65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2854/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техметалбуд» до фізичної особи-підприємця Тіщенко Володимира Вікторовича про стягнення 40 000,00 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техметалбуд» (далі по тексту - ТОВ «Техметалбуд») звернулося до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Тіщенко Володимира Вікторовича (далі по тексту - ФОП Тіщенко В.В.) про стягнення коштів у розмірі 40 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини перерахування на рахунок відповідача грошових коштів в рахунок погашення заборгованості згідно з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.08.2024 у справі №915/1757/23. Водночас, як стверджує позивач, після пред'явлення ФОП Тіщенко В.В. виконавчого документа по справі №915/1757/23 до примусового виконання ТОВ «Техметалбуд» було вимушене погасити всю суму коштів для розблокування діяльності товариства. Таким чином, як повідомляє позивач, перераховані на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн є безпідставно сплаченими у зв'язку з погашенням наявного боргу у межах виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 28.07.2025 дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 7-денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу 5-денний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.
13.08.2025 до суду від ФОП Тіщенко В.В. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні заявленого позивачем позову. Відповідач стверджує, що надані позивачем платіжні інструкції є неналежними та недопустимим та не можуть бути взяти як доказ, оскільки ТОВ «Техметалбуд» зверталося з тотожним позовом у межах справи №916/1980/25, який був залишений судом без розгляду. Надання позивачем у межах даної справи платіжних інструкцій, які відрізняються від платіжних інструкцій, поданих у межах справи № 916/1980/25, за переконанням відповідача, є спробою позивача ввести суд в оману. Відповідач вказує, що укладеним між сторонами договором не було передбачено сплату коштів по 5000,00 грн, а, отже, визначити, що саме за платіжні інструкції надані позивачем не вбачається за можливе. Крім того, відповідач стверджує про обрання позивачем неналежного способу захисту, що є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, посилаючись на необхідність віднесення спірних коштів до безпідставно набутого майна.
ТОВ «Техметалбуд» не скористалося наданим законом правом на подання відповіді на відзив.
Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.08.2024 у справі №915/1757/23 позовні вимоги ФОП Тіщенко В.В. до ТОВ «Техметалбуд» було задоволено частково шляхом присудження до стягнення з відповідача грошових коштів у загальній сумі 142525,31 грн, з яких 97223,00 грн - основний борг за договором, 45302,31 грн - інфляційні втрати, а також судовий збір у розмірі 2684,00 грн, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10 000,00 грн закрито.
У межах справи №915/1757/23 судом було встановлено, що ТОВ «Техметалбуд» в порушення зобов'язань за договором про надання послуг № 1404-21 від 14.04.2021, укладеним з ФОП Тіщенко В.В., не було сплачено вартості наданих останнім послуг згідно підписаних сторонами актів наданих послуг на загальну суму 284 787,50 грн.
Водночас ТОВ «Техметалбуд» протягом періоду з 25.08.2024 до 05.03.2025 перерахувало на рахунок ФОП Тіщенко В.В. грошові кошти у загальному розмірі 40 000,00 грн, що підтверджується наданими суду платіжними інструкціями №334 від 25.08.2024 на суму 5000,00 грн, №389 від 27.09.2024 на суму 5000,00 грн, №436 від 31.10.2024 на суму 5000,00 грн, №464 від 29.11.2024 на суму 5000,00 грн, №488 від 30.12.2024 на суму 5000,00 грн, №5 від 03.01.2025 на суму 5000,00 грн, №19 від 31.01.2025 на суму 5000,00 грн, №42 від 05.03.2025 на суму 5000,00 грн, у призначенні платежів яких зазначено: оплата за договором №1404-21 від 14.04.2021 за оренду техніки.
Суд зазначає, що на всіх наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій наявна печатка АТ «Перший український міжнародний банк» та підпис працівника банку.
06.03.2025 заступником начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатих М.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77418400 з примусового виконання наказу від 30.08.2024 у справі №915/1757/23 про стягнення з ТОВ «Техметалбуд» на користь ФОП Тіщенко В.В. боргу у розмірі 145 209,31 грн. При цьому виконавцем було вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 14 520,93 грн.
06.03.2025 ТОВ «Техметалбуд» перерахувало на рахунок Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) грошові кошти у розмірі 160 099,24 грн, що підтверджується інформаційним повідомленням про платіжну операцію за платіжною інструкцією стягувача, у призначенні платежу якого зазначено: за ВП № 77418400; з виконання наказу від 30.08.2021 у справі № 915/1757/23.
10.03.2025 заступником начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щербатих М.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №77418400 у зв'язку з фактичним виконанням наказу в повному обсязі.
08.04.2025 ТОВ «Техметалбуд» звернулося до ФОП Тіщенко В.В. з претензією про повернення надміру сплачених коштів у розмірі 40 000,00 грн. Вказана вимога була вручена відповідачу 17.04.2025, проте докази надання відповідачем відповіді на претензію в матеріалах справи відсутні.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.07.2025 у справі №916/1980/25 позов ТОВ «Техметалбуд» до ФОП Тіщенко В.В. про стягнення 40000,00 грн було залишено без розгляду у зв'язку з ненаданням позивачем належним чином засвідчених копій платіжних інструкцій.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Предметом заявлених ТОВ «Техметалбуд» є вимоги про стягнення з ФОП Тіщенко В.В. коштів у розмірі 40 000,00 грн на підставі приписів ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.
Позивач стверджує про перерахування вказаних коштів в рахунок погашення заборгованості за договором №1404-21 від 14.04.2021 та на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.08.2024 у справі №915/1757/23.
Проте пред'явлення відповідачем наказу суду по справі №915/1757/23 до примусового виконання, а також сплата коштів у межах виконавчого провадження для недопущення блокування діяльності ТОВ «Техметалбуд», за переконанням останнього, свідчить про наявність підстав для стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 3 ст. 1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.
Тобто умовою безпідставного збагачення є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що ТОВ «Техметалбуд» після ухвалення Господарським судом Миколаївської області рішення від 01.08.2024 у справі №915/1757/23 перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн, що підтверджується належним чином засвідченими платіжними інструкціями.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 по справі №916/3027/21 наголосила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд зазначає, що обставина перерахування ТОВ «Техметалбуд» на користь ФОП Тіщенко В.В. коштів у розмірі 40 000,00 грн підтверджується відповідними доказами. Натомість відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, не надав суду, наприклад, виписок по власному рахунку на підтвердження спростування обставини ненадходження коштів від позивача.
Суд відхиляє доводи відповідача про наявність у позивача наміру ввести суд в оману, оскільки залишення судом позову ТОВ «Техметалбуд» у межах справи №916/1980/25 не перешкоджає повторному пред'явленню позову з наданням доказів, які можуть підтвердити позицію позивача.
З урахуванням викладеного господарський суд зазначає, що ТОВ «Техметалбуд», отримавши кошти у розмірі 40 000,00 грн в рахунок погашення заборгованості за договором, мав пред'явити виконавчий документ по справі №915/1757/23 до виконання в невиконаній частині, чого відповідачем зроблено не було.
Так, 06.03.2025 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77418400 з примусового виконання наказу від 30.08.2024 у справі №915/1757/23 про стягнення з ТОВ «Техметалбуд» на користь ФОП Тіщенко В.В. боргу у розмірі 145 209,31 грн, а також виконавчого збору у розмірі 14 520,93 грн. Вказане виконавче провадження було закінчено 10.03.2025 у зв'язку з фактичним виконанням наказу в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
З викладених обставин господарський суд дійшов висновку, що в результаті пред'явлення наказу суду у справі №915/1757/23 до примусового виконання у повному обсязі та стягнення всієї суми боргу у межах виконавчого провадження, раніше сплачені позивачем кошти слід вважати такими, правова підстава для сплати яких відпала. Викладене дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого ТОВ «Техметалбуд» позову шляхом присудження до стягнення з ФОП Тіщенко В.В. грошових коштів у розмірі 40 000,00 грн, які за своєю правовою природою є безпідставно набутими відповідачем.
При цьому судом відхиляються доводи відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки правовими підставами для стягнення коштів згідно з позовною заявою є приписи ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі неподання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо правомірності та законності задоволення заявленого ТОВ «Техметалбуд» позову шляхом присудження до стягнення з ФОП Тіщенко В.В. грошових коштів у розмірі 40 000,00 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами витрат на правову допомогу у розмірі 8 700,00 грн, клопотання про розподіл яких було заявлено позивачем, господарський суд виходить з наступного.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем було надано суду договір про надання правової допомоги від 01.04.2025, укладений між позивачем та адвокатом Захар'євою Я.В., додаткову угоду від 14.05.2025 до договору про надання правової допомоги від 01.04.2025, акт наданих послуг від 19.05.2025 на суму 8700,00 грн, а також платіжну інструкцію №312 від 15.05.2025 на підтвердження перерахування коштів у розмірі 8700,00 грн на рахунок адвоката.
З змісту акта наданих послуг від 19.05.2025 можна встановити, що адвокатом були надані наступні види правової допомоги: аналіз норм чинного законодавства та актуальної судової практики, надання консультацій та роз'яснень, ознайомлення з матеріалами справи, узгодження правової позиції щодо позовних вимог Клієнта, збір доказів, оформлення та подання позовної заяви до суду, у тому числі виготовлення усіх необхідних додатків у потрібній кількості, загальна кількість годин надання правової допомоги становить дев'ять.
ФОП Тіщенко В.В. у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення клопотання позивача про розподіл витрат на правову допомогу у розмірі 8700,00 грн, посилаючись на написання адвокатом простої шаблонної позовної заяви, 9 год на підготування якої не є співмірним зі складністю справи та ціною позову. Підготування та подання позовної заяви незначної складності, малозначність справи, за переконанням відповідача, дозволяють стверджувати про завищення витрат на правову допомогу.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29).
Відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Судом враховано, що зміст наданої позивачу правової допомоги полягає у підготуванні та поданні адвокатом до суду позовної заяви у зв'язку з чим оцінена сторонами вартість правової допомоги у розмірі 8700,00 грн є дещо завищеною.
З огляду на викладене, керуючись принципом пропорційності, критеріями реальності, співмірності та розумності судових витрат, враховуючи заперечення відповідача щодо співмірності заявлених до стягнення витрат, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача в цій частині вимог шляхом присудження до стягнення з ФОП Тіщенко В.В. витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Тіщенко Володимира Вікторовича / АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Техметалбуд» /54030, м. Миколаїв, вул. Лагерне поле, 5, офіс 21; код ЄДРПОУ 41637352/ грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн /сорок тисяч грн 00 коп./, судовий збір у розмірі 3028,00 грн /три тисячі двадцять вісім грн 00 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн /шість тисяч грн 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення складено 25 вересня 2025 р.
Суддя С.П. Желєзна