65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1984/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Профелітмедицина» (вх. №2-1418/25 від 11.09.2025) про ухвалення додаткового рішення по справі,-
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Профелітмедицина»
до відповідача: фізичної особи-підприємця Яворського Олександра Васильовича
про стягнення 3 221 290, 61 грн
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.09.2025 у даній справі позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Профелітмедицина» (далі по тексту - ТОВ «Профелітмедицина») до фізичної особи-підприємця Яворського Олександра Васильовича (далі по тексту - ФОП Яворський О.В.) було задоволено частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати у розмірі 2 051 929,00 грн, 3% річних у розмірі 178 602,15 грн, збитків від інфляції у розмірі 746 873,16 грн, судового збору розмірі 24 931,27 грн.
11.09.2025 до суду від ТОВ «Профелітмедицина» надійшла заява про розподіл витрат на правову допомогу у розмірі 75 000,00 грн та витрат, пов'язаних з розглядом справи, у розмірі 2 262,50 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Ухвалою від 12.09.2025 судом було прийнято заяву позивача до розгляду без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу термін до 18.09.2025 для подання заперечень на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.
ФОП Яворський О.В. не скористався наданим законом правом на подання заперечень на заяву позивача. При цьому суд зазначає, що ухвала суду від 12.09.2025 була доставлена до зареєстрованого електронного кабінету представника відповідача 12.09.2025 о 20:24 год у зв'язку з чим, в силу приписів ч. 7 ст. 242 ГПК України, вважається врученою відповідачу.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Слід зазначити, що ТОВ «Профелітмедицина» у позовній заяві було повідомлено, що попередній розрахунок витрат на правничу допомогу становить 75 000,00 грн.
В процесі розгляду судом даної справи позивачем було заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на загальну суму 2 262,50 грн, на підтвердження понесення яких суду було надано квитанцію про оплату послуг перекладача на суму 2 100,00 грн, квитанцію про оплату адміністративних послуг з отримання відомостей з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень на суму 41,0 грн, а також поштову квитанцію про відправку копії позовної заяви з додатком відповідачу на суму 121,50 грн.
У судовому засіданні 08.09.2025 представником позивача було повідомлено, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Рішенням суду від 08.09.2025 позовні вимоги ТОВ «Профелітмедицина» було задоволено частково.
11.09.2025 до суду від ТОВ «Профелітмедицина» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.
Таким чином, позивачем, з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду було подано заяву про розподіл витрат на правову допомогу.
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про дотримання позивачем порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку, встановленому процесуальним законодавством.
Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 127 ГПК України експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Ухвалою суду від 26.05.2025 судом було залишено позовну заяву ТОВ «Профелітмедицина» без руху з наданням позивачу 10-денного строку з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви в частині надання доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: перекладених на українську мову та засвідчених у порядку Закону України «Про нотаріат» копій договору (повного тексту) та претензії.
ТОВ «Профелітмедицина» було надано суду докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: перекладених на українську мову та засвідчених у порядку Закону України «Про нотаріат» копії договору (повного тексту) та претензії. Переклад вказаних документів був здійснений перекладачем Негруци О.В.
На підтвердження понесення витрат на оплату послуг перекладача на суму 2 100,00 грн позивачем було надано суду квитанцію від 30.05.2025 про прийняття від адвоката документів для перекладу бюро переводів «Логос», будь-яких інших доказів суду надано не було.
Враховуючи ненадання суду договору, укладеного між ТОВ «Профелітмедицина» та перекладачем про здійснення перекладу, що унеможливлює встановлення судом обставини залучення перекладача для здійснення перекладу документів саме у зв'язку з розглядом даної справи, відсутність виставленого рахунку та доказів оплати послуг перекладача Негруци О.В., господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви позивача в частині стягнення витрат на переклад документів у розмірі 2100,00 грн.
При цьому судом відхиляється надана квитанція від 30.05.2025 на суму 2100,00 грн, оскільки вказана квитанція не відповідає типовій формі квитанції до прибуткового касового ордера, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
Відповідно до ч. 2 ст. 128 ГПК України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Враховуючи надані позивачем квитанцію про оплату адміністративних послуг з отримання відомостей з ДРРП на нерухоме майно та їх обтяжень на суму 41,0 грн, а також поштову квитанцію про відправку копії позовної заяви з додатком відповідачу на суму 121,50 грн, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для розподілу між сторонами понесених позивачем витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом присудження до стягнення з ФОП Яворського О.В. витрат, пов'язаних з розглядом справи, у розмірі 150,20 грн.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги від 22.04.2025, укладений між позивачем (Клієнт) та адвокатом Димовчі М.І. (Адвокат), згідно з п. 1 якого Адвокат зобов'язується за дорученням Клієнта надати правову допомогу, а Клієнт зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити надані послуги. Під правовою допомогою сторони розуміють наступні послуги: вивчення та аналіз документів, вироблення стратегії захисту, підготовка позовної заяви до суду, представництво інтересів Клієнта в суді у спорі про стягнення боргу з ФОП Яворського О.В.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору про надання правової допомоги від 22.04.2025 вартість послуг (гонорар) наданих Адвокатом Клієнту за цим договором становить 75 000,00 грн. Клієнт здійснює оплату вартості наданих послуг у повному обсязі в національній валюті України в готівковій або безготівковій формі за домовленістю сторін і не залежить від результату вирішення спору.
01.05.2025 ТОВ «Профелітмедицина» перерахувало на рахунок адвоката гонорар за договором про надання правової допомоги від 22.04.2025 у розмірі 75 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку адвоката.
08.09.2025 між позивачем та адвокатом Димовчі М.І. було підписано акт здачі-приймання виконаних послуг за договором про надання правової допомоги від 22.04.2025, згідно з яким Адвокат передав, а Клієнт прийняв послуги на суму 75 000,00 грн, що включають: вивчення та аналіз документів, переданих Клієнтом; визначення стратегії захисту, підготовка позовної заяви в суд, представлення інтересів Клієнта в суді, підготовка та направлення адвокатських запитів.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Разом із тим у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Ці висновки було підтверджено і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29).
Керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 75 000,00 грн не відповідають критерію розумності з огляду на предмет спору, ціну позову та обсяг виконаної адвокатом роботи. Господарський суд зазначає, що з огляду на зміст спірних правовідносин та обсяг наданої правової допомоги витрати у розмірі 40 000,0 грн повністю відповідають визначеним процесуальним законом критеріям для розподілу витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Судом враховано, що у межах даної справи адвокатом було підготовлено та подано дві заяви по суті спору (позов, відповідь на відзив), а також заяви з процесуальних питань (забезпечення позову, усунення недоліків, витребування доказів, заміну заходу забезпечення позову іншим). Крім того, адвокат брав участь у 5-ти судових засіданнях. З урахуванням викладеного, сума витрат на правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн визначена судом з урахуванням принципу пропорційності та розумності витрат, а також з урахуванням часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Профелітмедицина».
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача в цій частині вимог шляхом присудження до стягнення з ФОП Яворського О.В. витрат на правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн. В іншій частині заяви необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 86, 123, 126-129, 221, 236 - 238, 244 ГПК України, суд, -
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Профелітмедицина» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Яворського Олександра Васильовича / АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 / на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Профелітмедицина» /65009, м. Одеса, бульвар Французький, 60; ідентифікаційний код 44320880/ витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 150,20 грн /сто п'ятдесят грн 20 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн /сорок тисяч грн 00 коп./.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.
Повне додаткове рішення складено 25.09.2025.
Суддя С.П. Желєзна