25 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 464/5152/23
провадження № 61-8693св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Шоста львівська державна нотаріальна контора Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Петришин Андрій Михайлович, на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 11 грудня 2024 року у складі судді Сабари Л. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2025 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М., і ухвалив таку постанову.
Зміст заявлених вимог
1. У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з метою реалізації права на спадщину та отримання одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, заінтересовані особи: Шоста львівська державна нотаріальна контора Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
2. На обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі населеного пункту Безіменне Миколаївської області під час артилерійського обстрілу загинув її чоловік - ОСОБА_5 , з яким вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Після смерті чоловіка вона звернулась до Шостої львівської державної нотаріальної контори із заявою про розшук належного ОСОБА_5 майна та прийняття спадщини після смерті останнього. Однак, у квітні 2023 року отримала лист від нотаріуса, яким їй було повідомлено про необхідність надати документи, що засвідчують факт її спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 . Аналогічну інформацію щодо необхідності надання доказів її перебування у шлюбі з померлим ОСОБА_5 вона отримала від ІНФОРМАЦІЯ_3 .
3. Зазначала, що ОСОБА_5 вважала своїм чоловіком, оскільки з вересня 2019 року вони проживали як сім'я, були пов'язані спільним побутом та мали намір одружитися.
4. У березні 2022 року ОСОБА_5 добровільно мобілізувався та до дня смерті перебував у зоні бойових дій.
5. Крім того, 18 березня 2022 року він видав на її ім'я довіреність, згідно з якою доручив зараховувати грошове забезпечення та інші належні йому виплати на її банківський рахунок.
6. Посилалася також на те, що вона займалася похованням ОСОБА_5 , у зв'язку з чим саме їй було видано документ про поховання останнього.
7. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без реєстрацію шлюбу з вересня 2019 року до 13 вересня 2022 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 11 грудня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з метою реалізації права на спадщину та отримання одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року відмовлено.
9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявниця не довела належними, достатніми та допустимими доказами обставин, які б свідчили про проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, їх спільного проживання, ведення спільного побуту, господарства та наявності між ними взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї. Надані заявницею докази суд вважав такими, що здебільшого підтверджують лише можливі близькі відносини останніх, спілкування під час перебування на відстані та проведення дозвілля. Крім того, з огляду на наявність інших близьких родичів померлого ОСОБА_5 (батьків), а також відсутності даних про наявність у останнього інших членів сім'ї, в яких може виникнути право на отримання одноразової грошової допомоги чи спадкування, суд першої інстанції вважав заявлені вимоги ОСОБА_1 недоведеними та безпідставними.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
10. Постановою Львівського апеляційного суду від 27 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 11 грудня 2024 року залишено без змін.
11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , зазначивши, що обставин, які б свідчили про реальність сімейних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , пов'язаність їх спільним побутом, наявність у них взаємних прав та обов'язків не встановлено. Факт спільного проживання осіб за однією адресою без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не може достовірно свідчити про те, що мали місце усталені відносини, притаманні сім'ї.
Узагальнені доводи касаційної скарги
12. 04 липня 2025 року ОСОБА_6 , від імені якої діє адвокат
Петришин А. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сихівського районного суду міста Львова
від 11 грудня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
13. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 587/302/16, від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16, від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, від 30 червня 2021 року у справі № 705/938/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій неналежно оцінили подані нею докази на підтвердження її спільного проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не врахували необхідності оцінки доказів у сукупності та взаємозв'язку. Заявниця вважає, що висновки судів попередні інстанцій суперечать висновкам Верховного Суду, який за наявності меншої кількості доказів встановлював відповідний факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 464/5152/23, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
16. 11 серпня 2025 року матеріали зазначеної вище цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17. ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 13:00 год під час артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Безіменне Миколаївської області ОСОБА_5 отримав несумісне з життям поранення (загинув), що підтверджується сповіщенням про факт загибелі військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 від 14 вересня
2022 року.
18. 14 вересня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_3 матері загиблого ОСОБА_2 надіслано «сповіщення сім'ї» № 72 про отримання сином ОСОБА_5 несумісного з життям порання під час артилерійського обстрілу близько 13.00 год. 13 вересня 2022 року в районі населеного пункту Безіменне Миколаївської області.
19. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 3511 від 15 вересня
2022 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 у населеному пункті Безіменне Миколаївської області.
20. 20 вересня 2022 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про поховання ОСОБА_5 .
21. З довідки Сихівського відділу соціального захисту населення від 06 жовтня 2016 року вбачається, що ОСОБА_5 був внутрішньою переміщеною особою, місцем фактичного проживання якого було: АДРЕСА_1 .
22. Згідно з довідкою №2615-124 від 02 червня 2017 року, ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, фактичним місцем проживання/перебування якої зазначено:
АДРЕСА_2 .
23. 18 березня 2022 року ОСОБА_5 видав довіреність, якою доручив зарахувати грошове забезпечення та інші належні йому виплати ОСОБА_1 , а остання, в свою чергу, погодилась та зобов'язалась повернути такі кошти в повному обсязі.
24. З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що з 14 березня 2022 року по 24 вересня 2022 року по ньому здійснювалися трансакції, в тому числі безготівкове зарахування грошового забезпечення, додаткової винагороди на час дії воєнного стану, а також перекази та розрахунки, призначення яких не зазначено.
25. Крім того, з квитанцій АТ «Райфейзен Банк» та зазначених у них деталей операцій вбачається, що з 10 січня 2020 року по 01 січня 2021 року ОСОБА_5 здійснював переказ невеликих сум на карту отримувача № НОМЕР_2 , яка згідно з довідкою про наявність рахунку monobank від 23 лютого 2023 року видана на ім'я ОСОБА_1 , без зазначення призначень таких переказів.
26. Згідно з актом ЛКП «Варшавське-407» від 29 березня 2023 року, складеним зі слів та свідчень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_5 проживав за адресою: АДРЕСА_3 , без реєстрації з 2020 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з ним без реєстрації проживала його цивільна дружина ОСОБА_1 .
27. 11 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Шостої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
28. Згідно з листом Шостої львівської державної нотаріальної контори №305/02-14 від 13 квітня 2023 року, ОСОБА_1 повідомлено про те, що
11 квітня 2023 року за її заявою заведено спадкову справу № 128/2023 після смерті ОСОБА_5 , а також надано роз'яснення щодо переліку необхідних документів для отримання свідоцтва про право на спадщину.
29. З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 №1580 від 24 квітня 2023 року вбачається, що відповідно до особистих даних, наданих ВЧ НОМЕР_1 , у загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 є лише матір ОСОБА_3 , відомості про інших членів сім'ї, які мають право на соціальні виплати та допомоги, відсутні.
30. Відповідно до листа Сихівського відділу ДРАЦС у м. Львові ЗМУМЮ №217/32.32-01-08 від 12 травня 2023 року, а також відповіді №1213/32.32-01-08 від 27 вересня 2023 року, актовий запис про шлюб відносно ОСОБА_5 відсутній.
31. Свідок ОСОБА_9 повідомив суду, що товаришував з ОСОБА_5 з 2015 року. З ОСОБА_10 спілкувався мало. Однак, зі слів ОСОБА_5 знав, що останній до відносин з ОСОБА_1 ставився серйозно, надавав їй кошти, дбав про дітей ОСОБА_11 , вони планували придбати спільне майно. Зазначив, що він постійно проживав у м. Києві, однак декілька раз бував у м. Львів та зупинявся у ОСОБА_5 , і на той момент ОСОБА_1 не завжди була присутня в будинку по АДРЕСА_3 . Вказав, що ОСОБА_12 з ОСОБА_10 гостювали у нього в м. Києві. При цьому йому нічого не відомо про родичів ОСОБА_5 , оскільки він не любив про них говорити.
32. Свідок ОСОБА_13 пояснила суду про те, що з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 познайомив її чоловік ОСОБА_8 , оскільки він товаришував з ОСОБА_14 . Вперше вони зустрілися у будинку по АДРЕСА_3 , де часто проводили дозвілля на вихідних. Вона ніколи не запитувала, але в неї було враження, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 були чоловіком та дружиною, оскільки проживали разом, все робили спільно, купляли їжу, інші речі побутового вжитку.
33. Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що дружила з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які проживали у будинку її родичів. Часто приходили до них в гості. ОСОБА_12 та ОСОБА_16 неодноразово приходили в гості до її батьків, зокрема її тато дуже любив розмовляти з ОСОБА_14 про Донецьк . ОСОБА_5 та ОСОБА_1 спільно жили, вели спільне господарство, поводилися як чоловік та дружина. Вели спільний бюджет. Планували майбутнє, мали намір одружитися.
34. Свідок ОСОБА_8 пояснив суду що з ОСОБА_5 він познайомився в
2016 році, а з ОСОБА_1 у 2019 році. З ОСОБА_14 товаришував, вважав його своїм другом, з яким працювали разом у КП «Парк Знесіння». Йому відомо, що ОСОБА_5 проживав з ОСОБА_1 , приходили до них в гості, приблизно раз в місяць. ОСОБА_16 неодноразово приходила до ОСОБА_14 на роботу. У березні вони з ОСОБА_5 добровільно мобілізувалися, брали разом участь у бойових діях. Про родичів ОСОБА_12 нічого не розказував. Йому не відомо нічого про школу, яку відвідували діти ОСОБА_1 , де остання працювала, знає що вона є внутрішньо переміщеною особою з Донбасу, до знайомства з ОСОБА_14 проживала в м. Івано-Франківськ. Переконаний, що ОСОБА_5 був закоханий в ОСОБА_1 , планував з нею спільне майбутнє, допомагав фінансово.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
36. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
38. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
39. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
40. У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
41. Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 зазначала про необхідність підтвердження її права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , як спадкоємиці четвертої черги, а також на отримання одноразової грошової допомоги на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року.
42. Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
43. Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого
2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті
16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за деякими виключеннями.
44. Відповідно до пункту 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, зокрема, в разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
45. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
46. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
47. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
48. Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
49. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).
50. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).
51. Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов'язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших достатніх доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).
52. Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
53. Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
54. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
55. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
56. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
57. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
58. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, надав обґрунтовану правову оцінку поданим доказам на підтвердження спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, наявності спільного побуту, ведення спільного господарства, та з урахуванням принципу балансу вірогідностей дійшов загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 .
59. Колегія суддів погоджується з висновками судів, що надані
ОСОБА_1 докази у їх сукупності не підтверджують тривалого спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 однією сім'єю, наявності у них спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявності усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням. Надані до матеріалів справи довіреність ОСОБА_5 про зарахування належного йому грошового забезпечення та інших виплат
ОСОБА_1 , була правильно критично оцінена судами, як така, що не підтверджує факту наявності у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 спільного бюджету, оскільки ОСОБА_1 засвідчила зобов'язання повернути усі зараховані на її розрахунковий рахунок кошти в повному обсязі. Інші ж докази перерахування грошових коштів не підтверджують системний і тривалий характер таких перерахувань, мети, призначення, правової природи грошових переказів.
60. Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та достатньо обґрунтовано вважали, що подані заявницею докази здебільшого свідчать про ймовірно близькі стосунки між нею та ОСОБА_5 , підтримки контактів та спілкування на відстані та проведення дозвілля. Однак доказів, які б достовірно підтверджували факт ведення спільного господарства, формування спільного бюджету та наявності взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю/сім'ї, заявниця не надала.
61. Крім того, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, доречно зауважив, що оскільки встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу заявниці необхідне для підтвердження права на спадкування його майна, а також отримання одноразової грошової допомоги після смерті ОСОБА_5 , заявницею не надано доказів відсутності у останнього інших родичів, у яких може виникнути аналогічне право.
62. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, яким суди надали ґрунтовну правову оцінку.
63. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
64. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
65. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та наданої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
66. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
67. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
68. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_18 , від імені якої діє адвокат Петришин А. М., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Петришин Андрій Михайлович, залишити без задоволення.
2. Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 11 грудня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович