справа №176/3512/25
провадження №1-кп/176/488/25
Іменем України
25 вересня 2025 р. м. Жовті Води Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, освіта середня, неодружений, маючий на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого та мешкаю чого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , який обіймає посаду солдата резерву 14 запасної роти, у військовому званні «солдат», раніше судимого вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29.01.2024 року за ч.4 ст.185, ч. 1 ст. 357 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст. 357 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 липня 2025 року за №12025041220000358 року, -
Так, ОСОБА_4 , підтримуючи дружні відносини з потерпілою ОСОБА_5 , неодноразово перебував з її дозволу у приміщенні квартири АДРЕСА_2 за присутності останньої.
15.07.2024 року близько 20 год. 40 хв., більш точного часу не встановлено, перебуваючи на кухні квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 на підвіконні побачив банківську картку АБ «Укргазбанк», належну потерпілій ОСОБА_5 , знаючи, що на її рахунку можуть знаходитися грошові кошти, так як йому було відомо про щомісячні зарахування державної допомоги з приводу безвісти зниклого чоловіка потерпілої діючого військовослужбовця, враховуючи, що за його діями не спостерігає потерпіла ОСОБА_5 заволодів належною їй банківською карткою АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_2 , яка прив'язана до рахунку НОМЕР_3 .
Знаючи і усвідомлюючи, що на її рахунку можуть знаходитись грошові кошти, а також знаючи пін-код до неї, який раніше був добровільно розголошений потерпілою, у нього відразу виник корисливий умисел направлений на привласнення вищевказаної банківської картки з метою подальшої крадіжки грошових коштів, що знаходилися на її рахунку, які належали потерпілій ОСОБА_5 , шляхом здійснення операцій по зняттю грошових коштів з вказаної картки. Взявши вказану платіжну картку до рук ОСОБА_4 , отримав її в своє повне розпоряджання та усвідомлюючи настання суспільно-небезпечних наслідків, привласнив офіційний документ, який в подальшому дав змогу вчинити йому інший злочин.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року, підпунктів 7, 13, 14, 56, 63ч. 1 ст. 1, ч. 7 ст. 59 Закону України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року, Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року, платіжна картка є електронним платіжним засобом у вигляді пластикової чи іншого виду картки та є різновидом офіційних документів.
Один із видів доступу до банківських рахунків є платіжні картки, які є електронним платіжним засобом та емітованими в установленому законодавством порядку пластиковими чи Іншого виду картками, що використовуються для ініціювання платіжних операцій з рахунків платників, відкритих у емітента як надав ача платіжних послуг з обслуговування рахунку, в порядку, визначеному Законом України «Про платіжні послуги» від 30 червня 2021 року та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відповідно до примітки ст. 358 КК України Під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі само зайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
Крім цього, ОСОБА_4 діючи в умовах воєнного стану, попередньо викравши, з корисливих мотивів, банківську карту АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_2 , яка прив'язана до рахунку НОМЕР_3 та відповідно до виписки належить потерпілій ОСОБА_5 , на яку щомісячно здійснювалось зарахування грошової допомоги від держави за фактом безвісти зниклого чоловіка військовослужбовця, в розмірі 59 000 гривень, про яке було достеменно відомо ОСОБА_4 , розуміючи, що даною карткою можна користуватись, знаючи раніше повідомлений потерпілою пін-код від карти, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на повторне таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану - грошових коштів, що належать ОСОБА_5 .
Для цього, 15.07.2025 ОСОБА_4 , зустрівши раніше знайомого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу з 21 год. 20 хв. по 21 год. 25 хв., реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно в умовах воєнного стану, попросив ОСОБА_7 зняти грошові кошти з належної йому банківської картки в банкоматі з причини того, що ОСОБА_4 , начебто, не вміє користуватись банкоматом.
При цьому ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 банківську картку АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_2 , належну потерпілій ОСОБА_5 , повідомив пін-код картки та суму, яку необхідно зняти.
Надалі ОСОБА_4 впевнившись, що за його діями та діями ОСОБА_7 ніхто не спостерігає та не бачить їх, будучи обізнаним про дію в Україні воєнного стану, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на заволодіння чужим майном, таємно, повторно без дозволу потерпілої, перебував в близькій відстані від ОСОБА_7 та контролював його дії.
Так, ОСОБА_7 15.07.2025 з банкомату АТ КБ «ПриватБанк», САІЖ 0798 на вул. Героїв України, буд. 6 в м. Жовті Води, Кам'янського району Дніпропетровської області використовуючи банківську платіжну карту АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_2 рахунок у якої ( НОМЕР_3 ), яка належить потерпілій ОСОБА_5 здійснив зняття готівки:
- о 21 год. 22 хв. у сумі 5000 грн.;
- о 21 год. 25 хв. у сумі 1000 грн., які віддав ОСОБА_4 ..
Тим самим, ОСОБА_4 таємно викрав з рахунку ОСОБА_5 грошові кошти в загальній сумі 6 000 грн. 00 коп., якими розпорядився на власний розсуд, з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Після вказаних дій ОСОБА_4 зазначену банківську картку, належну потерпілій ОСОБА_5 , викинув до невстановленого смітника в межах міста Жовті Води.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив матеріальної шкоди ОСОБА_5 на загальну суму 6000,00 гривень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе визнав повністю, щиро розкаявся, зазначив про намір повернутись до Збройних Сил України для захисту Батьківщини. Також дав покази, що був у дружніх стосунках з потерпілою та часто відвідував її в квартирі, де вона жила, потім, в який день він не пам'ятає, через ревнощі до потерпілої він викрав її банківську картку, знаючи до неї код, з картки було знято 6000 грн..
Крім того, обвинувачений в судовому засіданні просив розгляд справи проводити в порядку ч.3 ст.349 КПК України, зазначив, що він правильно зрозумів зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються. Посилання ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Потерпіла ОСОБА_5 просила розгляд справи проводити в порядку ч.3 ст.349 КПК України, зазначила, що вона правильно зрозуміла зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються. Також не заперечувала щодо факту часткового відшкодування їй шкоди та вказала, що вибачає обвинуваченого та готова йти на примирення.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просив суд врахувати повне визнання вини його підзахисним, його щире каяття, часткове відшкодування вини, бажання у обвинуваченого захищати Батьківщину та наявність у нього поранень, отриманих під час бойових дій. Враховуючи повне визнання вини його підзахисного та не оспорювання стороною захисту фактичних обставин інкримінованого кримінального правопорушення, вважав можливим розгляд даного кримінального провадження провести на підставі ч.3 ст.349 КПК України та призначити менш суворе покарання.
В постанові Об'єднаної Палати ККС ВС від 16 вересня 2024 року у справі № 444/870/22 Верховний Суд зазначив, що суд у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, у разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення в сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, та у такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.
Визнавши недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, проти чого не заперечують учасники судового провадження, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченою та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку, суд обмежився лише допитом обвинуваченої та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченої, встановивши всі обставини, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.
Таким чином, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину) за ст.185 ч.4 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.357 КК України знайшли своє підтвердження в судовому засіданні повністю.
Дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану та за ч.1 ст. 357 КК України як викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Зокрема, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відносяться до тяжкого злочину та кримінального проступку; дані про особу обвинуваченого, який є раніше судимий. Також суд враховує особу обвинуваченого, який згідно наданих довідок на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. За місцем проживання та місцем служби характеризується посередньо, виконуючи бойове завдання отримав бойове поранення, про що суду надана відповідна довідка під час розгляду справи.
Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченому є щире каяття. Часткове відшкодування шкоди, положеннями ст.. 66 КК України не передбачено як обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченому.
Обставини, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання не встановлено, оскільки ч.4 ст. 185 КК України передбачає повторність як кваліфікуючу ознаку, а ч.1 ст. 357 КК України, згідно ст.. 12 КК України, є кримінальним проступком, тобто не є злочином, тому не утворює повторність злочинів.
Відповідно до досудової доповіді від 24.09.2025 ризики вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий та небезпеки для суспільства оцінюється як середній. Зроблено висновок про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства лише у виняткових випадках із одночасним застосуванням пробаціних програм, що передбачено п.4 ч.3 ст. 76 КК України.
Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до вчиненого, його щире каяття, що є обставиною, яка пом'якшує покарання, часткове відшкодування шкоди, наявність бойових поранень, що підтверджується відповідною довідкою, а також відсутність обставини, які обтяжують покарання та позицію потерпілої, яка вибачила обвинуваченого, вчинення кримінальних правопорушень під час іспитового строку, суд, вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання в мінімальних межах санкції частини та статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді позбавлення волі із застосуванням ч.1 ст. 71 КК України, а саме з врахуванням вироку Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29.01.2024 року. На думку суду, саме такий розмір покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а також буде співмірним по відношенню між тяжкістю вчиненого ним кримінального правопорушення і наслідками, які настали в результаті його вчинення.
Щодо застосування до обвинуваченого покарання без ізоляції від суспільства із одночасним застосуванням пробаціних програм, суд не знаходить таких підстав, оскільки обвинувачений є особою, що раніше притягалась до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого кримінального правопорушення та суд враховує вчинення даних кримінальних правопорушень під час іспитового строку за попереднім вироком, що виключає можливість повторного застосування положень ст. 75 КК України.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, оскільки судом встановлено, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України, на даний час не відпали, враховуючи, що особа засуджується до реального покарання у виді позбавленні волі, з метою запобігти ризикам ухилитись від суду, відбування покарання та вчинення іншого кримінального правопорушення, суд вважає за необхідним до набрання вироку законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 залишити без змін, оскільки існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Строк відбування покарання слід рахувати з 29.08.2025 року, тобто із дня затримання, що підтверджується матеріалами справи.
Речові докази та судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 та ч.1 ст.357 КК України і призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;
- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років і 6 (шість) місяців.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим покаранням, призначити ОСОБА_4 за даними кримінальними правопорушеннями покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років і 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29.01.2024 року і остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити в силі до набрання вироком законної сили, але не довше 60 діб з дня ухвалення даного вироку.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 29.08.2025 року, зарахувавши у строк відбування покарання строк тримання під вартою з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області ОСОБА_8