Справа № 947/35516/25
Провадження № 2/947/6100/25
25.09.2025 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., оглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас Ірини Володимирівни, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, застосування наслідків недійсного правочину шляхом витребування майна та скасування рішення приватного нотаріуса,
22.09.2025 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас Ірини Володимирівни, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна та скасування рішення приватного нотаріуса, в якій позивач просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 29.08.2025 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірнас Іриною Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за №2045;
- застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу, шляхом витребування житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 590,7 кв.м., з яких житлова площа - 210,0 кв.м. у ОСОБА_3 ;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас Ірини Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним №80610866 від 29.08.2025 року о 17:30:34, яким зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 590,7 кв.м., з яких житлова площа - 210,0 кв.м. за ОСОБА_3 ;
- стягнути з відповідача судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В. та передано головуючому судді по справі 23.09.2025 року.
Оглядаючи позовну заяву, суддею встановлено її невідповідність вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Однією із закріплених у наведеній нормі гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Забезпечення такого права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України.
Поряд з цим, звернення до суду в порядку цивільного судочинства здійснюється з дотриманням вимог ЦПК України.
Частиною 4 статті 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ставки для сплати судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви, що містить вимоги майнового та немайнового характеру, визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8.07.2011 р., за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру стягується судовий збір у розмірі 0,4 % розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 року з 01 січня встановлений у розмірі 3028,00 гривень.
Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви: немайнового характеру справляється у розмірі 1211,20 коп.; майнового характеру у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 1211,20 грн. та не більше 15140,00 грн.
У відповідності до ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У відповідності до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 18.09.2023 року по справі №758/5118/21 відповідно до якого, можливість пред'явлення кількох окремих позовів є одним з аргументів, який дозволяє виснувати, що у цій справі має місце не одна вимога, а кілька вимог щодо різних відповідачів. Із цим пов'язаний і другий аргумент, який випливає із можливості подачі окремих позовів, а саме, якщо б позивач подавав окремі позови про виселення, то мав би сплатити судовий збір за кожний із них.
Водночас, ані ЦПК України, ані Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об'єднує вимоги до кількох відповідачів в одному позові. Навпаки, підкреслюється, що судовий збір має бути сплачений за кожну немайнову вимогу окремо, якщо заявлено декілька немайнових вимог (абзац 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»). У разі протилежного тлумачення має місце одна вимога про виселення щодо чотирьох відповідачів, то це матиме наслідком наступне: у ситуації, коли позивач звертається до суду одразу до всіх відповідачів, він має сплатити судовий збір у меншому розмірі, аніж у випадку, якщо позови будуть пред'явлені окремо щодо різних співвідповідачів. Поряд із цим, національне законодавство не містить жодних інших випадків, коли б пільги щодо сплати судового збору пов'язувалися б із об'єднанням або роз'єднанням позовних вимог.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що з точки зору забезпечення правової визначеності для осіб, що опинилися в аналогічних правових ситуаціях, доцільно виходити зі сталості підходів та вважати самостійними вимоги щодо кожного із відповідачів.
Третій аргумент на користь позиції щодо необхідності врахування суб'єктного складу правовідносин при визначенні кількості вимог стосується ситуації, коли декілька позивачів пред'являють позов до одного відповідача. У такому випадку кожен із позивачів має сплатити судовий збір у розмірі, встановленому для немайнових вимог, адже відповідно до абзацу 2 частини сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Отже, ситуація, за якої у випадку процесуальної співучасті залежно від наявності співпозивачів або співвідповідачів у справі застосовуються різні підходи у питаннях сплати судового збору, суперечить принципу рівності, який є одним з основних засад цивільного судочинства (пункт 2 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Таким чином, при тлумаченні терміну поняття «вимога» у цьому випадку має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб'єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Відтак, навіть за умови пред'явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача має обраховуватися окремо.
Виходячи з вищевикладеного суд зазначає, що судовий збір обраховується за кожною вимогою немайнового характеру пред'явленої до кожного з відповідачів, як за окремою вимогою за ставками встановленими до позовів немайнового характеру, а також судовий збір за вимогами майнового характеру виходячи з визначеної ціни позову, яка вираховується з сукупності вартості вимог майнового характеру.
За наслідком чого, судом встановлено, що за пред'явленим позовом позивачем заявлено наступні вимоги немайнового характеру:
- про визнання договору купівлі-продажу недійсним, яку пред'явлено до двох відповідачів, а відтак за даною вимогою судовий збір підлягає сплаті як за дві вимоги немайнового характеру, кожна з якої пред'явлена до кожного з відповідачів;
- про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка пред'явлена до одного з відповідачів, а відтак за даною вимогою судовий збір підлягає сплаті як за одну вимогу немайнового характеру.
Приймаючи дані обставини, за пред'явленим позивачем позовом заявлено три вимоги немайнового характеру, кожна з якої є окремим предметом справляння судового збору, а відтак підлягає сплаті судовий збір в загальному розмірі 3633,60 грн. (1211,20*3 = 3633,60).
Додатково до вищевикладених вимог немайнового характеру, позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсного правочину шляхом витребування майна, під час визначення якої до вимог майнового чи немайнового характеру судом враховуються висновки Верховного Суду викладені у постанові від 02.12.2024 року по справі №904/3993/19. У відповідності до вказаної постанови Верховний Суд дійшов до висновків про: «Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Якщо позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об'єднання відповідних вимог судовий збір підлягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру. Таку правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 09.04.2019, прийнятої за результатами розгляду справи № 916/368/18. . Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у цій справі позовна заява містить дві вимоги про визнання правочинів з відчуження боржником майна недійсними і витребування цього майна, набутого за двома оскаржуваними правочинами, у останнього власника. Таким чином, позовна заява кредитора містить дві вимоги немайнового характеру (вимоги про визнання двох договорів недійсними) і дві вимоги майнового характеру, оскільки витребування майна за оспорюваним правочином, у разі визнання його недійсним, - є застосуванням наслідків недійсного правочину, тобто майновим спором.».
Приймаючи дані висновки, суд вважає заявлену позивачем вимогу про застосування наслідків недійсного правочину у майновий спосіб шляхом витребування майна, вимогою майнового характеру, судовий збір за якою вираховується від визначеної ціни позову позивачем у позові, що є умовою визначеною положенням статті 175 ЦПК України.
Однак, оглядаючи позовну заяву суддею встановлено, що позивачем не визначено у позові ціну позову за вимогою майнового характеру, за наслідком чого слід зазначити наступне.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити ціну позову.
Згідно з ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності» № 20 від 22.12.1995 р. зі змінами та доповненнями від 25.05.1998 р. визначено, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору.
Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Суд зазначає, що дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Зазначене положення кореспондується у ч.2 ст. 176 ЦПК України.
Як вже суддею зазначено, позивачем у позовній заяві не визначено ціну позову, яка повинна дорівнювати ринковій вартості спірного майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 590,7 кв.м. станом на час пред'явлення позову до суду.
Однак, суддею приймається, що позивачем надано до позовної заяви копію спірного договору купівлі-продажу спірного об'єкту нерухомого майна, у п. 4 якого визначено оціночну вартість спірного об'єкту нерухомості згідно зі звітом про оцінку майна в сумі 14 509 034,00 грн.
Відповідний договір датовано 29.08.2025 року, що становить місячний проміжок часу від дати його вчинення та звернення позивача до суду з даним позовом, за наслідком чого, за відсутності інших наданих позивачем документів на підтвердження ринкової вартості спірного майна, суддя вважає належним використання вищевказаної ціни спірного майна під час обрахунку ціни позову та визначення розміру судового збору необхідного для сплати за пред'явленою вимогою майнового характеру.
Виходячи з наявних даних про вартість спірного майна в сумі 14 509 034,00 грн., 1% від якої перевищує граничний розмір судового збору для вимоги майнового характеру, суддя доходить до висновку що за даною вимогою судовий збір підлягає сплаті у розмірі 15140,00 грн.
Отже, за пред'явленим позовом підлягає сплаті судовий збір у загальному розмірі 18773,60 грн., що складається з: судового збору за трьома вимогами немайнового характеру в сумі 3633,60 грн. та судового збору за вимогою майнового характеру в сумі 15140,00 грн.
Оглянувши матеріали справи за пред'явленим позовом вбачається, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження сплати судового збору.
Приймаючи викладене, позивачеві необхідно:
- надати до позову належний документ на підтвердження сплати судового збору за пред'явленим позовом, який містить вимоги майнового та немайнового характеру, та який підлягає сплаті у загальному розмірі 18773,60 грн., що складається з: судового збору за трьома вимогами немайнового характеру в сумі 3633,60 грн. та судового збору за вимогою майнового характеру в сумі 15140,00 грн.;
- суд роз'яснює, що судовий збір повинен бути сплачений за реквізитами Київського районного суду міста Одеси, а саме: Отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37607526; Банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.); Рахунок отримувача - UA758999980313171206000015756; Код класифікації доходів бюджету - 22030101 ; Призначення платежу - 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський районний суд м. Одеси (назва суду, де розглядається справа);
- одночасно у разі сплати судового збору у належному розмірі, позивачеві необхідно надати відкоригований орієнтовний розрахунок судових витрат.
Роз'яснити позивачу, що у разі надання до суду додаткових документів до позовної заяви, у відповідності до ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен надати їх копії у відповідності до кількості відповідачів та третіх осіб по справі.
Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.
Частинами 1, 2 статті 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 14 цього Кодексу
Оскільки встановлено не відповідність позовної заяви вимогам ст. 43, 175, 177 ЦПК України, суддя вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас Ірини Володимирівни, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна та скасування рішення приватного нотаріуса, підлягає залишенню без руху та слід надати позивачеві строк для усунення вищевказаних недоліків поданої заяви, терміном в п'ять днів з дня отримання копії ухвали, та роз'яснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.
Керуючись ст. 14, 43, 175, 177, 185 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третьої особи - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Кірнас Ірини Володимирівни, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна та скасування рішення приватного нотаріуса - залишити без руху.
Надати позивачеві строк для усунення недоліків поданої заяви - п'ять днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що у разі виконання недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Калініченко Л. В.