25 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 675/1124/25
провадження № 61-11984ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу фермерського господарства «СІМ'Я 2019» на постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 вересня 2025 року за заявою ОСОБА_1 прозабезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фермерського господарства «СІМ'Я 2019» про витребування майна із чужого незаконного володіння, виділення в особисту приватну власність майна в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , фермерського господарства «СІМ'Я 2019» (далі - ФГ «СІМ'Я 2019», в якому просила суд:
- витребувати у ФГ «СІМ'Я 2019» у спільну сумісну власність сторін: комплекс будівель та споруд загальною площею 3 423,1 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення, будівлю складу для сільськогосподарських потреб загальною площею 1 582,8 кв. м, розташоване по АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення, будівлю складу для сільськогосподарських потреб загальною площею 1 600,3 кв. м, розташоване по АДРЕСА_3 ;
- у порядку поділу спільного майна подружжя виділити їй в особисту приватну власність нежитлове приміщення, будівлю складу для сільськогосподарських потреб загальною площею 1 582,8 кв. м, розташоване по
АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення, будівлю складу для сільськогосподарських потреб загальною площею 1 600,3 кв. м, розташоване по
АДРЕСА_3 , , та виділити ОСОБА_2 в особисту приватну власність комплекс будівель та споруд загальною площею 3 423,1 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 , що включає: будівлю, молочно-товарну ферму «Б» загальною площею 1 020,7 кв. м; прибудову «б»; прибудову «б-1»; телятник «В» загальною площею 842,0 кв. м; силосну яму 1, силосну яму 2, силосну яму 3, силосну яму 4; телятник «Г» загальною площею 853,0 кв. м; прибудову «г»; телятник «Д» загальною площею 707,4 кв. м; прибудову «д»; прибудову «1-д», - по АДРЕСА_1 .
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що вжиття заходів забезпечення заявленого позову
є обґрунтованим та необхідним, оскільки існує реальна та підтверджена доказами загроза невиконання (утруднення виконання) можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі внаслідок несумлінних дій відповідачів, які можуть приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Більше того, такі дії вже вчинені на момент подання позову і саме внаслідок таких дій виникла потреба у судовому захисті прав та законних інтересів позивача.
Просила врахувати, що від виникнення спору щодо спільного майна подружжя відповідачем, у взаємодії з іншими залежними та пов'язаними із ним особами, систематично вживались та вживаються неправомірні та несумлінні дії, що безпосередньо спрямовані на приховання набутого в шлюбі спільного сумісного майна (внаслідок чого останнє не було предметом поділу у справі № 675/347/18),
а також на здійснення його подальшого неправомірного та формального відчуження на користь третіх осіб (в тому числі, залежних від нього) з метою уникнення його поділу.
Звертала увагу, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу (з 25 лютого
2021 року) не здійснюється жодних заходів, спрямованих на виконання рішення суду про стягнення боргу, що набрало законної сили, на користь позивача,
і внаслідок відчуження боржником активів та приховування ним майна таке рішення не виконується також і в примусовому порядку.
На переконання заявника зазначені обставини свідчать на наявність не лише потенційної, а й реальної можливості вчинення відповідачами дій, спрямованих на ухилення від виконання можливого судового рішення і у цій справі.
Вважала, що враховуючи фактичні обставини справи, характер порушення інтересів позивача та дій відповідачів, способи захисту, що становлять зміст позовних вимог, позов може і повинен бути забезпечений шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є безпосереднім об'єктом заявлених позовних вимог і зареєстровано за відповідачем фермерським господарством «СІМ'Я 2019» на момент пред'явлення позову.
Як зазначає заявник, застосування арешту в такому обсязі є співмірним заявленим вимогами та характеру вчиненого порушення, оскільки стосується виключно майна, що є безпосереднім об'єктом заявлених позовних вимог.
Враховуючи викладене, просила суд накласти арешт на нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за ФГ «СІМ'Я 2019», а саме на:
- комплекс будівель та споруд загальною площею 3 423,1 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення, будівлю складу для сільськогосподарських потреб загальною площею 1 582,8 кв. м, розташоване по АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення, будівлю складу для сільськогосподарських потреб загальною площею 1 600,3 кв. м, розташоване по АДРЕСА_3 .
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2025 року
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надала доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист її прав і утруднить виконання рішення суду про задоволення позову. Крім того, запропонований ОСОБА_1 захід забезпечення позову може вплинути на господарську діяльність ФГ «СІМ'Я 2019» та порушити права інших осіб. Водночас такий захід не узгоджується з предметом і підставою позову.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16 липня 2025 року про відмову у забезпеченні позову скасовано та ухвалено нове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на:
- комплекс будівель та споруд загальною площею 3 423,1 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1873993668221), розташований по АДРЕСА_1 ;
- нежитлове приміщення, будівлю складу для сільськогосподарських потреб загальною площею 1 582,8 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна, 453681268221), розташоване по АДРЕСА_2 ;
- нежитлове приміщення, будівлю складу для сільськогосподарських потреб загальною площею 1 600,3 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 453789168221), розташоване по АДРЕСА_3 , - право власності на які зареєстроване за ФГ «СІМ'Я 2019».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 484,48 грн судового збору.
Стягнуто з ФГ «СІМ'Я 2019» на користь ОСОБА_1 484,48 грн судового збору.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Ізяславський районний суд Хмельницької області не в повній мірі з'ясував обставини, якими обґрунтовувалися вимоги заяви про забезпечення позову, та неправильно застосував норми статей 149, 150 ЦПК України.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив
з того, що особливості відносин сторін свідчить про те, що існує реальна загроза подальшого відчуження ФГ «СІМ'Я 2019» спірного нерухомого майна, а невжиття заходу забезпечення позову ОСОБА_1 може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист цивільних прав позивачки.
23 вересня 2025 року ФГ «СІМ'Я 2019» через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 вересня 2025 року (повний текст складено 12 вересня
2025 року, касаційна скарга надійшла до суду 23 вересня 2025 року), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що Хмельницьким апеляційним судом порушено норми процесуального права, а саме положень статей 78, 81, 149, 151 ЦПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення заяви про забезпечення позову, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено обставину існування реальної загрози подальшого відчуження ФГ «СІМ'Я 2019» спірного нерухомого майна виключено на підставі припущень, тобто судом апеляційної інстанції за відсутності належних та допустимих доказів зроблено безпідставний висновок про існування такої загрози. Суд не встановив об'єктивного існування ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси позивачки будуть порушені, не врахувавши при цьому висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених
в постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження
№ 12-90гс20), на які суд апеляційної інстанції посилався, висновків Верховного Суду, зроблених в постановах від 09 травня 2024 року у справі № 405/6738/23,
від 11 грудня 2024 року у справі № 760/18839/23.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити
з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві
і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати
в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться
у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів
з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом
у залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого
в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 27 січня 1988 року
ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області
від 06 лютого 2018 року.
Між сторонами виник спір щодо поділу спільного майна подружжя.
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння та поділ цього майна.
Однією з позовних вимог є витребування у ФГ «СІМ'Я 2019» у спільну сумісну власність сторін спірного майна.
Встановивши, що позовною вимогою є витребування спірного майна, суд апеляційної інстанції правильно вважав необхідними вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.
Суд апеляційної інстанції вірно вказав, ОСОБА_1 при подачі позовної заяви вказала на спірне майно як на спільне майно, що вибуло з власності подружжя без її згоди. Особливості відносин сторін свідчить про те, що існує реальна загроза подальшого відчуження ФГ «СІМ'Я 2019» спірного нерухомого майна, а невжиття заходу забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист цивільних прав позивачки.
Верховний Суд погоджується з висновком Хмельницького апеляційного суду стосовно того, що накладення арешту на спірне майно не буде перешкоджати господарській діяльності ФГ «СІМ'Я 2019», а лише обмежить право останнього розпоряджатися цим майном. Також обтяження спірного майна не призведе до порушення прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фермерського господарства «СІМ'Я 2019» на постанову Хмельницького апеляційного суду
від 11 вересня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , фермерського господарства «СІМ'Я 2019» про витребування майна із чужого незаконного володіння, виділення в особисту приватну власність майна в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник