ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25.09.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/963/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/963/25 за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіасон" про стягнення 96 351,83 грн.
Суть спору.
Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіасон" про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 96 351,83 грн, з яких: 75 503,88 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 2 247,95 грн - заборгованість за процентами, 3 600,00 грн - заборгованість за винагородою, 4 000,00 грн - пеня, 1 000, 00 грн - штраф (фіксована складова), 10 000,00 грн - штраф (змінна складова).
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № N20.95.0000000991 від 26 жовтня 2023 року в частині повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та винагороди, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість, пеню та штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 07.08.2025 для розгляду справи № 909/963/25 визначено суддю Горпинюка І. Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/963/25; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Копію ухвали від 12.08.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України: позивачу - шляхом направлення її в електронній формі до електронного кабінету позивача; відповідачу - рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, вказану у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет.
Поштове відправлення № 06 011 8260 37 95, яким суд надсилав відповідачу копію ухвали про відкриття провадження у справі від 12.08.2025 повернулось до суду без вручення одержувачу з причини: “адресат відсутній за вказаною адресою» (довідка АТ "Укрпошта" про причини повернення/досилання, дата проставлення відмітки: 20.08.2025).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає. Відповідач сам, у власних інтересах, повинен забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також, з метою належного отримання повідомлень, ухвал та рішень від господарського суду, відповідач відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України зобов'язаний зареєструвати свій електронний кабінет, однак цього обов'язку також не виконав.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 909/963/25 від 12.08.2025 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про відкриття провадження у справі та порядок її розгляду.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету позивача - 12.08.2025 о 18:31.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Предметом доказування в справі є обставини, пов'язані з виконанням сторонами зобов'язань за укладеним Кредитним договором № N20.95.0000000991 від 26.10.2023, обґрунтованість стягуваних сум.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
Між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" (далі також - позивач/Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіасон" (далі також - відповідач/ Позичальник) укладений кредитний договір № N20.95.0000000991 від 26.10.2023 (а.с. 4-10), відповідно до п. 1.1 якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни.
Строковий кредит (далі - "кредит") надається Банком у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням.
Відповідно до п. А.1-А.3 кредитного договору сторонами погоджено: вид кредиту - строковий кредит; ліміт договору - 200 000,00 грн на фінансування поточної діяльності; термін повернення кредиту - 24.10.2025. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток 1 цього Договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.
Пунктом А.3 договору також передбачено, що згідно зі статтями 212, 651 Цивільного кодексу України, у випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим Договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього Договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення Позичальником заборгованості за цим Договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 24.10.2025.
Згідно з п. 4.1 кредитного договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п. 1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п. А.6 цього Договору.
Пунктом А.6 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 22,90 % річних.
У випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. А3 цього договору, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням (п. А7 договору).
Відповідно до п. А.7 кредитного договору у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. А.З цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.
Згідно з п. А.8 нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення Кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360"). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з Графіком платежу, то заборгованість за Кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Пунктами А9, А10, А11 визначено, що позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень у день укладання цього договору; щомісячно винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,90% річних від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00 % річних від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з Графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з Графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту
Відповідно до п.п. 2.2.2-2.2.3 договору, позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору. Згідно з пунктом 2.2.5 договору позичальник зобов'язується сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 2.3.5, 4.4, 4.5, 4.6, 4.13 цього договору.
Відповідно до п. 4.7 договору у випадку, якщо дата погашення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим Договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути здійснені у банківський день, що передує вихідному або святковому дню.
У п. 5.8 договору сторони погодили, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000,00 гривень + 5 % від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
За умовами пунктів 6.1-6.3 кредитного договору цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами. Цей договір у частині п. 4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього Договору, в решті частин - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим Договором. Цей Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим Договором порядку.
Суд зазначає, що договір підписаний уповноваженим представником позивача та відповідачем без зауважень та застережень, а також скріплений печатками сторін.
На виконання умов договору позивач 26.10.2023 надав відповідачу кредитні кошти в сумі 200 000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.33588041.43346.70198 від 26.10.2023. Факт видачі кредиту підтверджуються матеріалами справи та не спростований позичальником.
Додатком 1 до кредитного договору № N20.95.0000000991 від 26.10.2023 "Графік погашення", який є невід'ємною його частиною, сторонами погоджено графік погашення, який містить такі складові: термін повернення частини кредиту та сплати процентів за відповідний розрахунковий період; розмір частини кредиту, що підлягає поверненню у відповідну дату; сума процентів, що підлягає сплаті у відповідну дату; сума комісійних винагород; кредит, проценти та комісія разом.
Позичальником порушено умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів (сплати чергових платежів по тілу кредиту, процентів та винагороди), внаслідок чого станом на 14.07.2025 за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 85 351,83 грн, з яких: 75 503,88 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту) (в тому числі: 40 055,18 грн - залишок поточної заборгованості, а 35 448,70 грн - залишок простроченої заборгованості по тілу кредиту), 2 114,49 грн - заборгованість за процентами, 3 600,00 грн - заборгованість за винагородою, 4 000,00 грн - пеня. Вимога була направлена відповідачу 15.07.2025 цінним листом з описом вкладення, про що наявні докази на а.с. 14 (копії описа вкладення у цінний лист, накладної АТ “Укрпошта» № 4907400153434, фіскального чеку).
Зазначена заборгованість станом на 14.07.2025 підтверджується розрахунком позивача (а.с. 12), а також випискою по особовому рахунку відповідача (а.с. 18-21), у яких відображено порушення відповідачем строків оплати платежів по кредитному договору та нарощення суми заборгованості з повернення тіла кредиту починаючи з березня 2025 року.
Вимогою від 14.07.2025 банк повідомив, що кількість днів прострочення за кредитом складає 109 днів, і враховуючи положення п. 2.3.2 Кредитного договору вимагав достроково погасити всю поточну заборгованість в розмірі 85351,83 грн до 21.07.2025.
Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з вищевказаного договору, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своє правовою природою є кредитним договором.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У частинах 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд встановив, що між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № N 20.95.0000000991 від 26.10.2023, на виконання умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 200 000,00 грн з терміном повернення 24.10.2025, що підтверджується меморіальним ордером. Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх договірних зобов'язань.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором, припинивши здійснювати платежі, які передбачені Графіком погашення.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав (постанова ОП КГС ВС від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15).
У зв'язку із вказаним, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 15.07.2025, в якій повідомив про наявність заборгованості по договору (станом на 14.07.2025 кількість днів прострочення складає 109 днів). Посилаючись на абз. 6 п. А3 та п. 2.3.2 кредитного договору, позивач просив відповідача погасити всю поточну заборгованість за наявним кредитом у розмірі до 21.07.2025. Вимогу було направлено рекомендованим повідомленням з описом вкладення 15.07.2025 (а.с.14).
Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту, процентів тощо, банк змінив строк виконання основного зобов'язання з 24.10.2025 на 15.07.2025. Таке право банку, враховуючи прострочення відповідачем строків повернення кредиту, передбачене кредитним договором (абз. 6 п. А3 та п. 2.3.2), а отже вимога позивача про дострокове повернення кредиту була правомірною.
Відповідач заборгованість не погасив, відповіді на вимогу не надав. Станом на 26.07.2025 залишок не повернутих кредитних коштів (тіло кредиту) складає 75 503,88 грн.
Приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на умови кредитного договору № N20.95.0000000991 від 26.10.2023, додатку 1 до нього (графік погашення), суд дійшов висновку, що термін повернення відповідачем грошових коштів, що були отримані останнім за спірним правочином є такими, що настав.
Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в заявленій сумі.
Окрім суми основної заборгованості, позивач заявляє до стягнення також заборгованість за процентами в сумі 2 247,95 грн, які нараховані за період з 26.10.2023 по 30.06.2025 (з урахуванням часткового погашення) та заборгованість за винагородою в сумі 3600,00 грн за період з 26.10.2023 по 30.06.2025 (з урахуванням часткової сплати).
За умовами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.
Враховуючи умови кредитного договору № N20.95.0000000991 від 26.10.2023 відповідач мав обов'язок повернути всю заборгованість за договором до 24.10.2025, з доданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за користування кредитними коштами фактично нараховані в межах строку кредитування, а отже позовні вимоги в частині стягнення відсотків у сумі 2 247,95 грн підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення винагороди, суд зазначає, що правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами, шляхом укладення договору. Сторони погодили умови договору щодо сплати винагороди та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства.
У пункті А.10 кредитного договору сторони передбачили, що позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України), а в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
З урахуванням наданого позивачем розрахунку, винагорода за кредитне обслуговування нарахована в межах строку кредитування та підлягає стягненню з відповідача в заявленому розмірі - 3600,00 грн.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4 000,00 грн, штрафу (фіксована складова) у розмірі 1 000,00 грн та штрафу (змінна складова) у розмірі 10 000,00 грн., нарахованих на підстав п. 5.8 кредитного договору № N20.95.0000000991 від 26.10.2023, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На теперішній час воєнний стан продовжено.
Отже, з 24.02.2022 включно і до припинення воєнного стану в Україні в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, позичальник звільняється від відповідальності від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором.
Як вбачається з матеріалів справи, Банк, звертаючись до суду із даним позовом зазначив, що станом на 14.08.2025 позичальником порушено грошове зобов'язання більше ніж на 30 днів, у зв'язку з чим банком нараховано штраф. Нарахування пені та штрафу здійснено в 2024-2025 роках виходячи з прострочення Позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу пені та штрафу за порушення позичальником термінів платежів, що спричинило звернення банку до судових органів. В цій частині позову судом відмовлено.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 4 000,00 грн, штрафу (фіксована складова) у розмірі 1 000,00 грн, штрафу (змінна складова) у розмірі 10 000,00 грн задоволенню не підлягають.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 75 503,88 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 2 247,95 грн - заборгованість за процентами, 3600,00 грн - заборгованість за винагородою.
В решті позову слід відмовити.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 26 липня 2025 р. № 6005315500178 (а.с. 32).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено судом частково в сумі 81 351,83 грн (84,43% від ціни позову), то суд стягує з відповідача в користь позивача судовий збір в сумі 2 556,54 грн, тобто пропорційно розміру задоволених вимог, а 471,46 грн судового збору покладається на позивача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіасон" про стягнення 96 351,83 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіасон" (76005, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, буд. 157, ідентифікаційний код юридичної особи: 33163310) на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи: 14360080) заборгованість за тілом кредиту за Кредитним договором № N20.95.0000000991 від 26.10.2023 у сумі 75 503 (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот три) грн 88 коп., заборгованість за процентами в сумі 2 247 (дві тисячі двісті сорок сім) грн 95 коп., заборгованість за винагородою в сумі 3 600 (три тисячі шістсот) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 556 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят шість) грн 54 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в задоволенні позову в частині вимог про стягнення 4000,00 грн пені, 1000,00 грн штрафу (фіксована сума) та 10 000,00 грн. штрафу (змінна складова).
Витрати зі сплати судового збору в сумі 471,46 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк