Єдиний унікальний номер 205/10901/25
Номер провадження3/205/3421/25
15.09.2025 м. Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Дахно М.М., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Згідно протоколу ЕПР1 №377647 від 01.07.2025 ОСОБА_1 01.07.2025 о 03:17 на вул.Набережна Заводська м.Дніпро поблизу буд.70А, керував транспортним засобом Opel Frontera НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, особі запропоновано пройти медичний огляд у встановленому законом порядку, на що останній відмовився.
На підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення до вказаного протоколу долучено такі матеріали:
-направлення ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, видане 01.07.2025 о 03:22, у якому зазначено, що ОСОБА_1 від огляду відмовився;
-рапорт поліцейського Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Дідьківського І. про те, що 01.07.2025 вул.Набережна Заводська м.Дніпро поблизу буд.70А, зупинено автомобіль Opel Frontera НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, особі запропоновано пройти медичний огляд у встановленому законом порядку у медичному закладі, на що останній відмовився;
-диск із відеозаписом бодікамер працівників поліції.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував обставини, викладені у протоколі ЕПР1 №377647, та пояснив, що в ніч з 31.06.2025 на 01.07.2025 він керував автомобілем Opel Frontera EBE08586, у м.Дніпро його зупинили працівники патрульної поліції, запропонували пройти медичний огляд на стан сп'яніння, на що він відмовився. Працівники поліції склали протокол про відмову від проходження медичного огляду та запропонували йому знайти тверезого водія. Він подзвонив своєму товаришу, який знайшов свого знайомого на ім'я ОСОБА_2 , що погодився приїхати до ОСОБА_1 . Коли останній приїхав, він сів за кермо, ОСОБА_1 сів на переднє пасажирське сидіння, вони від'їхали приблизно 700 метрів від поста, де його зупинили, та зупинились. Після цього ОСОБА_1 побачив, що за ними їде поліцейський автомобіль. Сашко в цей час втік у невідомому напрямку. Із останнім раніше ОСОБА_3 не був знайомий, його прізвище та інші особисті дані йому не відомі. О 03:17 працівники поліції під'їхали до автомобіля Opel Frontera EBE08586, який стояв на узбіччі дороги заглушений. Вони запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проте він відмовився його проходити через зухвале ставлення до нього працівників поліції. При цьому повідомляв працівникам поліції про те, що за кермом була інша особа. Також повідомив суду, що, оскільки він є військовослужбовцем, після складення протоколу працівники ВСП забрали його біля відділення поліції та відвезли до медичного закладу, де він не зміг надати сечу для дослідження, отже, огляд з цієї причини не був проведений лікарем. Документів щодо проведення вказаного огляду він не має.
За клопотанням ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено:
-копію виписки №22613 від 10.02.2025 щодо лікування ОСОБА_1 з приводу отримання мінно-вибухової травми;
-копію виписного епікризу стаціонарного хворого №3092 про перебування ОСОБА_1 з 01.08.2025 по 06.08.2025 на лікуванні із розладом пристосовних реакцій з порушенням емоцій та поведінки;
-копію довідки військово-лікарської комісії від 11.06.2025 про проведення медичного огляду старшого солдата ОСОБА_1 після вогнепального осколкового поранення.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов таких висновків.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точності відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, а також іншими документами.
Згідно вимог п.1, п.15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 06.11.2015, складання протоколів про адміністративні правопорушення, отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції; до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом вказаного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» наведено в п. 27 ППВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», згідно якого керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, у рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 Верховний Суд зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.
Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування особою транспортним засобом і її відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
В судовому засіданні досліджено долучений до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №377647 диск із відеофайлом «export-kw820.mp4», що містить два відеозаписи з бодікамер №472498 та №472658. В нижній частині відеозапису вказано дату відеозйомки 01.07.2025. Запис №472498 розпочинається о 03:25 та завершується о 04:37. Запис №472658 розпочинається о 03:25 та завершується о 04:43.
На початку відеозаписів з обох камер видно, як працівники патрульної поліції підходять до автомобіля, який стоїть справа на узбіччі без руху, на водійському сидінні особа відсутня. Також на відеозаписі видно ОСОБА_1 , який стоїть справа за автомобілем та повідомляє працівникам поліції, що не був водієм, а за кермом перебував його друг, який втік.
О 03:27 (бодікамера №472498) працівник патрульної поліції повідомляє ОСОБА_1 про наявність в останнього ознак алкогольного сп'яніння, на що останній знову повідомляє, що не їхав за кермом.
О 03:27 (бодікамера №472498) на пропозицію працівника патрульної поліції пройти медичний огляд ОСОБА_1 повідомляє, що щойно його проходив, але зараз за кермом був його друг.
О 03:32 (бодікамера №472498) на пропозицію працівника патрульної поліції пройти медичний огляд ОСОБА_1 відповідає: «У даний конкретний момент - ні!».
Таким чином, на відеозаписі зафіксовано чітку відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду.
Проте суд зауважує, що з усіх долучених до протоколу матеріалів факт керування автомобілем саме ОСОБА_1 зафіксовано лише у вказаному протоколі та рапорті працівника патрульної поліції від 01.07.2025.
Водночас, у своїй постанові від 28.05.2020 у справі №524/4668/17 колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду звернула увагу на те, що суди обґрунтовано не взяли до уваги рапорт інспектора Управління патрульної поліції, зважаючи на те, що він є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об'єктивності з'ясування обставин.
Отже, суд вважає, що один лише рапорт поліцейського патрульної поліції, наявний в матеріалах справи, не може вважатись об'єктивним та однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки така особа є представником суб'єкта владних повноважень, який виконував функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху та склав протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, суд констатує, що іншими наявними у справі доказами, а саме долученим до протоколу відеозаписом не зафіксовано факт керування автомобілем Opel Frontera EBE08586. Згідно протоколу ЕПР1 №377647 свідки та потерпілі у справі не залучались.
Суд констатує, що пояснення ОСОБА_1 про керування автомобілем іншою особою нічим не підтверджені, клопотання про допит вказаного свідка ОСОБА_1 суду не заявляв.
Разом з тим, наявними в матеріалах справи доказами неможливо спростувати твердження ОСОБА_1 про те, що останній на момент зупинки транспортного засобу ним не керував.
До того ж, суд зауважує, що й факт руху та зупинки вказаного автомобіля на відеозаписі не зафіксовано.
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене, і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 N 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в України та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» вказується, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпції факту. Тобто таких, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У постанові Верховного суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а висловлена правова позиція суду про те, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку про недоведеність факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 01.07.2025 о 03:17, що свідчить про недоведеність того, що вказана особа є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд не має права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, а уповноваженою особою, що склала протокол, не доведено, що ОСОБА_1 є су'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 має бути закрита у в зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.33, 38, 40-1, 247, 251, 280 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.М.Дахно