Іменем України
Справа № 133/3426/24
провадження № 3/133/258/25
22.09.25 м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з ДПП УПП у Вінницькій області БПП з обслуговування Хмільницького району про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
ОСОБА_1 02.11.2024 о 12 год. 01 хв. в с. Махнівка на а/д М-21 243 км., керував т/з «Фольцваген Тігуан», д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного та наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки т/з в повному обсязі, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За змістом ч.1 ст. 130 КУпАП, дії особи можуть бути кваліфіковані за цією статтею у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, повідомив, що від проходження огляду на стан сп'яніння не відмовлявся.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Малик О.В. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, яке в судовому засіданні підтримав. В обґрунтування клопотання вказав, що ОСОБА_1 вважає обставини, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, такими, що складені з порушенням п. 22 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735. Оскільки з відеозапису, який долучено до матеріалів справи вбачається, що працівники поліції не видали ОСОБА_1 направлення для проходження медичного огляду. ОСОБА_1 неодноразово зазначав про те, що не відмовляється від проходження медичного огляду, а також вказував про своє бажання поїхати для проходження огляду в лікарню, що також вбачається з відеозапису, який долучено до матеріалів справи. Крім того, після зупинки ОСОБА_1 поїхав у спеціалізований медичний заклад у м. Вінниця - КНП «ЦТЗ «СОЦІОТЕРАПІЯ» Вінницької обласної ради, куди викликав працівників поліції по лінії 102 та 02.11.2024 о 15:48 год. пройшов медичний огляд і підтвердив, що не перебував у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння. На підтвердження чого до клопотання долучив лист за вих. №2110 від 02.11.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не перебуває в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння та диски з відеозаписами. Також захисник звертає увагу суду на те, що відеозапис, що долучений до матеріалів справи не є суцільним та не може слугувати належним доказом фіксування проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 оскільки відеозапис змонтований з фрагментів відео.
В судовому засіданні захисник просив винести окрему ухвалу щодо працівників поліції, яка полягає у зверхньому ставленні до ОСОБА_1 , невиконання ними вимог норм чинного законодавства та направити її до виконання в органи Національної поліції України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 1.3 ПДР України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Пункт 2.5 ПДР України, зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є:
запах алкоголю з порожнини рота;
порушення координації рухів;
порушення мови;
виражене тремтіння пальців рук;
різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
Згідно п. 4 розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
За змістом п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Пунктом 7 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Пункт 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Пункт 8 ПОРЯДКУ направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
За змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів того, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №883580 від 02.11.2024, який складений у відповідності до вимог закону; довідкою інспектора ГАП про те, що ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, передбачених ст. 130 КУпАП не притягувався; направленням на огляд водія з метою виявлення стану сп'яніння від 02.11.2024; копією постанови від 02.11.2024 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП; рапортом працівника поліції від 02.11.2024; дисками з відеозаписами.
Щодо клопотання захисника суд зазначає, що відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому неперебування в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння не впливає на суть правопорушення. Докази на підтвердження неперебування в стані алкогольного/наркотичного сп'яння мають суттєве значення у тому випадку, коли освідування на місці зупинки чи в закладі охорони здоров'я показують протилежне. Відмова від проходження огляду на стан алкогольного/спя'ніння має в основі інший суб'єктивний чинний - первісну незгоду на виявлення обставин, які спростовують або доводять підозру поліцейського на стан алкогольногонаркотичного сп'яніння. Таким чином, надання суду довідки про те, що ОСОБА_1 не перебуває в стані алкогольного/наркотичного сп'яніння не спростовує його вини при відмові від освідування.
Суд вважає, що словесна згода на проведення огляду ОСОБА_1 при тому, що фактичного вчинення дій на його проведення не було здійснено свідчить про ухилення від огляду. ОСОБА_1 висловлювалися умови щодо проведення огляду, які базувалися лише на його суб'єктивному сприйнятті ситуації, проте були в порушення вимог закону. Так, ОСОБА_1 не погоджувався вийти з автомобіля, сперечався з поліцейським з приводу позиції останнього про наявність ознак сп'яніння, не погоджувався прослідувати до медичної установи з поліцейськими (натомість пропонував доїхати з супроводом, проте виключно на своєму авто), наполягав на освідуванні в установі за його вибором. Така поведінка свідчить про створення перешкод у процедурі освідування, та має розцінюватися як відмова від огляду.
Також не можуть бути взяті до уваги і доводи захисника з приводу неналежності та недопустимості як доказу відеозапису із портативного відеореєстратора поліцейського, оскільки він не є безперервним.
Як зазначалося, ст. 251 КУпАП визначено що є доказами в справі про адміністративне правопорушення, а також на підставі чого встановлюються такі дані, що надають можливість встановити обставини правопорушення, які мають значення для справи та можуть бути використані як доказ.
Суд звертає увагу на те, що відеофіксація моменту зупинки при складанні протоколу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не є обов'язковим доказом його вчинення, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що відеозйомка повинна вестися безперервно до її завершення, оскільки недотримання правила безперервності ведення відеозапису позбавляє цей доказ ознаки повноти відображення подій, але не спростовує факти, зафіксовані відеозаписом.
Так до матеріалів справи поліцейськими долучений два оптичних диски, зокрема, із двома відеофайлами із портативних відеореєстраторів поліцейських, які здійснювали патрулювання та якими здійснювалося оформлення адміністративних матеріалів.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейськими за допомогою портативного відеореєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відеозаписом повністю зафіксована хронологія подій від моменту зупинки ОСОБА_1 до оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, а також його поведінка та реакція на численні пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння
Інформація, що міститься на відеозаписі, є достатньою для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Також слід зауважити, що фіксація правопорушення була здійснена працівниками поліції технічними засобами відеофіксації відповідно до вимог ч.2 ст.266 КУпАП, а сам відеозапис, який приєднаний до протоколу про адміністративне правопорушення у справі, сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації та фабрикації, тому відеозапис є належним та допустимим доказом у справі.
Крім того, суд також звертає увагу на те, що, згідно відеозапису події, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 не було об'єктивних підстав для непроходження огляду на стан сп'яніння.
Суд не вбачає істотних порушень вимог Інструкції з боку працівників поліції щодо виявлення ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 , а також порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
ОСОБА_1 у ході судового розгляду та на місці зупинки наголошував на тому, що від проходження огляду на стан сп'яніння він не відмовлявся
Згідно відеозаписів із портативних відеореєстраторів, які долучені до матеріалів справи, ОСОБА_1 на неодноразові пропозиції поліцейських пройти огляд на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку жодних активних дій для проходження огляду не вчинив. Впродовж тривалого часу з моменту зупинки ОСОБА_1 спілкувався по телефону з приводу події, що мала місце, чув вимогу поліцейського у необхідності проходження огляду, однак, не реагував на них. Зважаючи на те, що згідно відеозапису, вочевидь, у телефонному режимі він отримував консультації та рекомендації щодо власних дій, така його поведінка не була викликана непорозумінням чи нерозумінням суті процедури, а є усвідомленим, хоча й непрямо висловленим рішенням особи, зокрема, з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення та не може бути розцінена інакше, аніж фактична відмова від проходження огляду.
Поряд із цим, у матеріалах справи міститься довідка старшого інспектора ГАП, згідно якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія, що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд дійшов висновку, що останній знає правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5, та вбачає, що він свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В розумінні ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до приписів ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що у відношенні ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Щодо клопотання про винесення окремої ухвали суд, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання.
З наданих матеріалів справи не вбачається достатніх та належних доказів, які б беззаперечно свідчили про допущення працівниками поліції будь яких порушень. Посилання на порушення закону не ґрунтуються на встановлених обставинах справи та не підтверджуються жодними належними доказами, що б свідчили про умисне чи грубе порушення вимог чинного законодавства.
Постановлення окремої ухвали є диспозитивним правом суду. Окрема ухвала може постановлятись лише при наявності очевидно протиправних дій відповідних осіб, лише у разі, якщо під час судового розгляду судом встановлено склад правопорушення.
Підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено певне порушення закону. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для постановлення окремої ухвали немає.
Оскільки в межах розгляду справи обставини, на які посилається захисник Будченка О.В., не знайшли об'єктивного підтвердження, суд вважає клопотання необґрунтованим.
За змістом ст. 40-1 КУпАП України передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
З урахуванням викладеного з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір.
Керуючись ст. ст. 33, 130, 221, 251, 255, 268, 278, 279, 280, 283, 284, 287 КУпАП, суддя,
Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік (отримувач: ГУК у Вінницькій області/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), IBAN: UA418999980313080149000002001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300).
Стягнути з ОСОБА_2 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Роз'яснити особі, на яку накладено адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня винесення.
Клопотання про направлення окремої ухвали щодо дій поліцейських до уповноваженого органу залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Наталя ПЄТУХОВА
Дата документу 22.09.2025