cправа №947/3189/25
провадження №1-кп/947/723/25
24 вересня 2025 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 , захисників про зміну запобіжного заходу, обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по кримінальному провадженню №12023163470000269 від 14.04.2023 року,
за участю: прокурора ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 , його захисника ОСОБА_11 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , їх захисника ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_13 , перекладача ОСОБА_14 ,
У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.307; ч.3 ст.307; ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.310; ч.1 ст.263 КК України; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК України; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.3 ст.28, ч.2 ст.310 КК України; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307; ч.1 ст.309 КК України.
Обвинуваченим ОСОБА_5 , захисниками ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , були подані клопотання про зміну запобіжного заходу.
1. Зміст клопотання.
1.1. В обґрунтування поданого клопотання, обвинувачений ОСОБА_5 зокрема зазначив, що звертається до суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, що становлять безпосередню загрозу його життю та здоров'ю.
17.06.2025 року прямо під час судового засідання йому стало погано. Конвой викликав швидку допомогу, яка прибула до суду, проте йому не було негайно доставлено до медичних працівників.
Вказував, що 20.03.2024 року він переніс гострий інфаркт міокарда, і в разі погіршення його стану йому потрібне термінове втручання лікарів. Незважаючи на це, йому довелося чекати, поки засідання буде завершене. Хоча він наголошував, що йому дуже погано, у результаті йому довелося чекати близько 10 хвилин, доки засідання не завершилося та поки судді не залишили залу. Лише після цього конвой доставив його до медиків.
Підкреслював, що у кареті швидкої йому зробили кардіограму, укол, дали таблетки для стабілізації. Лікарі попросили його полежати 30 хвилин у швидкій, оскільки він міг втратити свідомість. Потім його конвоєм доставили у бокс, де він ще близько 40 хвилин приходив до тями.
На запит його адвоката було надано висновок швидкої допомоги, що загальний стан середньої тяжкості, виражений біль за грудиною. ЕКГ показала зміни, характерні для гострого інфаркту міокарда, була надана допомога, рекомендована госпіталізація, яка фактично не відбулася.
Звертав увагу, що на подальший адвокатський запит санчастина СІЗО, де він перебуває понад рік, надала довідку, в якій зазначено: постінфарктиий кардюсклероз; рубцеві зміни серцевого м'яза; високий ризик повторного інфаркту при стресах та навантаженнях; ішемічна хвороба серця; хронічне постінфарктне порушення кровообігу; можливий раптовий серцевий напад; артеріальна гіпертензія II ступеня.
Також у довідці йдеться, що стійке підвищення тиску може викликати інсульт, інфаркт, серцеву недостатність, набряк легень та смерть.
Окремо наголошував, що у санчастині немає кардіолога та обладнання для належного лікування хвороб серця, що є прямою загрозою його життю.
Особливо важливо вказував, що довідки від швидкої та санчастини СІЗО вже надані суду та прокуратурі. Проте, попри наявність цих документів, належні заходи не вживаються. Це є бездіяльністю, яка суперечить Конституції та КГІК України.
Стверджував, що попри обвинувачення у 8 епізодів збуту наркотиків, він жодного разу не був затриманий під час цих дій, при арешті у нього не було вилучено жодних заборонених речей чи коштів, а обшуки у квартирі не дали результатів. Тому він не боїться правосуддя і зацікавлений у встановленні істини, не має наміру перешкоджати слідству, впливати на свідків чи залишати країну.
Наголошував, що у випадку подальшого погіршення його стану чи його смерті відповідальність нестимуть суд та прокуратура, які достеменно знали про його критичний стан, але не вжили жодних заходів.
Посилаючись на викладене, просив суд: 1) врахувати його критичний стан здоров'я при вирішенні питання про запобіжний захід; 2) змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт; 3) зобов'язати прокуратуру та адміністрацію СІЗО вжити належних заходів для забезпечення його права на життя і медичну допомогу.
1.2. В обґрунтування поданого клопотання, захисник ОСОБА_11 зокрема зазначила, що 18.08.2025 при винесенні рішення щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 , суд вбачав наявність в діях її клієнта єдиного ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, - переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності «оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі…».
Вказувала, що найбільш вагомі фактори при оцінці ризику переховування, якими є дані про особистість обвинувачуваного ОСОБА_10 , прокурором не надавались, ймовірно щоб унеможливити суд за їх сукупного аналізу скласти уявлення про те, наскільки реальною є вірогідність добросовісної поведінки особи - ОСОБА_10 та безпідставність перебування останнього в умовах слідчого ізолятору.
Наголошувала, що обмеження людини в правах, зокрема в свободі, має здійснюватися судом обережно, відповідно до принципу презумпції невинуватості та з урахуванням дотримання балансу між правами ОСОБА_10 як громадянина іншої країни, та інтересами суспільства й держави. Адже необґрунтоване застосування до особи запобіжного заходу, що обмежує право на свободу, є порушенням державою п.1 «с» ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Звертала увагу, що на момент подачі даного клопотання обвинувачуваний ОСОБА_16 з метою доведення відсутності наміру переховуватись від суду, бажає надати показання стосовно відомостей протоколу про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 06.01.2024, який наявний в матеріалах кримінального провадження, а саме викрити в незаконних діях як себе, так і основного свідка по справі ОСОБА_17 , що згідно ч. 5 ст. 201 КПК України цілком можна розцінювати новими обставинами, які раніше судом не розглядалися.
Крім цього, сторона захисту впевнена у відсутності ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України та свої твердження обґрунтовує посиланням на практику Європейського суду.
Стверджувала, що обвинувачення не володіє доказами наявності вказаного вище ризику. При цьому найбільш вагомі фактори при оцінці ризику переховування, якими є дані про особистість обвинувачуваного ОСОБА_10 , прокурором не надавались, ймовірно щоб унеможливити суд за їх сукупного аналізу скласти уявлення про те, наскільки реальною є вірогідність добросовісної поведінки особи - ОСОБА_10 та безпідставність перебування останнього в умовах слідчого ізолятору.
Наголошувала, що її підзахисний є громадянином Азербайджанської Республіки, раніше не судимий, одружений, має активну патріотичну проукраїнську позицію, брав участь у проведенні спільних правових заходів під час комендантської години на території м.Одеси, нагороджений подяками, є представником Об'єднаної діаспори азербайджанців України, має репутацію добропорядної, відповідальної, емпатичної людини.
Заявляла, що в подальшому сторона захисту мотивовано доводитиме суду, що значення й обставини інкримінованих її клієнту злочинів за ч.3 ст.27, ч.3 ст.307, ч.3 ст.307, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст.310 КК України загалі не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а в деяких навіть спростовуються.
Вказувала, що за таких обставин ОСОБА_16 націлений боротися до кінця за винесення судом справедливого рішення по справі. Адже по суті порушено його право на честь та гідність, репутацію перед побратимами. ОСОБА_16 має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки у вигляді зареєстрованого шлюбу із ОСОБА_18 , яка станом на теперішній час проходить лікування, має діагноз «IХС. Нестабільна стенокардія (04.01.2024). При цьому будь-яких родинних, товариських, дружніх зв'язків з особами, які перебувають на непідконтрольній території Україні він не має.
Виснувала, що на думку сторони захисту домашній арешт в повному обсязі може відповідати загальним засадам кримінального провадження та національному законодавству України, зокрема практиці ЄСПЛ як його частині та інтересам суспільства й держави.
Заявляла, що її підзахисний не має статків, будь-яких об'єктів нерухомості, грошових сум на банківських рахунках, які відповідають розміру застави, призначеної іншим обвинувачуваним по справі. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, нерухоме майно за ОСОБА_19 не обліковується.
Посилаючись на викладене, просила суд: 1) змінити запобіжний захід обвинувачуваному ОСОБА_20 та застосувати до нього більш м'який запобіжний захід з покладанням обов'язків: прибувати за першою вимогою до прокурора та суду; в нічний час не відлучатися з міста проживання без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із іншими обвинувачуваними, свідками по кримінальному провадженню; 2) у випадку неможливості суду винести рішення про зміну запобіжного заходу відносно підзахисного, призначити заставу розміром відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України та фінансового стану обвинувачуваного
ОСОБА_21 . В обґрунтування поданого клопотання, захисник ОСОБА_13 зокрема зазначила, що ОСОБА_7 перебуває під вартою вже один рік та майже два місяці, що у календарному обчисленні становить 419 днів. Такий надмірно тривалий строк тримання під вартою свідчить про фактичне перетворення запобіжного заходу на форму дострокового покарання, що суперечить завданням кримінального провадження та вимогам ст.5 Європейської конвенції з прав людини.
Вказувала, що під час проведення 25.07.2024 обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , в останнього виявлено та вилучено суху речовину, загальна вага якоъ становить 0,869 г, тобто кількість, яка є у понад 5,8 разів меншою за межу невеликого розміру, визначеного законодавством. Суд, з огляду на об'єктивний дефіцит процесуального часу, зайнятість у інших кримінальних справах та обсяг матеріалів цього кримінального провадження провадження, який складається з 20 томів, обвинувальний акт міститься на 74 сторінках, з яких зачитано прокурором лише 24. Суд фактично не мав можливості всебічно дослідити ці дані. Водночас, обвинувальний акт, який не був повернений прокурору під час підготовчого судового засідання, зберігає свою остаточну редакцію і саме з нього випливають незмінні цифри ваги вилученої речовини.
Звертала увагу суду, що суд ухвалою від 18.08.2025 року дійшов висновку, що існує лише ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.77 КПК України - можливість переховуватися від органу досудового розслідування або суду, що є необґрунтованим, оскільки жодним доказом він не підтверджений та ґрунтується лише на припущеннях щодо можливого ухилення від суду, при цьому у матеріалах справи відсутні будь-які конкретні обставини чи докази, які б реально свідчили про схильність ОСОБА_7 до такого поведінки.
Вважала, що висновки суду грунтуються на загальних формулюванням, та жодним доказом не підтверджено. Разом з тим, суд фактично автоматично продовжує застосований запобіжний захід, який було обрано під час досудового розслідувіання у вигляді тримання під вартою, не вдаючись до дослідження самої кваліфікації кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 , наявних доказів у матерілах кримінального провадження.
Заявляла, що такий підхід суперечить, як вимогам національного законодавства, так і міжнародним стандартам захисту прав людини. Цим самим грубо порушено положення ст.5 Європейської конвенції з прав людини, позбавлення особи свободи можливе лише у суворо визначених випадках, зокрема за обґрунтованою підозрою у вчиненні злочину. У даному ж випадку об'єктивні дані, фактична маса вилученого становить 0,869 г. сухої речовини свідчать, що діянні ОСОБА_7 не утворює складу злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, а може тягнути за собою лише адміністративну відповідальність за ст.44 КУпАП.
Звертала увагу, що при обранні запобіжного заходу ОСОБА_7 не розглядалися обставини того, що він має постійне місце мешкання. Окрім того, за місцем реєстрації характеризується виключно з позитивного боку, що підтверджується позитивна характеристика видана Старостою села Надлиманське, Маяківської сільська ради Одеської області від 16.01.2025 року свідчить про те, що скарг та нарікань до старостинства с.Надлиманське не надходило. Цим самим підтверджується про відсутність з боку ОСОБА_22 будь-яких правопорушень громадського правопорядку не було зафіксовано ГУНП Одеській обласні ВП Одеського РУП №2. Матеріалами кримінального провадження також підтверджується про відсутність судимості у ОСОБА_7 .
Окрім цього, ОСОБА_7 виявив бажання працевлаштуватись на виробництво ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» та з ним було укладено відповідну цивільно-правову угоду. Під час роботи, до праці на виробництві установи ставився сумлінно. Згідно Наказу № 389/АГ-24 від 18.10.2024 ув'язненого ОСОБА_7 по підсумкам роботи за III квартал 2024 року йому було оголошено подяку. Також, у матеріалах справи наявні характеристики видані начальником ДУ «Одеської виправної колонії (№14)» від 21.01.2025 року свідчить про те, що під час тримання в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» з 27.07.2024 року по 09.08.2024 року до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Під час тримання в секторі для тримання осіб взятих під варту ДУ «Одеська виправна колонія (№14)» з 09.08.2024 року зарекомендував себе з позитивного боку, порушень режиму тримання не допускає, з представниками адміністрації та персоналом установи ввічливий. Ув'язнений ОСОБА_7 має охайний вигляд, підтримує чистоту в камерному приміщенні та на спальному місці. Правила санітарії та особистої гігієни не порушує.
Виснувала, що вказані обставини спростовують ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, що обвинувачений може переховуватись від суду.
Стверджувала, що обрання більш м'якого запобіжного заходу є доцільним обґрунтованим, з огляду на наявність у ОСОБА_7 сталих соціальних зв'язків та відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Зокрема, до моменту затримання він постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, а також перебуває у тривалих та серйозних стосунках з ОСОБА_23 , яка зареєстрована та проживає у м.Одеса, з якою має намір укласти шлюб. У зв'язку з цим, ОСОБА_23 було подано відповідну заяву до суду, про надання дозволу на реєстрацію шлюбу.
Крім того, на підтвердження серйозності намірів реалізувати своє право на особисте і сімейне життя, гарантоване ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ОСОБА_7 вчинив конкретні дії, спрямовані на відновлення втраченого паспорта громадянина України. Зокрема, перебуваючи у ДУ «Одеська виправна колонія №14», він скористався можливістю звернення до паспортного підрозділу та офіційно замовив виготовлення нового документа.
Вважала, що застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є достатнім та пропорційним способом забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Такий захід дозволить гарантувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 , водночас не пов'язуючи його з надмірним обмеженням права на свободу, що відповідає вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу пропорційності, закріпленому у ст.178 КПК України.
Посилаючись на викладене, просила суд: 1) змінити запобіжний захід, обраний ОСОБА_7 із тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_2 або за адресою проживання: АДРЕСА_3 ; 2) покласти на ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: не відлучатися з місця реєстрації: АДРЕСА_2 або з адреси проживання: АДРЕСА_3 без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; невідкладно здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими, свідками, експертами та іншими особами, які мають відношення до кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12023163470000269 від 14.04.2023 року.
1.4. В обґрунтування поданого клопотання, захисник ОСОБА_12 зокрема зазначив, що ризики, покладені в основу застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, повинні мати властивості обґрунтованості та реальності. Натомість, сторона обвинувачення спирається на уявні можливості. Практика Європейського суду з прав людини підтверджує наведену позицію, зазначаючи, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Вказував, що при продовженні запобіжного заходу ОСОБА_8 не враховані обставини того, що він має постійне місце мешкання, де проживає разом з дружиною та неповнолітньою дитиною. За місцем мешкання характеризується виключно з позитивного боку, що підтверджується характеристикою, наданою Головою обслуговуючого кооперативу «Житловий кооператив Комфорт». Також ОСОБА_8 зареєстрований, як фізична особа - підприємець та здійснював підприємницьку діяльність, сумлінно сплачуючи податки. Зазначене також свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків у обвинуваченого. Підтверджуючі документи наявні в матеріалах справи.
Звертав увагу, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України ОСОБА_8 одразу вступив до підрозділу сприяння правоохоронним органам по охороні громадського порядку, що виражалось у чергування на блок-постах під час коменданської години, доставлення гуманітарної допомоги до Миколаївської та Херсонської областей в зону проведення бойових дій, тощо.
Наголошував, що станом на момент подання даного клопотання судовий розгляд триває, обвинувачення не змінене, кримінальне провадження не закрито, тобто існує ймовірність того, що можуть бути встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, які можуть як підтвердити винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, так і виправдовувати його, а тому, на даний час існує необхідність для застосування у відношенні ОСОБА_8 хоча і більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу з передбачених переліком ч.1 ст.176 КПК України.
Вважав, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, оскільки ОСОБА_8 до моменту затримання мав постійне місце проживання, до його складу сім'ї входить дружина, неповнолітній син, тому домашній арешт можливо застосувати за місцем проживання його сім'ї.
Посилаючис на викладене, просив суд: 1) змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 , з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою постійного місця проживання: АДРЕСА_4 ; 2) покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме: не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_4 без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; невідкладно здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими, свідками, експертами та іншими особами, які мають відношення до кримінального провадження №12023163470000269.
2. Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник, підтримали подане клопотання та просив його задовольнити.
В судовому засіданні, захисник обвинуваченого ОСОБА_16 , підтримала подане клопотання та просила його задовольнити. Обвинувачений ОСОБА_16 підтримав клопотання захисника.
В судовому засіданні, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 , підтримала подане клопотання та просила його задовольнити. Обвинувачений ОСОБА_22 підтримав клопотання захисника.
В судовому засіданні, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 , підтримав подане клопотання та просив його задовольнити. Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав клопотання захисника.
Прокурор, в судовому засіданні, проти клопотань обвинуваченого ОСОБА_5 та захисників заперечував.
3. Передумови та висновки суду.
Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до них документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони захисту має право своєю ухвалою змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали Київського районного суду міста Одеси від 18.08.2025 року, обвинуваченим ОСОБА_20 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16.10.2025 року включно.
Крім того, обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжного заходу у вигляді застави.
Під час продовження обвинуваченим вказаного запобіжного заходу, судом був врахований ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду.
Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду клопотання про зміну запобіжного заходу.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
На думку суду, наведені обвинуваченим ОСОБА_5 та захисниками доводи не підтверджують зменшення або зникнення ризику, який був врахований судом під час останнього продовження обвинуваченим строків тримання під вартою, а саме:
-) щодо ОСОБА_5 , передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, - переховування від суду, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Отже, на думку суду, стан здоров'я ОСОБА_5 не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу під час судового розгляду.
Водночас, суд вкотре наголошує, що відповідно до п.2.6. Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України 10.02.2012 №239/5/104 (надалі - Порядок), особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Крім того, відповідно до п.2.8. Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Тож не на суд, а саме на установу, в якій особа тримається під вартою покладається обов'язок щодо надання необхідної медичної допомоги. При цьому, вищевказаним порядком також передбачена можливість отримання медичної допомоги й поза межами СІЗО.
Таким чином, суд робить висновок, що обвинуваченим ОСОБА_5 не надано будь - яких нових доказів щодо неможливості перебування під вартою та не наведено переконливих аргументів, які б дозволяли суду змінити обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраний запобіжний захід.
-) щодо ОСОБА_10 , передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, - переховування від суду, оскільки ОСОБА_16 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Тож, на думку суду, твердження захисника про відсутність доказів вини обвинуваченого ОСОБА_10 , на цій стадії судового розгляду, а саме: оголошення обвинувального акту, є передчасними. Суд вважає, що вказане питання може бути з'ясовано лише під час судового розгляду, зокрема під час безпосереднього дослідження всіх доказів по справі.
Окрім цього, суд вкотре звертає увагу, що відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_10 , його соціальні зв'язки та характеристика, а також спосіб життя, враховувався судом під час останнього продовження строку тримання під вартою.
Таким чином, суд робить висновок, що захисником не надано будь - яких нових доказів та не наведено переконливих аргументів, які б дозволяли суду змінити обвинуваченому ОСОБА_20 раніше обраний запобіжний захід.
-) щодо ОСОБА_7 , передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, - переховування від суду, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, серед яких особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Суд вважає, що наявні соціальні зв'язки ОСОБА_7 , його характеристика та спосіб життя до затримання, а також характеристика з місць попереднього ув'язнення не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу під час судового розгляду. До того ж, вказані обставини вже були враховані судом під час останнього продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.
Таким чином, суд робить висновок, що захисником не надано будь - яких нових доказів та не наведено переконливих аргументів, які б дозволяли суду змінити обвинуваченому ОСОБА_7 раніше обраний запобіжний захід.
-) щодо ОСОБА_8 , передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, - переховування від суду, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання тільки у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна.
Отже, на думку суду, наявні соціальні зв'язки ОСОБА_8 , його характеристика та спосіб життя до затримання, не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу під час судового розгляду. До того ж, вказані обставини вже були враховані судом під час останнього продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.
Таким чином, суд робить висновок, що захисником не надано будь - яких нових доказів та не наведено переконливих аргументів, які б дозволяли суду змінити обвинуваченому ОСОБА_8 раніше обраний запобіжний захід.
В той же час, враховуючи, що обвинувачені перебувають під вартою більше одного року, суд вважає за доцільне зменшити обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 визначений альтернативний запобіжного заходу у вигляді застави до 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Водночас, відносно ОСОБА_10 , враховуючи характер пред'явленого обвинувачення, суд не знаходить підстав для визначення ОСОБА_20 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відповідно до положень п.5 ч.4 ст.183 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 199, 331, 369 КПК України, суд
1. У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Зменшити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у кримінальному провадженні до 300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно та зобов'язати останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Одеси без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) утриматися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у кримінальному провадженні №12023163470000269 від 14.04.2023 року.
2. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.
3. У задоволенні клопотання ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - відмовити.
Зменшити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заставу у кримінальному провадженні до 300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з-під варти негайно та зобов'язати останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Одеси без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) утриматися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у кримінальному провадженні №12023163470000269 від 14.04.2023 року.
4. У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - відмовити.
Зменшити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заставу у кримінальному провадженні до 300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 908400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
У разі внесення застави на рахунок Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, звільнити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з-під варти негайно та зобов'язати останнього: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із міста Одеси без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) утриматися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у кримінальному провадженні №12023163470000269 від 14.04.2023 року.
5. Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3