Справа № 212/492/16-к
1-в/212/219/25
25 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Криворізької Північної окружної прокуратури ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника начальника Покровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання з випробуванням у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , засудженого вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.06.2016 року за ч. 1 ст. 122 КК України до двох років позбавлення волі з випробуванням на 1 рік і 6 місяців,
встановив таке.
В провадження суду надійшло зазначене клопотання, обґрунтоване таким. Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.06.2016 року щодо ОСОБА_5 набрав законної сили та 27.07.2016 прийнятий органом пробації до виконання; під час постановки на облік засудженому було роз'яснено порядок і умови відбування покарання з випробуванням, було відібрано від нього анкету, підписку, письмове пояснення, роз'яснено наслідки невиконання покладених на нього судом обов'язків, винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію, заведено листок реєстрації. За місцем мешкання засуджений характеризується задовільно. Протягом іспитового строку він виконував покладені на нього судом обов'язки у повному обсязі. Однак у період відбування покарання 11.03.2017 ОСОБА_5 вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України. Вирок за цим кримінальним правопорушенням було винесено Покровським районним судом міста Кривого Рогу 25.05.2025. У справі, яка завершилася вказаним вироком, суд не знайшов підстав для застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України і призначення обвинуваченому покарання за сукупністю вироків та часткового приєднання невідбутого покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.06.2016 року. Строк виконання обвинувального вироку від 17.06.2016 мав становити п'ять років з дня набрання ним законної сили. Відомості щодо ухилення ОСОБА_5 від відбування покарання за цим вироком - відсутні, однак перебіг виконання вироку перервався у зв'язку з вчиненням ним нового злочину; отже, обчислення давності почалосі з дати вчинення нового злочину - з 04.03.2017, і п'ятирічний строк виконання вироку сплинув 04.03.2022.
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання.
Представник органу пробаціїї до суду не прибула, під час звернення з клопотанням просила розглянути його без участі представника. Засуджений в судове засідання також не прибув.
Вислухавши думку прокурора, вивчивши матеріали клопотання та додані до нього документи, суд дійшов таких висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_5 - засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.06.2016 року за ч. 1 ст. 122 КК України до двох років позбавлення волі з випробуванням на 1 рік і 6 місяців. Вирок набрав законної сили 18.07.2016. Злочин був вчинений 20.02.2015. За ст. 12 КК України в редакції, що діяла станом на 20.02.2015, це був злочин середньої тяжкості. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 80 КК України в редакції, що діяла станом на той час, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у строк п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання; перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Отже, суд має визначити, чи мало місце зупинення перебігу давності, чи мало місце його переривання.
Згідно з Підпискою від 22.08.2016, постановами про встановлення днів явки на реєстрацію від 22.08.2016, 26.01.2017, Листками реєстрації ОСОБА_5 добросовісно перебував на обліку органу пробації, з'являвся на реєстрацію.
Вирішуючи питання про обставину зупинення перебігу давності суд враховує те, що орган пробації зазначив, що відсутні відомості про ухилення ОСОБА_5 від відбування покарання за вироком суду від 17.06.2016. У суду також немає відомостей про таке ухилення.
Крім того, суд враховує, що обставина ухилення засудженого від відбування покарання, відповідно до висновку щодо застосування положень ст. 80 КК України, викладеному у Постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 10.02.2025 у справі № 229/207/24, може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду. Зокрема, зазначена Постанова Верховного Суду містить такий висновок: «Ухилення від відбування покарання як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку є особливим юридичним фактом і питання його вирішення належить до компетенції суду, а отже цей факт слід встановлювати з дотриманням вимог процесуальної форми. Редакція частини третьої статті 80 КК певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у частині третій статті 80 Загальної частини КК, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні частини третьої статті 80 КК, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить частині першій статті 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання (постанова Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 грудня 2015 року, провадження № 5 - 324 кс 15).» Отже, судова практика суду касаційної інстанції у цьому питанні є послідовною і незмінною.
У наведеному висновку Верховний Суд також зазначив про те, що особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов'язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе, оскільки це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання. Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв'язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини а отже унеможливлює виконання покарання. Строк виконання обвинувального вироку, за винятком випадків, передбачених частиною шостою статті 80 КК, має певний термін, після спливу якого держава не може застосовувати обмеження до особи за цим вироком.
Згідно з Вироком Покровського районного суду міста Кривого Рогу 25.05.2025 ОСОБА_5 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (факт вчинення - 04.03.2017), звільнено від відбування покарання з випробуванням, покладено ряд обов'язків. Покровський районний суд міста Кривого Рогу, ухвалюючи вирок від 25.05.2025, не знайшов підстав для застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України і призначення обвинуваченому покарання за сукупністю вироків та часткового приєднання невідбутого покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.06.2016 року. Він також не вирішував питання щодо звільнення його від покарання за вироком від 17.06.2016.
Що стосується переривання строку давності, то він справді перервався, і повинен обчислюватися з часу вчинення нового злочину - тобто з 04.03.2017. Отже, строк давності виконання покарання сплив 04.03.2022.
За змістом ст. 152 КВК України, підставою звільнення від відбування покарання є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.
На підставі зазначеного, ст. 80 КК України, ст. 395, 539 КПК України, суд
постановив:
клопотання заступника начальника Покровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області ОСОБА_4 про звільнення від відбування покарання з випробуванням у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку ОСОБА_5 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.06.2016 року за ч. 1 ст. 122 КК України до двох років позбавлення волі з випробуванням на 1 рік і 6 місяців - у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.
Суддя ОСОБА_1