Справа № 201/6857/25
Провадження № 2/201/3497/2025
25 вересня 2025 року місто Дніпро
Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.О., ознайомившись із матеріалами заяви ОСОБА_1 про відвід судді Куць О.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Куць О.О.
Ухвалою від 09 червня 2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19 серпня 2025 року (а.с. 56).
У період з 14 липня 2025 року по 15 серпня 2025 року включно процесуальні дії у справі не здійснювались через перебування судді Куць О.О. в основній щорічній відпустці.
22 вересня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Куць О.О., в обґрунтування якої зазначено, що 09 червня 2025 року, суддя Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.О. постановила ухвалу у справі № 201/6857/25 про відкриття провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Розгляд справи було вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Зазначеною ухвалою проведення першого судового засідання було призначено на 19 серпня 2025 року, тобто в порушення порядку, який встановлено для спрощеного провадження ст. 275 та ч. 4 ст. 279 ЦПК України. Жодних підстав та мотивів відступлення суду від норм процесуального права в ухвалі не наведено. Отже, суддею Куць О.О., під час вирішення питання про відкриття провадження було постановлено ухвалу, якою порушення норм процесуального права було фактично заздалегідь заплановане та реалізоване, з урахуванням того, що окреме оскарження цієї ухвали не передбачене. Звертав увагу на порушення норм процесуального права - строків розгляду справ у порядку спрощеного провадження. Такий вчинок, на переконання заявника, свідчить про свідоме порушення суддею Куць О.О. присяги судді, норм процесуального права та право, як сторони судового розгляду, на розгляд його справи упродовж розумного строку, з урахуванням обмеження, встановленого процесуальним законом.
Крім того, Ярічевський В.В. вказував, що 13.08.2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які не було долучено до позовної заяви. Обґрунтування неможливість подання цих доказів у встановлений законом або судом строк, з причин, що не залежали від неї, стороною позивача не надано.
У подальшому, 15.08.2025 року, Ярічевським В.В. було направлено до суду клопотання із запереченням щодо задоволення вищенаведеного клопотання через порушення представником позивача порядку надання до суду доказів, встановленого ч. 8 ст. 83, ч. 5 ст. 177 ЦПК України.
Між тим, 19.08.2025 року, в ході судового засідання, суддя Куць О.О. протокольно прийняла рішення задовольнити клопотання представника позивача про долучення доказів.
Про мотиви, підстави та обгрунтування цього рішення, яким суддя Куць О.О. відступила від порядку прийняття судом доказів (ч. 8 ст. 83 ЦПК України) повідомлено не було.
Також, в тому ж засіданні, суддя Куць О.О. протокольно прийняла рішення про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 15.08.2025 року. Про мотиви, підстави та обгрунтування відмови, суддя Куць О.О. не повідомила, при цьому доводи, щодо порушення представником позивача порядку надання доказів у цивільному судочинстві, спростовані не були.
Отже, 19.08.2025 року суддя Куць О.О., в порушення норм процесуального права (ч. 8 ст. 83 ЦПК України), невмотивовано та безпідставно прийняла докази, подані представником позивача суду, з порушенням порядку, встановленого ч. 5 ст. 177 ЦПК України.
23.09.2025 року суддя Куць О.О. прийняла докази, які були вдруге подані представником позивача з порушенням порядку, який визначено ч. 5 ст. 177 ЦПК України. Як і в перший раз, обґрунтування неможливість подання цих доказів у встановлений законом строк, з причин, що не залежали від неї, позивач, її представник, суду не повідомили, а суддя Куць О.О. не повідомила нікого про мотиви, підстави та обгрунтування, за яких вчергове відступила від порядку прийняття судом доказів (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).
Протягом судового розгляду суддя Куць О.О. невмотивовано, без жодного обгрунтування, відхилила всі три клопотання ОСОБА_1 , що само по собі не є підставою для відводу, однак, при цьому жодний з його доводів взагалі не був розглянутий, про мотиви та підстави відхилення заявлених клопотань повідомлено не було.
Крім того, звертав увагу на відсутність в матеріалах електронної судової справи № 201/6857/25 електронних протоколів судових засідань, що відбулися та файлів технічної фіксації (відеозапис) цих судових засідань.
Зокрема, суддею Куць О.О. 23.09.2025 року, в ході судового засідання прийнято заяву представника позивача від 18.08.2025 року про уточнення позовних вимог, яку представник позивача клопотанням від 03.09.2025 року, просила суд розцінювати, як збільшення позовних вимог майнового характеру, яка за своєю формою, змістом (викладеними обґрунтуваннями та обставинами, які виникли після подання до суду первинної позовної заяви) та доданими до неї доказами, фактично є позовною заявою/новою редакцією позовної заяви, тобто, у цивільній справі № 201/6857/25 у теперішній час наявні дві (редакції) позовні заяви з відмінними обгрунтуваннями позовних вимог та різними долученими доказами.
Зазначене рішення судді Куць О.О., про прийняття другої (редакції) позовної заяви вкотре було ухвалено без жодних обґрунтувань та мотивів його прийняття. В той же час, заперечення ОСОБА_1 з цього приводу були відкинуті без жодних обґрунтувань та мотивів.
Таким чином, суддя Куць О.О. систематично сприяє інтересам позивача у спосіб, не передбачений ЦПК України, що є проявом систематичного порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, шляхом забезпечення одній із сторін не передбачених законом переваг. Мотиви та підстави дії судді Куць О.О. під час судового розгляду у цивільній справі № 201/6857/25 є незрозумілими, такими що не відповідають вимогам процесуального закону, порушують присягу судді, суперечать завданням цивільного судочинства, відповідно, залишають поза сумнівом неможливість прийняття нею законного та обґрунтованого рішення по суті цієї справи.
ОСОБА_1 вказував, що довіра до справедливого судового розгляду незалежним і безстороннім судом цивільної справи № 201/6857/25 порушена. Дії судді Куць О.О. суперечать приписам ст. 129 Конституції України, ст. 2, ч. 1 ст. 7, ст. 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", присяги судді, ч. 1 ст. 1, ст. 6, ч. 2 ст. 14 Кодексу суддівської етики, Бангалорським принципипам поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року в частині, щодо критеріїв об'єктивності судді, яка проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й у всіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Прийняті суддею Куць О.О. рішення не відповідають вимогами сформульованим у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо вмотивованості та обґрунтованості судових рішень, які важливого елементу права на справедливий суд у визначенні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладені обставини, обставини, що викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді Куць О.О., керуючись ч. 3 ст. 39 ЦПК України, Ярічевський В.В. просив відвести суддю Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.О. від розгляду цивільної справи № 201/6857/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Порядок вирішення заяви про відвід унормовано ст. 36-41 ЦПК України.
Так, ст. 36 Кодексу передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ст. 40 ЦПК України).
Так, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частиною 3 ст. 40 ЦПК України визначено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм.
На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.
Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Підстави, на які посилається відповідач у своїй заяві про відвід судді не містять в собі будь-яких відомостей щодо можливої упередженості судді, не ставлять під сумнів її об'єктивність, а також не вказують на будь-які інші підстави передбачені законом для його відводу. Зазначені відповідачем відомості не містять у собі підстав, які б ставили під сумнів неупередженість судді. Доводи заяви фактично зводяться до незгоди з вищевказаними процесуальними рішеннями судді.
Зважаючи на викладене, заявлений відвід слід визнати необґрунтованим.
На підставі викладеного, керуючись ст. 36-41 ЦПК України, суддя -
Визнати необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді Куць О.О. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Цивільну справу № 201/6857/25 (провадження № 2/201/3497/2025) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, передати до канцелярії суду для вирішення питання про відвід судді у порядку ст. 40 ЦПК України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя О.О.Куць