25 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 401/1064/24
провадження № 51-3730ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого
ОСОБА_5 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 червня
2025 року у кримінальному провадженні № 12024121190000052 щодо
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Аудиторівка Світловодського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 249 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 249 КК
до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, долі речових доказів та цивільного позову у кримінальному провадженні.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 червня 2025 року вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2025 року щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він вчинив незаконне зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду рибним ресурсам держави, за таких обставин.
Так, 21 березня 2024 року у вечірній час, точного часу в ході досудового
розслідування не встановлено, з метою незаконного вилову риби ОСОБА_5 прибув до узбережжя озера Довге Кам'янського водосховища річки Дніпро, розташованого поблизу рятувальної станції ДСНС у м. Світловодську Олександрійського району Кіровоградської області, з незаконними знаряддями лову риби та гумовим човном. Діючи з протиправним умислом, за допомогою гумового надувного човна без маркувальних знаків, ОСОБА_5 вийшов на воду вказаного озера, де без дозволу рибоохорони виставив привезені ним незаконні знаряддя лову, а саме: дві однотипні риболовні сітки довжиною по 50 м, висотою по 2,1 м, з діаметром вічка по 36 мм, після чого повернувся до узбережжя та став очікувати, доки наловиться риби. Реалізуючи свій протиправний задум до кінця, у цей же день приблизно о 23:00 ОСОБА_5
за допомогою гумового надувного човна витягнув із води виставлені ним в озері Довге незаконні знаряддя лову - дві сітки разом із виловленою рибою, де був викритий працівниками ВП № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського РВП ГУНП
в Кіровоградській області та Державної екологічної інспекції Придніпровського округу. При цьому, в період часу з 23:36 21 березня по 00:04 22 березня 2024 року під час огляду місця події у ОСОБА_5 було вилучено дві однотипні риболовні сітки довжиною
по 50 м, висотою по 2,1 м, з діаметром вічка по 36 мм, гумовий надувний човен
без маркувальних написів з двома дерев'яними веслами, а також виловлену рибу: плітка в кількості 106 штук, плоскирка в кількості 5 штук, карась в кількості 25 штук.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_5 порушив «Правила любительського і спортивного рибальства», які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1126 від 18 липня 1998 року та наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15 лютого 1999 року, який зареєстровано
у Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 року за № 269/3562, а саме пункт 3.15, зазначених Правил щодо заборони застосування без дозволу рибоохорони заборонених знарядь лову, а саме дві риболовні сітки, довжиною по 50 м, висотою
по 2,1 м, з діаметром вічка по 36 мм (знаряддя лову, виготовлене із сіткоснастевого матеріалу), та ст. 52-1, ст. 63 ЗУ «Про тваринний світ» (відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання відтворення тваринного світу).
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 вчинив незаконне зайняття рибним добувним промислом, чим заподіяв істотну шкоду рибним ресурсам держави на загальну суму 213 129 грн.
Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається на неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржені судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_5 .
В обґрунтування вказаних вимог ставить під сумнів висновки суду першої інстанції
про доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК. Вказує на те,
що оскаржені судові рішення є незаконними, необґрунтованими та невмотивованими, оскільки висновки судів, що покладені в основу постановлених рішень, не відповідають зібраним стороною обвинувачення матеріалам кримінального провадження. Стверджує, що суди не надали належної правової оцінки показанням свідків
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , внаслідок чого невірно застосували закон
про кримінальну відповідальність. Наголошує, що зацікавленість працівників правоохоронного та екологічного органів у викритті саме кримінального правопорушення; затримання ними ОСОБА_5 на стадії замаху на скоєння адміністративного правопорушення (адже він не хотів виловлювати велику кількість риби і сам пояснював в суді, що його намір був спрямований на вилов риби
«на адміністративку»; завдання істотної шкоди держави не з власної вини, а через те,
що підкорився наказу не вилучати сітки з водойми до прибуття слідчо-оперативної групи, хоча мав таку можливість і бажав запобігти завданню істотної шкоди) виключають в діях обвинуваченого наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК. Крім того, вказує на те, що працівники поліції під час проведення огляду місця події не повідомили ОСОБА_5 , в якому процесуальному статусі під час цієї слідчої дії він там перебуває та чи бажає скористатися правовою допомогою. Внаслідок таких дій та неповідомлення ОСОБА_5 про його права, дізнавачем було порушено право ОСОБА_5 на захист, що є істотним порушенням прав людини та основоположних свобод, а відтак протокол огляду місця події та здобуті на його підставі інші докази є недопустимими. Крім того, зазначає, що виловлену рибу було передано на реалізацію, а отже сума грошових коштів,
які отримані від реалізації риби мала бути врахована при зменшенні суми цивільного позову, але інформації щодо реалізації виловленої риби судом не отримано, а відтак недоведеним прокурором є розмір шкоди за цивільним позовом.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку,
що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
За змістом статей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту,
а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати і визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначені обставини були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій і
не підлягають перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог зазначених статей, а отже під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Як убачається із копії вироку, суд першої інстанції, мотивуючи висновок
про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК, послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК.
Засуджений ОСОБА_5 , як видно з копій судових рішень, не заперечував вчинення ним незаконного вилову риби, проте свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні та позов не визнав. Зазначив, що вирішив займатися виловом риби, оскільки на той час роботи не мав, а треба було заробити гроші для годування сім'ї. Після виставлення сіток для вилову риби, повернувся на берег, і через незначний час його затримали рибінспектор та поліцейський; він просив дозволити йому зняти сітки, щоб якнайменше риби попало у них, однак на його прохання поліцейський відповів,
що треба дочекатися коли привезуть поліцейські гумового човна; стверджував,
що шкода виникла, так як поліцейський спеціально не хотів випускати виловлену ним рибу.
Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання: свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також послався на дані, що містяться у: рапорті помічника чергового сектору реагування Світловодського відділення поліції, зареєстрованого до ЄО за № 2001 від 21 березня 2024 року, протоколі огляду місця події від 21 березня 2024 року, проведеного із відеозаписом, відеозаписі огляду місця події від 21 березня 2024 року, який переглянуто в судовому засіданні, розрахунку розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування цінних видів водних біоресурсів ОСОБА_5 від 22 березня 2024 року, акті обстеження місця незаконного добування водних біоресурсів в акваторії затоки «Озеро Довге» шлюзового каналу нижнього бєфу греблі Кременчуцької ГЕС річки Дніпро
від 21 березня 2024 року, повідомленні Інституту рибного господарства Національної академії аграрних наук України від 02 квітня 2024 року, результатах судової інженерно-екологічної експертизи, які містяться у висновку експерта № 2930 від 12 квітня
2024 року, також інші доказами, яким надана належна правова оцінка в їх сукупності.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, на підставі чого дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК.
При цьому суд, як убачається з вироку, вказав на те, що доводи сторони захисту щодо непричетності обвинуваченого до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК, та доводи щодо наявності підстав для визнання недопустимими наданих прокурором доказів, були перевірені в ході судового розгляду та визнаються такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими дійсними обставинами справи.
Суд першої інстанції ствердив про те, що досліджені докази прямо вказують,
що ОСОБА_5 в ніч з 21 на 22 березня 2024 року дійсно здійснював незаконний вилов риби в акваторії озера Довге Кам'янського водосховища шлюзового каналу нижнього б'єфу греблі Кременчуцької ГЕС річки Дніпро з допомогою сіток довжиною по 50 м та гумового човна, та виловив рибу у зазначеному розмірі. Крім цього, суд установив причинний зв'язок між діянням, що полягає у незаконному вилові
ОСОБА_5 риби, і заподіянням істотної шкоди рибному господарству України.
Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5
за апеляційною скаргою його захисника ОСОБА_4 , доводи якої
є аналогічними доводам у касаційній скарзі останнього, ствердив про правильність прийнятого рішення та обґрунтовано залишив вказаний вирок без змін, зазначивши
в ухвалі підстави ухваленого такого судового рішення.
Так, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками місцевого суду, в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних
у кримінальному провадженні та досліджених у судовому засіданні доказів, які суд оцінив у сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийняв законне та обґрунтоване рішення.
При цьому суд апеляційної інстанції не залишив без уваги доводи захисника
про відсутність в діях ОСОБА_5 складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Як убачається з оскарженої ухвали, враховуючи пояснення ОСОБА_5 , які узгоджуються показаннями допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та з письмовими матеріалами кримінального провадження, а також те, що в ході досудового розслідування проведена судова інженерно-екологічна експертиза, відповідно до якої внаслідок вилову ОСОБА_5 водних біоресурсів (риби) у кількості 136 шт., що мав місце 21 березня 2024 року на озері Довге Кременчуцького водосховища, яке розташоване в Олександрійському районі Кіровоградської області, довкіллю (водному об'єкту) було заподіяно істотну шкоду за ознакою добування великої кількості риби, колегія суддів дійшла висновку, що дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 1
ст. 249 КК як незаконне зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду рибним ресурсам держави.
Також колегія суддів зазначила, що вважає безпідставними доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 мав намір на вилов риби в невеликій кількості, а саме біля
2 кг для потреб харчування його малолітніх дітей, за що передбачена адміністративна відповідальність, адже в такому разі ОСОБА_5 не здійснював би вилов риби приховано, у нічний час доби, за допомогою заборонених чинним законодавством України знарядь лову - 2 сіток довжиною по 50 м, з глибиною посадки 2.1 м, які розраховані на масовий браконьєрський вилов риби.
Водночас, неспроможними визнав апеляційний суд і доводи сторони захисту
про те, що безпосередньо з вини правоохоронних органів у сітки, які поставив
ОСОБА_5 попало багато риби, оскільки вказані доводи носять, по-перше, гіпотетичний характер, а по-друге, ОСОБА_5 , ставляючи дві рибацькі сітки довжиною по 50 м, мав намір безпосередньо на вилов риби у великій кількості. При цьому, в суді першої інстанції ОСОБА_5 надав пояснення, відповідно до яких він вирішив займатися виловом риби, так як на той час роботи не мав, а треба було заробити гроші для годування сім'ї, тобто ОСОБА_5 розумів, що його дії можуть заподіяти істотну шкоду рибним ресурсам держави.
Також колегія суддів апеляційного суду, як убачається з ухвали, вказала
на безпідставність доводів сторони захисту про необхідність надання ОСОБА_5 захисника під час проведення огляду місця події, чого зроблено не було, оскільки вказана слідча дія у відповідності до вимог КПК не потребує обов'язкової участі захисника. При цьому матеріали справи не містять відомостей, що протокол огляду місця події був складений, а слідча дія проведена з істотним порушенням вимог КПК.
Отже, закон України про кримінальну відповідальність в частині засудження
ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 249 КК застосовано правильно.
Таким чином, постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374,
419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
З наведеними в оскаржених вироку та ухвалі висновках погоджується і колегія суддів касаційного суду.
З огляду на зазначене, підстави для скасування оскаржених судових рішень внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність відсутні.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування судових рішень, у касаційній скарзі захисника не наведено.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданої копії судового рішення убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 квітня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду
від 24 червня 2025 року щодо засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3