Справа № 509/5760/24
04 вересня 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бочарова А.І.
при секретарі Сірман Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Овідіополь цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Обслуговуючого кооперативу «Кекс»
про
розірвання договору та стягнення коштів,-
03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 (надалі - Позивач), через свого представника адвоката Скиби Євгена Анатолійовича, звернувся до Овідіопольского районного суду Одеської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Кекс» про розірвання договору та стягнення коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 лютого 2022 року між позивачем та відповідачем був укладений Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № KS-025-02/0001 (надалі - Персональний меморандум), відповідно до якого відповідач брав на себе зобов'язання передати у власність позивачу об'єкт нерухомості - секція 25, квартира будівельний номер АДРЕСА_1 , будівельною площею 27,55 кв.м., що розташована на 2 поверсі. Позивачем на виконання умов Персонального меморандуму сплачено всі передбачені платежі, однак відповідачем не вчинено жодних дій з будівництва не тільки квартири, а й взагалі всього будинку. Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить розірвати Персональний меморандум укладений між позивачем та відповідачем, а також стягнути з відповідача на його користь суму коштів у розмірі 1 038 085 гривень, що еквівалентно 25 190,14 доларів США.
Представник відповідача - адвокат Гаврилюк Христина Сергіївна надала суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову у зв'язку із відсутністю факту порушення прав позивача за Персональним меморандумом асоційованого члена кооперативу, а також посилалась на форс-мажорні обставини, які вплинули на строки будівництва будинку.
Представник позивача надав суду відповідь на відзив, а представник відповідача заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року було відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 26 лютого 2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, представник позивача подав до суду заяву відповідно до якої позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, справу розглянути без його участі. Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву відповідно до якої просила суд справу розглянути без її участі та відмовити у задовлені позову повністю.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить задовольнити частково з наступних підстав.
09 лютого 2022 року між позивачем та відповідачем був укладений Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № KS-025-02/0001 на виникнення права на об'єкт нерухомості - секція 25, квартира будівельний номер № 01, будівельною площею 27,55 кв.м., що розташована на 2 поверсі об'єкта будівництва (багатоквартирний житловий будинок з вбудованими об'єктами побутового обслуговування та соціальної інфраструктури), схема якого зазначена у Додатку № 1 «Схема об'єкта нерухомості» до меморандуму.
Згідно п. 2.1. Персонального меморандуму, персональний меморандумом за своєю правовою суттю є двостороннім правочином, який визначає істотні умови взаємодії кооперативу (відповідач) та асоційованого члену (позивач), спрямовані на досягнення передбаченої статутом мети діяльності кооперативу та задоволення потреб асоційованого члена, який у повному обсязі вніс пай, вступний внесок та цільовий внесок.
Згідно п. 3.1. Персонального меморандуму, асоційований член зобов'язується внести пай, вступний внесок та цільовий внесок в розмірі визначеному меморандумом, а кооператив (відповідач) в свою чергу, досягти передбаченої статутом мети діяльності кооперативу та задовольнити потребу асоційованого члена, який у повному обсязі вніс пай, вступний внесок та цільовий внесок, шляхом забезпечення виникнення у асоційованого члена Права асоційованого члена на Об'єкт нерухомості зазначений у меморандумі, після звершення будівництва Об'єкта будівництва і введення його в експлуатацію в порядку визначеному меморандумом.
Згідно п. 4.2. Персонального меморандуму, орієнтований строк введення Об'єкту будівництва в експлуатацію - до 31.07.2023 року. Кооператив має право в односторонньому порядку змінити строк введення Об'єкта будівництва в експлуатацію на строк до 8 місяців і це не буде вважатися порушенням умов меморандуму.
Згідно п. 5.1. Персонального меморандуму, пайовий внесок складає 100 гривень і підлягає внесенню на рахунок кооперативу не пізніше 09 лютого 2022 року. Цільовий внесок на момент укладення меморандуму дорівнює 705 449,87 гривень, що за домовленістю сторін еквівалентно 25 190,14 доларів США, розрахованого по курсу продажу долару США встановленого на Міжбанківському валютному ринку України, станом на останній день торгів, що передує дню укладання меморандуму та становить 28,05 гривень.
Згідно п. 5.3. Персонального меморандуму, в обов'язковому порядку особа, що вступає до складу асоційованих членів кооперативу зобов'язана внести повний розмір вступного внеску не пізніше 09 лютого 2022 року у розмірі 0,4 відсотка від суми цільового внеску, яка визначена у п. 5.1. меморандуму, що в свою чергу становить 2 821,78 гривень.
На виконання своїх зобов'язань по укладеному меморандуму, позивачем було у повному обсязі без прострочень сплачено на розрахунковий рахунок відповідача усі платежі що передбачені п. 5.1. та 5.3. Персонального меморандуму згідно Додатку № 2 «Графік внесення цільового внеску», що підтверджується відповідними квитанціями, які є в матеріалах справи.
Відповідачем не заперечувалось, що позивачем були виконані всі, передбачені Персональним меморандумом умови на виконання своїх зобов'язань.
Водночас, як слідує з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Персональним меморандумом не виконав взагалі. Станом на день розгляду справи у суді, будівництво багатоквартирного житлового будинку навіть не почалось, що і не заперечується відповідачем.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, здійснюючи вибір об'єкту інвестування у житлову нерухомість, позивач як покупець у першу чергу звертав увагу на заявлені продавцями на ринку нерухомості терміни закінчення будівництва житлових будинків та введення їх в експлуатацію, тобто суттєву для позивача умову договору. Обіцяний відповідачем строк введення об'єкту будівництва в експлуатацію став одним з вирішальних факторів для укладення спірного меморандуму саме з ним.
Згідно п. 4.2. Персонального меморандуму, орієнтований строк введення об'єкту будівництва в експлуатацію - 31 липня 2023 року. Згідно даного пункту Кооператив має право в односторонньому порядку змінити строк введення об'єкта будівництва в експлуатацію на строк не більше 8 місяців, тобто до 30 березня 2024 року.
Тлумачення умов Персонального меморандуму дає підстави для висновку, що пунктом 4.2. меморандуму визначено саме строк закінчення будівництва, який є однією з істотних умов договору.
Відповідно до практики Верховного суду, зокрема, у постанові від 26.04.2023 року у справі № 722/1297/21, щодо «орієнтованих строків» зазначено: «Суди неправильно витлумачили зміст пункту 3.1 договору про спільну пайову участь у будівництві від 22 серпня 2017 року та безпідставно вважали, що ним не передбачено строк будівництва, а лише вказано про орієнтовний термін введення об'єкта в експлуатацію (червень 2018 року). Тлумачення пунктів 2.2, 3.1, 8.12 вказаного договору дає підстави для висновку, що пунктом 3.1 договору визначено саме строк закінчення будівництва, який є однією з істотних умов договору». У зв'язку із чим суд задовольнив позов про розірвання договору із забудовником та стягнув з нього сплачені грошові кошти інвестором.
Порушення відповідачем строків будівництва і не введення об'єкта будівництва в експлуатацію у строк визначений пунктом 4.2. Персонального меморандуму є істотним порушенням умов договору, що у відповідності до ст. 651 ЦК України є підставою для його розірвання. Строк затримки виконання зобов'язання відповідачем є значним.
Більш того, як встановлено судом з матеріалів справи, за весь час дії Персонального меморандуму, жодних домовленостей між позивачем і відповідачем щодо відкладення строку введення об'єкту будівництва в експлуатацію не укладалось. Обгрунтованих повідомлень про перенесення строків закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію від відповідача до позивача не надходило, сторони не погоджували інших строків завершення будівництва та введення об'єкту будівництва в експлуатацію.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення. Інакше кажучи, для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати (див. пункти 78, 82 - 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21)).
Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність ініціювання позивачем процедури визначеної розділом 7 Персонального меморандуму щодо його розірвання, та погоджується з доводами позивача, що відповідач помилково ототожнює поняття добровільне розірвання меморандуму за ініціативи позивача, з процедурою розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок істотного порушення договору другою стороною. Посилання відповідача на пункти 7.5.2.5-7.5.2.7. Персонального меморандуму є мірою відповідальності за безпідставне розірвання меморандуму з боку асоційованого члена та невиконання ним своїх зобов'язань. В даному ж випадку справжньою причиною ініціативи розірвання меморандуму є невиконання саме відповідачем умов меморандуму в частині строків будівництва та введення об'єкту будівництва в експлуатацію.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву щодо неможливості виконувати свої зобов'язання через введений на території України військовий стан, не може бути взято судом до уваги, оскільки саме пособі таке твердження без належного доказового підтвердження є неспроможним.
Настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов'язання. Між форс-мажорними обставинами і неможливістю виконати договірне зобов'язання повинен існувати причинно-наслідковий зв'язок. Воєнний стан не варто розцінювати як можливість невиконання зобов'язань за договором. Запроваджений воєнний стан на всій території України не дає правових підстав відповідачу не виконувати свої зобов'язання по Персональному меморандуму.
Правовий зміст поняття форс-мажору не передбачає звільнення від самого виконання зобов'язання. Мова йде лише про можливість звільнення сторони договору від цивільно-правової відповідальності в разі невиконання або порушення умов виконання зобов'язання. Якщо виконання зобов'язання в принципі можливе, то його потрібно виконувати. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання зобов'язання.
Такі правові висновки викладались Верховним Судом впродовж декількох років, динаміку їх формування можливо відслідкувати зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі № 926/2343/16, від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 16.07.2019 р. у справі № 917/1053/18, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/17, від 25.11.2021 р. у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 р. у справі № 908/2287/17.
Водночас відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували не можливість виконання зобов'язання по будівництву та введення об'єкту будівництва в експлуатацію.
Також умовами п. 7.6. Персонального меморандуму сторонами передбачено підстави для звільнення сторін від відповідальності де серед іншого передбачено надання довідки уповноваженого державного органу, який вправі визначати обставини непереборної сили. Але відповідач не надавав до суду такого документального підтвердження, окрім своїх письмових пояснень у відзивві на позвону заяву.
За правилами ділового обороту у випадку настання у сторони договору форс-мажорних обставин, така сторона як найшвидше має повідомити про таке іншій стороні. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору, але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Суд не приймає доводи відповідача про зростання собівартості будівництва, в тому числі за рахунок дорожчання вартості будівельних матеріалів, оскільки повна вартість квартири позивачем була сплачена, та відповідач мав приступити до виконання своїх зобов'язань після укладення Персонального меморандуму.
У зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов Персонального меморандуму та невиконанням своїх зобов'язань за договором та Законом, такий договір має бути розірваний, а сплачені позивачем грошові кошти на виконання умов договору підлягають поверненню позивачу у повному обсязі, за виключенням сплаченого вступного внеску.
Ціна позову становить суму 1 038 085 гривень, це грошовий вираз майнових вимог позивача, що за курсом Національного банку України станом на 01.10.2024 р. становить 25 190,14 доларів США, які були сплачені позивачем відповідачу на виконання своїх зобов'язань по укладеному Персональному меморандуму.
Згідно ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Тобто, оскільки сторони визначили у п. 5.1. Персонального меморандуму сплату цільового внеску еквівалентному 25 190,14 доларів США, то позивач цілком обґрунтовано має право на стягнення з відповідача саме цієї грошової суми у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на день подання позовної заяви.
За змістом частини першої ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1,2,3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно п. 3.2. Договору про надання правової допомоги допомоги № 50 від 05.09.2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Скибою Євгеном Анатолійовичем розмір винагороди адвоката при надані правової допомоги становить 41 000 гривень.
Згідно п. 3.3. Договору про надання правової допомоги оплата послуг адвоката здійснюється шляхом перерахування коштів в національній валюті України на картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 протягом 30 днів з дня набрання рішенням по справі законної сили.
За результатом дослідження обсягу процесуальних документів складених представником позивача адвокатом Скибою Є.А. в рамках даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 10 000 гривень.
Керуючись ст.ст. 140,141, 259, 263-265, 315-319 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Кекс» про розірвання договору та стягнення коштів - задовольнити частково.
Розірвати Персональний меморандум асоційованого члена кооперативу № KS-025-02/0001 від 09.02.2022 року укладений між Обслуговуючим кооперативом «Кекс» (код ЄДРПОУ: 43603316) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Кекс» (код ЄДРПОУ: 43603316) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму боргу у розмірі 1 038 085 гривень, що за курсом Національного банку України станом на 01.10.2024 р. становить 25 190,14 доларів США.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Кекс» (код ЄДРПОУ: 43603316) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 11 592,05 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області.
Суддя А.І.Бочаров