65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1903/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області (66502, Одеська обл., смт. Любашівка, вул. Князя Володимира, 107) в інтересах держави в особі
позивача: Савранської селищної ради Одеської області (код ЄДРПОУ 04380548, 66200, Одеська обл., Подільський р-н, селище Саврань, вул. Соборна, буд. 9)
до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Грушко (Давидяк) Ольги Вікторівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
відповідача-2: Відділу освіти, молоді та спорту Савранської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 40636122, 66200, Одеська обл., Савранський р-н, селище Саврань, вул. Миру, буд. 84)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Савранського ліцею Савранської селищної ради Одеської області (код ЄДРПОУ 25424698, 66200, Одеська обл., Подільський р-н, селище Саврань, вул. Миру, буд. 68)
про визнання недійсним договору оренди та повернення частини нежитлового приміщення
за участю представників учасників процесу:
прокурор: Алла Уліцька
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
Керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі позивача Савранської селищної ради Одеської області до відповідача-1 фізичної особи-підприємця Грушко (Давидяк) Ольги Вікторівни та відповідача-2 Відділу освіти, молоді та спорту Савранської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди та повернення частини нежитлового приміщення.
Ухвалою суду від 05.06.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 03.07.2025 відкладено підготовче засідання на 23.07.2025.
Ухвалою суду від 23.07.2025, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено провести підготовче провадження у розумні строки; закрито підготовче провадження у справі №916/1903/25; призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 18.09.2025.
В судове засідання 18.09.2025 з'явилась прокурор, яка підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.
Ухвали суду у цій справі направлялись відповідачам на адреси, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, були отримані відповідачами, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
За наведеного суд констатує, що судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд даної справи.
Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідачів не надходили.
Отже, відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.
В судовому засіданні 18.09.2025, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, між Управлінням освіти, молоді та спорту Савранської районної державної адміністрації (далі - орендодавець) та фізичною особою підприємцем Давидяк Ольгою Вікторівною (далі - орендар) було укладено договір оренди комунального майна.
За умовами п. 1.1. договору, орендодавець надає а орендар приймає у платне строкове користування приміщення комунального майна, у подальшому іменується як - "Приміщення", загальною площею 34.8 кв.м., яке розміщене у будівлі Опорного навчального закладу - Савранський навчально-виховний комплекс "загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад", за адресою: Україна, Одеська область, Савранський район, смт. Саврань, вул. Миру, буд. 68, для здійснення підприємницької діяльності та розміщення продуктового ларька.
Відповідно до 1.2. договору, орендодавець заявляє, що є балансоутримувачем будівлі та приміщення, наданих у оренду орендарю на підставі Положення про управління освіти, молоді та спорту Савранської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Савранської районної державної адміністрації №265/А-2016 від 06.07.2016. Передача орендодавцем приміщення у оренду орендарю не спонукає у орендаря будь-яких прав на це приміщення, що зазначено у додатку №1 до цього договору. Балансоутримувачем вищезазначеного приміщення залишається орендодавець в цілому. Орендар тимчасово експлуатує та користується приміщенням на задоволення своїх потреб для розміщення - продуктового ларька.
Згідно з п. 3.1. договору, цей договір набирає чинності з 01.01.2019 та діє до 31.12.2024 включно.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання орендодавцем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.
За умовами п.5.1. договору, орендар зобов'язується використовувати орендоване приміщення у відповідності з його призначенням, на умовах та згідно пунктів 1.1., 1.2. статті 1 цього договору.
Відповідно до п.6.1. договору, орендар має право самостійно здійснювати господарську діяльність в межах, визначених чинним законодавством України та цим договором.
Згідно з п. 9.1. договору, за часткове невиконання, невиконання в цілому або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та діючого законодавства України. Якщо одна із сторін порушила свої зобов'язання за цим договором, то винна сторона повинна сплатити іншій стороні неустойку на підставі відповідної претензії. Сплата неустойки не звільняє винну сторону на виконання своїх зобов'язань у натурі.
Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень.
В матеріалах справи наявний підписаний між сторонами акт прийому-передачі приміщення від 01.01.2019, відповідно до п.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення загальною площею 34.8 кв.м., яке розміщене у будівлі Опорного навчального закладу - Савранський навчально-виховний комплекс "загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад", за адресою: Україна, Одеська область, Савранський район, смт. Саврань, вул. Миру буд. 68, для здійснення підприємницької діяльності та розміщення продуктового ларька, у санітарному та технічному стані, придатному до експлуатації.
Так, з метою встановлення підстав для представництва держави прокурор скеровував до Савранської селищної ради Одеської області та Відділу освіти, молоді та спорту Савранської селищної ради запити від 21.03.2024, 20.11.2024, 14.01.2025, 30.01.2025, у яких викладено суть порушень вимог законодавства та прохання щодо надання інформації про вжиті заходи.
27.03.2024 відповідач-2 листом повідомив прокурора, що приміщення ліцею перебувають на балансі Відділу освіти, молоді та спорту Савранської селищної ради на підставі передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів відділу освіти молоді та спорту Савранської РДА до правонаступника Савранської селищної ради.
Також, у вказаному листі відповідач-2 зазначив, що станом на 21.03.2024 договір оренди комунального майна від 01.01.2019, укладений між відповідачем-2 та відповідачем-1, втратив чинність. Відповідач-2 07.11.2023 повідомив відповідача-1 про втрату чинності договору оренди та вимагав звільнити орендоване приміщення, проте повідомлення відповідачем-1 було проігноровано, приміщення не звільнено. Заходи щодо припинення (розірвання) договору оренди від 01.01.2019 в судовому порядку не вживалися у зв'язку з відсутністю в бюджеті селищної ради коштів на оплату послуг адвоката та сплату судового збору.
20.11.2024 прокурор звернувся до відповідача-2 з листом, в якому просив надати відомості - чи є діючим договір оренди комунального майна від 01.01.2019, укладений між відповідачем-2 та відповідачем-1, та чи вживались Відділом освіти, молоді та спорту Савранської селищної ради заходи щодо припинення/розірвання цього договору.
12.12.2024 відповідач-2 повідомив прокурора, що договір оренди комунального майна від 01.01.2019 є чинним до 31.12.2024. Наголосив, що ним було повідомлено відповідача-1 про закінчення строку дії договору оренди та про необхідність звільнення орендованого приміщення.
14.01.2025 прокурор звернуся до відповідача-2 з листом, в якому просив надати відомості - чи вживались заходи щодо продовження строку дії договору оренди комунального майна від 01.01.2019, укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-1, чи укладався новий договір оренди між сторонами, чи звільнені станом на 14.01.2025 орендовані приміщення.
24.01.2025 відповідач-2 повідомив прокурора, що станом на 24.01.2025 орендовані приміщення не звільнені; відповідачем-2 направлено лист відповідачу-1 з вимогою про звільнення орендованого приміщення у зв'язку з закінченням строку дії договору.
30.01.2025 прокурор повторно звернувся з запитом до відповідача-2, в якому просив повідомити - чи вживались заходи представницького характеру з метою визнання недійсним договору оренди комунального майна від 01.01.2019 та зобов'язання звільнити приміщення.
10.02.2025 відповідачем-2 повідомлено, що заходи представницького характеру з метою визнання недійсним договору оренди комунальною майна від 01.01.2019 та зобов'язання звільнити приміщення не здійснювались. У зв'язку із закінченням строку дії договору листом №01-08/31 від 24.01.2025 відповідачу-1 висунуто вимогу про звільнення орендованого приміщення в найкоротший термін.
В матеріалах справи наявні документи, які підтверджують, що приміщення ліцею перебувають на балансі Відділу освіти, молоді та спорту Савранської селищної ради.
Окрім іншого, прокурором долучено Статут Савранського ліцею Савранської селищної ради Одеської області.
Так, Савранський ліцей Савранської селищної ради Одеської області діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Савранської міської ради від 28.07.2022 №2050-VI, у новій редакції, у зв'язку з перейменуванням навчального закладу з Савранського опорного закладу загальної середньої освіти Савранської селищної ради Одеської області; знаходиться у комунальній власності та є правонаступником всіх прав і обов'язків Савранського опорного закладу загальної середньої освіти Савранської селищної ради Одеської області.
Пунктом 1.5 Статуту зазначено, що власником та засновником закладу є Савранська селищна територіальна громада в особі Савранської селищної ради Одеської області (далі - засновник) відповідно до рішення сесії Подільської районної ради від 26.12.2020 року № 25 "Про вихід зі складу засновників та безоплатну передачу майна Савранській селищній раді Одеської області". Повноваження у сфері освітньої діяльності закладу здійснює відділ освіти, молоді та спорту Савранської селищної ради Одеської області (далі - орган управління освітою).
Пунктом 1.6 Статуту зазначено, що Савранський ліцей у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №532 "Про затвердження Положення про освітній округ і опорний заклад освіти", іншими актами законодавства у сфері освіти і науки, цим Статутом.
Пунктом 1.18 Статуту зазначено, що Савранський ліцей несе відповідальність перед особою, суспільством і державою за безпечні та комфортні умови освітньої діяльності; дотримання Державних стандартів освіти; дотримання договірних зобов'язань з іншими суб'єктами освітньої, виробничої, наукової діяльності, у тому числі зобов'язань за міжнародними угодами; дотримання фінансової дисципліни та збереження матеріально - технічної бази; прозорість, інформаційну відкритість закладу освіти тощо.
Пунктом 4.1 Статуту встановлено, що управління Савранським ліцеєм, його філіями та структурними підрозділами в межах повноважень, визначених законами та установчими документами, здійснюють засновник або уповноважений ним орган управління освітою, директор закладу, педагогічна рада закладу, загальні збори трудового колективу закладу, Рада закладу та Наглядова (піклувальна) рада закладу.
Пунктом 7.7. передбачено, що об'єкти та майно закладу не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Прокурор зазначає, що ФОП Давидяк Ольгою Вікторівною було змінено прізвище на Грушко. На підтвердження означеного прокурором надано відповідно докази.
Прокурором встановлено, що фізична особа-підприємець Грушко Ольга Вікторівна зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з видом діяльності - "47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах".
Прокурор наголошує, що відповідачем-2, всупереч інтересам держави та вимогам законодавства, 01.01.2019 укладено з відповідачем-1 договір оренди комунального нерухомого майна, яким передано відповідачу-1 спірне приміщення не за його цільовим призначенням, а для здійснення комерційної діяльності фізичною особою-підприємцем Грушко (Давидяк) Ольгою Вікторівною, діяльність якої не пов'язана з освітнім процесом та не спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті.
Отже, оскільки в момент укладення договору оренди комунального майна №1 від 01.01.2019 не додержано вимоги, встановлені ч.1 ст. 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, прокурор звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Савранської селищної ради Одеської області, в якому просить:
- визнати недійсним договір №1 оренди комунального майна, - Приміщення комунального майна загальною площею 34,8 кв.м., яке розміщене у будівлі Савранського ліцею Савранської селищної ради Одеської області за адресою: Одеська область, селище Саврань, вул.Миру, 68, укладений 01.01.2019 між Управлінням освіти, молоді та спорту Савранської районної державної адміністрації та фізичною особою-підприємцем Давидяк (Грушко) Ольгою Вікторівною;
- зобов'язати Давидяк (Грушко) Ольгу Вікторівну звільнити приміщення комунального майна площею 34,8 кв.м., яке розміщене у будівлі Савранського ліцею Савранської селищної ради Одеської області за адресою: Одеська область, селище Саврань, вул.Миру, 68, та повернути комунальне майно його власнику - Савранській селищній раді Одеської області шляхом підписання акту приймання-передачі майна.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із ч. 4, абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
За ч.ч.1-3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
У п. 37 - 40, 43 - 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Велика Палата ВС звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.
Прокурор, обґрунтовуючи підстави звернення до суду в інтересах держави в особі Савранської селищної ради, вказує, що на підставі постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" зі спільної власності територіальних громад, сіл, селищ Савранського району Одеської області установи освіти Савранського району передано у комунальну власність Савранської селищної територіальної громади Подільського району Одеської області у особі Савранської селищної ради Одеської області.
Зокрема, на виконання рішення Подільської районної ради Одеської області від 26.12.2020 №25-УІІІ "Про вихід із складу засновників та безоплатну передачу майна Савранської селищної ради" (із змінами, внесеними рішенням Подільської районної ради Одеської області від 27.01.2021 №31-VIII), комісією з питань приймання - передачі майна комунальних закладів та установ освіти, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Подільського району та розташовані на території Савранської селищної ради, 01.04.2021 складено передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів відділу освіти, молоді та спорту Савранської РДА до правонаступника - Савранської селищної ради, створеної рішенням виконавчого комітету Савранської селищної ради від 21.01.2021 №1/2, відповідно до якого у комунальну власність Савранської селищної ради передано у тому числі і Опорний навчальний заклад - Савранський навчально - виховний комплекс "загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад".
Рішенням Савранської селищної ради Одеської області від 28.01.2021 №89-УІІІ прийнято у комунальну власність Савранської селищної територіальної громади майнові права на юридичну особу - Савранський навчально - виховний комплекс "загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад" та змінено назву на Савранський опорний заклад загальної середньої освіти Савранської селищної ради Одеської області.
У подальшому, рішенням Савранської селищної ради Одеської області від 28.07.2022 №2050-УІ "Про зміну місцезнаходження, перейменування та затвердження Статутів закладів освіти, які належать до комунальної власності Савранської селищної ради Одеської області" Савранський опорний заклад загальної середньої освіти Савранської селищної ради Одеської області перейменовано в Савранський ліцей Савранської селищної ради Одеської області.
Савранський ліцей Савранської селищної ради Одеської області діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Савранської міської ради від 28.07.2022 №2050-УІ, у новій редакції у зв'язку з перейменуванням навчального закладу з Савранського опорного закладу загальної середньої освіти Савранської селищної ради Одеської області, є правонаступником всіх прав і обов'язків Савранського опорного закладу загальної середньої освіти.
Відповідно до пункту 1.5 Статуту, власником та засновником Савранського ліцею Савранської селищної ради є Савранська селищна територіальна громада в особі Савранської селищної ради Одеської області, повноваження у сфері освітньої діяльності закладу здійснює відділ освіти, молоді та спорту Савранської селищної ради.
Тобто, Савранська селищна рада як уповноважений орган управління в межах його компетенції, зокрема здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу.
Окрім того, Савранська селищна рада як власник має повний комплекс прав та обов'язків щодо спірного майна.
Зважаючи на викладене, Савранська селищна рада є органом, уповноваженим у даних правовідносинах на захист інтересів держави у розумінні положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, позовна заява подається прокурором в інтересах держави в особі Савранської селищної ради, як органу, уповноваженого державою управляти майном та здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері освіти.
Савранська селищна рада виступає уповноваженим органом, який приймає рішення щодо розпорядження комунальним майном, яке перебуває в оперативному управлінні Савранського ліцею Савранської селищної ради Одеської області.
Матеріали справи свідчать, що прокурор, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", направляв до Савранської селищної ради Одеської області та відділу освіти, молоді та спорту Савранської селищної ради запити від 01.03.2024 за №60-1057 ВИХ-24, 20.11.2024 за №60-3 769 ВИХ-24, 14.01.2025 за №60-107 ВИХ-25, 30.01.2025 за №60-306 ВИХ-25, 11.04.2025 за №60-1191 ВИХ-25 та №60-1193 ВИХ-25, у яких викладено суть порушень вимог законодавства та прохання щодо надання інформації про вжиті заходи.
Савранська селищна рада Одеської області, відділ освіти, молоді та спорту Савранської селищної ради листами від 27.03.2024 за №01-08/24, від 12.12.2024 за №01-08/410, від 24.01.2025 за №01-08/29, від 10.02.2025 за №01-08/154 повідомили Любашівську окружну прокуратуру про невжиття заходів представницького характеру щодо визнання недійсним договору №1 оренди комунальнго майна від 01.01.2019 та повернення орендованого приміщення Савранського ліцею.
Отже, Савранська селищна рада заходи для усунення порушень законодавства та інтересів держави після отримання повідомлення, зокрема звернення з позовною заявою до суду, не вживала.
Вказане призводить до порушення інтересів держави в освітній сфері, щодо захисту прав громадян на отримання освіти у навчальному закладі зі створеними відповідними умовами для їх функціонування і розвитку, зокрема і їх матеріальної бази, а також забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, та відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред'явлення даного позову.
Відсутність позовної роботи з відповідачем у справі, на переконання прокурора, свідчить про не здійснення покладеного законом обов'язку із захисту державних інтересів уповноваженим державним органом.
Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноважених суб'єктів на захист порушених інтересів у даній справі - Савранської селищної ради, їх бездіяльність щодо захисту суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання майна закладу освіти, недопущення незаконної передачі третім особам для цілей, не пов'язаних з освітньою діяльністю та навчально-виховним освітнім процесом.
Суд зауважує, що системний аналіз положень Конституції України та Закону України "Про освіту" дає підстави для висновку про те, що на державу покладено обов'язок створювати належні та якісні умови для стимулювання і розвитку освіти. Законодавцем передбачено створення навчальних закладів в тому числі на основі державної та комунальної власності, а державне чи комунальне майно, надане навчальним закладам, повинно використовуватись виключно на освітні потреби навчального закладу та з метою сталого розвитку суспільства і держави.
При цьому, дії або бездіяльність навчального закладу чи іншого уповноваженого органу щодо використання такого майна прямо кореспондує з конституційним правом громадян на отримання освіти та державним обов'язком щодо створення державою належних умов її надання громадянам та подальшого розвитку.
Отже, неналежне використання майна закладів освіти прямо порушує державний інтерес у забезпеченні конституційного права громадян на освіту, соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, інвестування в людський потенціал, сталий розвиток суспільства і держави, оскільки освіта є державним пріоритетом і таке використання не відповідає цілям, визначеним законодавцем.
Таким чином суд вважає, що прокурор дотримався порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", при направленні вказаного позову до суду, та підтвердив підстави представництва інтересів держави в суді.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, права та обов'язки фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти визначено положеннями Закону України "Про освіту".
Згідно ч.ч.1, 4 ст.80 Закону України "Про освіту" (в редакції станом на дату укладання договору №1 від 01.01.2019), до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об'єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.
Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.
У підпункті 2 пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" вказано, що навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти.
Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання. Проте, надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов'язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №906/164/17.
Судом встановлено, що Грушко (Давидяк) О.В. на підставі договору оренди комунального майна №1 від 01.01.2019, укладеного з Управлінням освіти, молоді та спорту Савранської районної державної адміністрації, користується приміщенням загальною площею 34,8 кв.м., яке розміщене у будівлі Савранського ліцею Савранської селищної ради Одеської області, яка належить до комунальної власності.
Наразі фізична особа-підприємець Грушко Ольга Вікторівна зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з видом діяльності - "47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах".
В свою чергу, відповідно до п.17 ч.1 ст.1 Закону України "Про освіту", освітня діяльність - діяльність суб'єкта освітньої діяльності, спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті.
Отже, діяльність фізичної особи-підприємця Грушко Ольги Вікторівни полягає у здійсненні роздрібної торгівлі у неспеціалізованих магазинах, що вказує на відсутність будь-яких ознак освітнього процесу або надання послуг, пов'язаних із забезпеченням такого процесу, або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
За наведеного суд констатує, що Управлінням освіти, молоді та спорту Савранської РДА всупереч інтересам держави та вимогам законодавства 01.01.2019 укладено договір оренди комунального нерухомого майна, яке перебувало на балансі закладу системи освіти, та передано його для використання не за цільовим призначенням для здійснення комерцйної діяльності фізичною особою-підприємцем Грушко (Давидяк) О.В., діяльність якої не пов'язана з освітнім процесом, оскільки не відповідає положенням п.17 ч.1 ст.1 Закону України "Про освіту" та не спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу у формальній та/або неформальній освіті.
Відповідно до ч.1 ст.79 Закону України "Про освіту" (у відповідній редакції), джерелами фінансування суб'єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, в тому числі, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.
В свою чергу, положення частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту" містить імперативну заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням.
Отже, наведені норми передбачають можливість залучення додаткових джерел фінансування навчальних закладів, у тому числі доходів від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання лише у тому разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі за умови, що їх використання має бути пов'язано з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу.
Водночас, в оскарженому договорі №1, всупереч встановлених законодавством заборон, в п.1.2 сторони визначили, що майно використовується та експлуатується орендарем на задоволення своїх потреб - для розміщення продуктового ларька.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що укладення договору оренди комунального майна від 01.01.2019 №1 здійснено з порушення приписів ст. 80 Закону України "Про освіту", що є підставою для визнання його недійсним в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України.
Подібна правова позиція з приводу наявності підстав для визнання недійсним договору щодо передачі в оренду об'єкта освіти, який використовується для цілей, не пов'язаних з освітнім процесом та освітньою діяльністю, викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 910/14998/22, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17.
Згідно із ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
Повернення наймачем предмета договору найму також оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч.2 ст. 795 ЦК України).
Враховуючи те, що внаслідок визнання договору оренди комунального майна від 01.01.2019 №1 недійсним підстава для подальшого користування орендованим майном у Грушко (Давидяк) О.В. відсутня, а тому позовна вимога про зобов'язання останньої звільнити приміщення комунального майна площею 34,8 кв.м., яке розміщене у будівлі Савранського ліцею Савранської селищної ради Одеської області за адресою: Одеська область, селище Саврань, вул.Миру, 68, та повернути комунальне майно його власнику - Савранській селищній раді Одеської області шляхом підписання акту приймання-передачі майна, є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
З огляду на задоволення позову, судові витрати, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати недійсним договір №1 оренди комунального майна, - Приміщення комунального майна загальною площею 34,8 кв.м., яке розміщене у будівлі Савранського ліцею Савранської селищної ради Одеської області за адресою: Одеська область, селище Саврань, вул.Миру, 68, укладений 01.01.2019 між Управлінням освіти, молоді та спорту Савранської районної державної адміністрації та фізичною особою-підприємцем Давидяк (Грушко) Ольгою Вікторівною.
3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця Грушко (Давидяк) Ольгу Вікторівну (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звільнити приміщення комунального майна площею 34,8 кв.м., розташоване у будівлі Савранського ліцею Савранської селищної ради Одеської області за адресою: Одеська область, селище Саврань, вул.Миру, 68, та повернути комунальне майно його власнику - Савранській селищній раді Одеської області (код ЄДРПОУ 04380548, 66200, Одеська обл., Подільський р-н, селище Саврань, вул. Соборна, буд. 9) шляхом підписання акту приймання-передачі майна.
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Грушко (Давидяк) Ольги Вікторівни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м.Одеса, вул.Пушкінська, 3) - 4542 (чотири тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 00 коп. судового збору.
5. Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Савранської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 40636122, 66200, Одеська обл., Савранський р-н, селище Саврань, вул. Миру, буд. 84) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м.Одеса, вул.Пушкінська, 3) - 1514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 25 вересня 2025 р.