24 вересня2025 року
м. Київ
справа № 127/26766/25
провадження № 51- 3706 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу з доповненням ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької областівід 10 вересня 2025 року залишено без задоволення скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області, яка полягає у нерозгляді клопотання ОСОБА_4 від 11 серпня 2025 року, та на постанову прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_5 від 12 серпня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 42024022110000283 від 07 червня 2024 року.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вищевказану ухвалу слідчого судді, оскільки її було подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою з доповненням, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, оскільки вважає, що вказане рішення апеляційного суду суперечить засадам кримінального провадження таким як верховенство права та законність, порушує його конституційні права та перешкоджає доступу до правосуддя.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від
04 квітня 2019 року у справі № 494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).»
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до положень ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Перелік ухвал слідчих суддів, які під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, передбачений ч. 3 ст. 307, ч. 1, 2 ст. 309 КПК України.
Так, за приписами ч. 3 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Скарги на інші ухвали слідчого судді, відповідно до положень ч. 3 ст. 309 КПК України, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці законності ухвали слідчого судді у випадках, якщо слідчий суддя постановив рішення не передбачене кримінальним процесуальним законом, оскільки право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п. 17 ч. 1 ст. 7 та
ч. 1 ст. 24 КПК України (висновок про застосування норми права, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 23 травня 2018 року в справі
№ 237/1459/17, провадження № 13-19кс 18).
Натомість постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність прокурора, яка полягає у нерозгляді клопотання
ОСОБА_4 , та на постанову прокурора про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, недвозначно врегульоване кримінальними процесуальними нормами, викладеними в п. 5 ч. 1 ст. 303, п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України. Неможливість оскарження таких рішень в апеляційному порядку безпосередньо виходить з приписів статей 307, 309 цього Кодексу.
Суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_4 , дійшов обґрунтованого висновку, що ухвала слідчого судді від
10 вересня 2025 року є рішенням, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому діяв відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК України і прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і суд касаційної інстанції.
Щодо доводів заявника про порушення його права на доступ до правосуддя внаслідок відмови у відкритті апеляційного провадження, Суд зазначає, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець керується такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним
(абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд, відповідно доводи ОСОБА_4 є неспроможними.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою з доповненням ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3