( з а о ч н е )
Справа №338/996/25
24 вересня 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,
з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «ФК Айконс» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3258206117/557556, укладеним 17.09.2020 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.09.2020 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №3258206117/557556 про надання кредитних коштів у розмірі 2700 грн строком на 30 днів зі сплатою 2,5% в день. Договір було укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача. Товариство свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за договором.
20.08.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» укладено Договір факторингу №1-20/08/21, відповідно до якого останній передав своє право грошової вимоги до боржників. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу від 20.08.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за: кредитним договором №3258206117/557556 від 17.09.2020 року на загальну суму11475 грн, з яких: 2700 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8775 грн - сума заборгованості за відсотками.
Надалі 25.08.2021 року між ТОВ «ФК Айконс» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» укладено Договір відступлення права вимоги №1-25/08/21, відповідно до якого останній отримав право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 25.08.2021 року позивач набув право вимоги до відповідача за: кредитним договором №3258206117/557556 від 17.09.2020 року на загальну суму11475 грн, з яких: 2700 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8775 грн - сума заборгованості за відсотками.
Оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість за вищевказаним договором не погасив, то просив позов задовольнити, стягнути з відповідача 11475 грн заборгованості та понесені судові витрати: 2422,40 грн судового збору та 10500 грн на професійну правничу допомогу.
Представник позивача на розгляд справи не з'явився, у поданій заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності, позов підтримав у повному обсязі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. У зв'язку з цим судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що17.09.2020 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №3258206117/557556 в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надав відповідачу фінансовий кредит в розмірі 2700 грн на наступних умовах: сума кредиту 2700 грн; на строк -30 днів; дата надання кредиту - 17.09.2020 року; дата погашення кредиту - 16.10.2020 року; % ставка - 2,5 % в день. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за договором.
20.08.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» укладено Договір факторингу №1-20/08/21, відповідно до якого останній передав своє право грошової вимоги до боржників. Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу від 20.08.2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за: кредитним договором №3258206117/557556 від 17.09.2020 року на загальну суму 11475 грн, з яких: 2700 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8775 грн - сума заборгованості за відсотками.
25.08.2021 року між ТОВ «ФК Айконс» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» укладено Договір відступлення права вимоги №1-25/08/21, відповідно до якого останній отримав право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 25.08.2021 року позивач набув право вимоги до відповідача за: кредитним договором №3258206117/557556 від 17.09.2020 року на загальну суму 11475 грн, з яких: 2700 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8775 грн - сума заборгованості за відсотками.
Згідно з наданими позивачем розрахунком заборгованості внаслідок невиконання відповідачем взятих за договором зобов'язань утворилася заборгованість, яка станом на 28.03.2025 року становить 11475 грн, з яких: 2700 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8775 грн - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, відповідно до ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п.1 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з положеннями пунктів 12-13 ст. 11 цього ж Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Відповідно до ч.3 ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копія, посвідчених у порядку, передбаченому законом.
Згідно з п. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 527 ЦК України передбачено зобов'язання боржника виконати свій обов'язок, а кредитора - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а також право кожної із сторін у зобов'язанні вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Як слідує зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
В силу ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Виходячи з вищевказаних норм закону, умов кредитного договору, договору факторингу та договору відступлення права вимоги суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
За таких обставин суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №3258206117/557556 від 17.09.2020 року станом на 28.03.2025 року в розмірі 11475 грн, з яких: 2700 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8775 грн - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України. Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати в частині сплати судового збору необхідно віднести на рахунок відповідача, у зв'язку з чим з нього слід стягнути 2422,40 гривень судового збору за подання позовної заяви.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано: копію договору про надання правової допомоги №16/06/25 від 16.06.2025.12.2023 року, акту про отримання правової допомоги, копію рахунку та платіжної інструкції. Із вищевказаних документів видно, що вартість наданих послуг становить 10500 грн.
Сума гонорару адвоката повинна бути такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціні позову. Для правильного визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Враховуючи те, що позивачем під час розгляду справи понесено витрати на правничу допомогу, то такі витрати підлягають стягненню з відповідача. Разом з тим, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів, тощо). На думку суду, стороною позивача завищено розмір судових витрат за надані послуги з правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин суд вважає, що вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 4000,00 грн, що буде співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт (надання послуг).
На підставі наведеного, ст.11, 141, 205, 512, 514, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. 280-285 ЦПК України,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОНС» 11475 грн заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №3258206117/557556 від 17.09.2020 року, 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а також 2422,40 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий О. А. Шишко