м. Мукачево
Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Сідун В.М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
З проколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №209642 вбачається, що 15.09.2025 о 12 години 00 хвилин по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив насильство психологічного характеру відносно своєї цивільної жінки ОСОБА_2 , а саме кричав на неї, нецензурно висловлювався та погрожував їй фізичною розправою.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився без поважних причин, про час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.
Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 ст.173-2КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, яке полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, для правильної кваліфікації дій особи за статтею 173-2 КУпАП у виді психологічного насильства необхідною умовою є встановлення застосування кривдником словесних образ, погроз, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, а також установлення факту, що такі дії завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Щодо наявності складу адміністративного правопорушення, слід зазначити наступне.
Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - настання фізичної або психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди, отже обов'язковим елементом складу адміністративного правопорушення заст.173-2КУпАП є умисні дії або бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема завдання шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Оскільки умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру. а також настання певних наслідків, є обов'язковими елементами об'єктивної сторони, відповідні фактичні обставини підлягають обов'язковому детальному опису в протоколі, а також доказуванню в судовому засіданні.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №209642, ОСОБА_1 вчинив насильство психологічного характеру відносно своєї цивільної жінки ОСОБА_2 , а саме кричав на неї, нецензурно висловлювався та погрожував їй фізичною розправою.
Разом з тим, з наданих суду матеріалів не надається можливим встановити, що відносно потерпілої було вчинено домашнє насильство, оскільки поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що потерпілій було заподіяно фізичну чи психологічну шкоду внаслідок дій ОСОБА_2 .
Разом з тим, лише факт конфліктної ситуації між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за описаних у протоколі про адміністративні правопорушення обставин, не може свідчити про домашнє насильство психологічного характеру у розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Суд звертає увагу, що домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних ситуацій. Так людина, що чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права і свободи. Тоді як конфлікт - це ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, образи та словесні погрози не формулюють собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликають обґрунтовані побоювання за свою безпеку чи безпеку інших людей, а також завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відтак, лише факт конфлікту між людьми не може свідчити про психологічне насильство в сім'ї у розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд звертає увагу, що оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та долучення доказів на підтвердження висунутого обвинувачення, належить до компетенції та обов'язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол, та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, а самостійне збирання відповідних доказів з ініціативи суду може свідчити про відсутність безсторонності у відповідності до об'єктивного критерію, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ № 11553/21 від 05.02.2025 року «Гайдашевський проти України» п. 34).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки дії останнього за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП, тому що завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення.
Відтак, у діях гр. ОСОБА_1 не вбачається наявність всіх необхідних елементів складу інкримінованого йому правопорушення, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 173-2, ст. 247, ст. 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суддя,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду Владислав СІДУН