Справа № 947/35749/25
Провадження № 1-кс/947/14671/25
24.09.2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження №12024160000001466 від 11.12.2024 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Попасна Луганської області, громадянин України, із неповною середньою освітою, розлучений, пенсіонер, не судимий, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
якій повідомлено про підозру у вчиненнізлочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
І. Суть клопотання
23 вересня 2025 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді не цілодобового домашнього арешту.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024160000001466 від 11.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
На думку слідчого застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання
2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.3. Оцінка обґрунтованості підозри
Зміст повідомлення про підозру
23.09.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.286 КК України.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.
В ході досудового розслідування встановлено, що 11.12.2024, приблизно о 16:30 год., у сутінковий час доби, тобто в умовах обмеженої видимості, у суху погоду, без опадів, водій ОСОБА_4 , керуючи автобусом «EOS 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух у Хаджибейському районі м. Одеси, по правій смузі проїзної частини вул. Прохоровська, яка мала сухе чисте асфальтобетонне дорожнє покриття, яка не була освітлена світлом від ліхтарів міського електроосвітлення, на якій організовано двосторонній рух і яка має по одній смузі для руху транспортних засобів протилежних напрямків, поділених горизонтальною дорожньою розміткою 1.5 Розділу 34 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху України), з боку вул. Богдана Хмельницького в напрямку вул. Разумовська, зі швидкістю 50 км/год, з увімкненим ближнім світлом фар.
В цей час попереду вказаного автобуса, а саме на ділянці вул. Прохоровська м. Одеси, яка розташована біля будинків № 2 і № 4 вказаної вулиці, знаходилася пішохід похилого віку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину вул. Прохоровська, рухаючись у темпі повільного кроку, з боку будинків № 2 і № 4 в напрямку Прохоровського скверу, тобто перетинала проїзну частину зліва направо відносно напрямку руху автобусу «EOS 200».
Наближаючись до ділянки вул. Прохоровська м. Одеси, яка розташована біля будинків №2 і №4 вказаної вулиці, маючи реальну і об'єктивну можливість своєчасно виявити попереду свого автобусу небезпеку для свого подальшого руху - пішохода ОСОБА_7 , яка перебувала на проїзній частині та перетинала її зліва направо відносно напрямку руху автобусу, водій ОСОБА_4 у порушення вимог п.п. 1.7., 2.3. б) Правил дорожнього руху України, уважним не був, постійно не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого відповідно та своєчасно не відреагував на її зміну, діючи з необережності та в порушення вимог п.п. 1.5., 12.3. Правил дорожнього руху України, не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки автобусу, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, продовжив рух із зазначеною вище швидкістю, чим позбавив себе можливості безпечно керувати транспортним засобом та своєчасно і відповідно реагувати на зміни дорожньої обстановки, в результаті чого на ділянці проїзної частини вул. Прохоровська, розташованій біля будинків № 2 і № 4 вказаної вулиці, скоїв наїзд правою передньою частиною кузову керованого ним автобусу «EOS 200» на пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну частину зазначеної вулиці, рухаючись зліва направо відносно напрямку руху цього автобусу «EOS 200».
Внаслідок даної ДТП смертельно травмовано пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якій спричинені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: садно лобової ділянки справа, садно спинки та лівого крила носа, крововилив у м'які тканини лобової ділянки справа, крововилив у м'які тканини тім'яно-потиличної ділянки справа, крововиливи під м'які мозкові оболонки по нижній поверхні правої скроневої частки; закрита травма грудної клітки і живота: крововилив у м'які тканини спини справа в верхній та середній третинах, осколковий перелом акроміального кінця правої ключиці з крововиливом у навколишні м'які тканини, повні поперечні переломи 5-8-го лівих ребер по середній пахвовій лінії, повні поперечні переломи 1-8-го правих ребер по задній пахвовій лінії, повні поперечні переломи 1-12-го правих ребер по колохребцевій лінії, розриви пристінкової плеври в проекції переломів всіх правих ребер, крововиливи під пристінкову плевру в проекції вищевказаних переломів ребер та анатомічних ліній, забої легенів, розриви правої легені, печінки, селезінки та правої нирки, крововилив у праву плевральну порожнину (у правій плевральній порожнині виявлено приблизно 150 мл рідкої крові); закрита травма тазу: осколковий перелом внутрішньої третини верхньої гілки правої лобкової кістки з крововиливом у навколишні м'які тканини, повний розрив правого крижово-клубового зчленування з крововиливом у навколишні м'які тканини; закрита травма кінцівок: синці та садна правої верхньої кінцівки, садна лівої кисті, осколковий перелом правої плечової кістки в середній третині з крововиливом у навколишні м'які тканини, неповний вивих кісток правої гомілки в колінному суглобі, з частковим розривом зв'язкового апарату по внутрішній поверхні колінного суглобу та з крововиливом у навколишні м'які тканини, які з урахуванням їх масивності, поєднаності, локалізації та механізму утворення (ударна дія) були заподіяні в результаті дії тупих, твердих предметів, якими були деталі і поверхні рухомого транспортного засобу, яким було скоєно наїзд на ОСОБА_7 , а також за рахунок подальшого відкидання і співудару тіла з поверхнею дорожнього покриття, які заподіяні прижиттєво, перед госпіталізацією ОСОБА_7 у КНП «МКЛ № 1» ОМР 11.12.24 р. о 16:44., мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Смерть ОСОБА_7 перебуває в прямому причинному зв'язку з наявною у неї поєднаною травмою голови, тулуба та кінцівок у вигляді крововиливів під м'які оболонки головного мозку, двобічних переломів ребер з розривами пристінкової плеври справа, перелому правої ключиці, переломів кісток тазу, розривів правої легені, печінки, селезінки та правої нирки, крововиливу в праву плевральну порожнину, перелому правої плечової кістки та неповного вивиху кісток правої гомілки в колінному суглобі з частковим розривом зв'язкового апарату. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_7 з'явився шок.
Допущенні водієм ОСОБА_4 порушення вимог п.п. 1.5., 1.7., 2.3. б), 12.3. Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та у своїй сукупності призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_7 .
Щодо обґрунтованості підозри
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.12.2024, план-схемою та фототаблицею до нього; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №003674 від 11.12.2024; протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 14.01.2025; протоколом огляду від 12.12.2024 та фототаблицею до нього; протоколами допиту свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_16 ; протоколом проведення слідчого експерименту від 11.06.2025, план-схемою та фототаблицею до нього; висновком експерта № 4360 від 05.02.2025 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 , 1934 року народження, 90 років; висновком експерта № 77 від 28.05.2025 судово-медичної експертизи одягу (пальто з капюшоном) та взуття (кросівки), який належав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; висновком експерта № СЕ-19/116-24/26887-ІТ від 31.12.2024 судової експертизи за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів»; висновком експерта № СЕ-19/116-24/26888-ІТ від 30.12.2024 судової експертизи за експертною спеціальністю 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження»; висновком експерта № СЕ-19/116-25/3578-ІТ від 28.03.2025 судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод»; висновком експерта № СЕ-19/111-25/36683-ІТ від 11.07.2025 інженерно-транспортної експертизи; висновком експертів № 3509-34-25 від 13.08.2025 комісійної автотехнічної експертизи дослідження обставин наїзду автобуса EOS 200 на пішохода; висновком експерта № СЕ-19/115-25/14875-ІТ від 15.09.2025 судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод»; речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч. 2 ст. 286 КК України.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв'язків та маючи значні матеріальні ресурси для тривалого перебування за кордоном, чому буде надано оцінку далі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Крім того, зазначений ризик підвищений відсутністю офіційного працевлаштування підозрюваного, а також специфікою інкримінованого кримінального правопорушення.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.
3.6. знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
Підозрюваний ОСОБА_4 володіє інформацією про кримінальне провадження стосовно нього, обставин, що є предметом доказування у кримінальному провадженні, а тому може безперешкодно знищити, сховати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, як вже зазначалось, з метою конспірації підозрюваний для спілкування використовував мобільні додатки, а тому останній може вжити заходи щодо видалення такого листування, перейменування контактів телефонної книги, так як на даний час не проведено огляд телефону та не накладено арешт.
3.7. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.
3.8. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваній іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний має родину, певні хвороби та позитивно характеризується, водночас зазначені обставини суттєво не знижують встановлених ризиків з врахуванням специфіки інкримінованого злочину.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
3.9. Щодо покладення на підозрюваного обов'язків
З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- не відлучатися з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні, поза межами проведення досудового розслідування, або не під час судового засідання, тобто за відсутності слідчого, прокурора, слідчого судді;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, якщо такий є, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти. При визначенні першого з наведених обов'язків слідчий суддя враховує місце проживання та місце роботи підозрюваного. Строк дії обов'язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України, - два місяці.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає задоволенню.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4 - задовольнити.
Обрати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді не цілодобового домашнього арешту строком до 23 листопада 2025 року включно.
У зв'язку із застосуванням зазначеного вище запобіжного заходу заборонити підозрюваному ОСОБА_4 не цілодобово залишати місце свого проживання:АДРЕСА_1 , протягом періоду із 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня,за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
У зв'язку із застосуванням зазначеного вище запобіжного заходу відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти строком до 23 листопада 2025 року включно на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;
- не відлучатися з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування із свідками у цьому кримінальному провадженні, поза межами проведення досудового розслідування, або не під час судового засідання, тобто за відсутності слідчого, прокурора, слідчого судді;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, якщо такий є, а також інші документи, що дають право на виїзд з України.
У разі порушення підозрюваним ОСОБА_4 вказаних обов'язків, а також його процесуальних обов'язків підозрюваного за клопотанням сторони обвинувачення слідчим суддею (судом) може бути вирішено питання про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
На ухвалу протягом п'яти днів з моменту її оголошення до Одеського апеляційного суду може бути подано апеляцію, подача якої не зупиняє дії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1