майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"18" вересня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/977/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
за участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Доменант»
до Фізичної особи - підприємця Саксоніка Михайла Марковича
про стягнення 159 985,56 грн
без участі представників сторін
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
31.07.2025 через підсистему “Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю “Доменант» (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ФОП Саксоніка Михайла Марковича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 159 985,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором поставки нафтопродуктів №71 від 28.03.2025. У зв'язку з порушенням строку оплати позивач нарахував штраф у розмірі 58 032,69 грн, за період з 29.03.2025 по 31.07.2025 пеню у сумі 14 803,56 грн, а також проценти за користування чужими коштами - 87 150,00 грн.
Правові підстави: ст. 611, 625 Цивільного кодексу України.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 ГПК України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
Ухвалою від 11.08.2025 Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.09.2025 о 14:30.
Цією ж ухвалою Суд зобов'язав позивача надати суду до першого судового засідання копію платіжної інструкції від 22.07.2025 щодо оплати в сумі 93 440 грн.
14.08.2025 через підсистему “Електронний суд» позивач подав на виконання вимог ухвали від 11.08.2025 заяву (вх.№10273/25), до якої долучив копію платіжної інструкції № 6809 від 22.07.2025 щодо оплати в сумі 93 440 грн.
У судове засідання 08.09.2025 відповідач не з'явився про причини неявки не повідомив.
Відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання шляхом надсилання ухвали в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку 12.08.2025 о 10:38 електронного листа. Суд відповідно до ч.3 ст. 202 ГПК України вирішив розглядати справу за відсутності відповідача.
У судовому засіданні Суд заслухав пояснення позивача щодо суті позовних вимог та дослідив докази, наявні в матеріалах справи, та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 18.09.2025.
У судове засідання 18.09.2025 учасники справи не з'явились, були належним чином повідомлені про це засідання шляхом направлення ухвали в електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку 08.09.2025 о 23:50 електронного листа.
Враховуючи строки розгляду справи та достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства, закріплені у статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд дійшов висновку, що сторони мали належну можливість реалізувати свої процесуальні права, зокрема щодо висловлення правової позиції та подання доказів.
18.09.2025 Суд завершив розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів, ухвалив та проголосив скорочене рішення.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати вартості поставлених товарів, внаслідок чого позивач нарахував штрафні санкції та проценти за користування чужими коштами.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 76 ГПК України).
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
- факт укладення договору між сторонами, його умови в частині оплати;
- факт передачі та прийняття товару, його вартість;
- факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару у встановлений строк;
- правомірність нарахування пені, штрафу та процентів за користування чужими коштами.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підтвердження своїх вимог позивач надав суду належні, достовірні та допустимі докази, на підставі яких суд установив такі обставини.
28.03.2025 між ФОП Саксонік М. М. (покупець) та ТОВ “Доменант» (постачальник) укладений Договір поставки нафтопродуктів №71 (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором (п.1.1 Договору).
Згідно з п.1.2 договору вид нафтопродуктів (найменування) одиниці виміру та кількість товару, що підлягає передачі за цим договором, визначаються сторонами та відображаються в рахунках - фактурах, видаткових накладних.
У п. 2.2 - 2.3 договору зазначено, що поставка товару здійснюється партіями на підставі заявок на поставку товару (електронних чи усних), що мають містити найменування товару, кількість, ціну, строк та інші умови поставки товару. Поставка товару здійснюється постачальником у строки, визначені у заявці на поставку товару, до цього договору.
Відповідно до п. 2.4.3 - 2.4.4 договору кожна партія товару повинна супроводжуватись комплектом документів, зокрема видатковою накладною та товарно-транспортною накладною.
Сторони у пункті 4.1 договору погодили, що ціна товару визначається та відображається в рахунках фактури, видаткових накладних.
Відповідно до п.5.1 - 5.3 договору, розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті-гривнях. Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% за кожну партію товару протягом 1 банківського дня з моменту отримання відповідного рахунку- фактури постачальника. У випадку, якщо товар був переданий покупцю до здійсненої ним попередньої оплати, покупець зобов'язаний провести повну оплату такого товару протягом 1 робочого дня з моменту отримання такого товару. Форма розрахунку - безготівкова.
У п.6.1 - 6.3 договору сторони погодили відповідальність за порушення умов даного договору, відповідно до якого винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Зокрема, покупець несе відповідальність за порушення строків оплати товару, і на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення зобов'язання за кожен день прострочення. У разі прострочення покупцем оплати за товар на строк більше ніж 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від простроченої суми оплати за товар. У випадку порушення покупцем строків оплати за товар, окрім штрафних санкцій покупець додатково сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 0,5% за кожен календарний день від суми простроченої оплати за товар.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення його печатками та діє до 31.12.2025, а в частині оплати до повного виконання зобов'язань по даному договору.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Факт виконання Позивачем зобов'язання з поставки товару підтверджується: видатковою накладною №219 від 28.03.2025 на суму 193 440,00 грн з ПДВ та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) Р219 від 28.03.2025.
Відповідач здійснив оплату товару частинами, що підтверджується платіжними інструкціями:
- №6768 від 15.05.2025 на суму 50 000,00 грн;
- №6785 від 05.06.2025 на суму 50 000,00 грн;
- №6809 від 22.07.2025 на суму 93 440,00 грн.
Позивач звертався до Господарського суду Житомирської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ФОП Саксоніка М. М.: 93 440,00 грн - заборгованості, 12 422,76 грн - пені, 58 032,00 грн - штрафу, 73 134,00 грн - відсотків за користування чужими коштами.
07.07.2025 Господарський суд Житомирської області видав судовий наказ №906/857/25 про стягнення основної суми боргу у розмірі 93 440,00 грн, проте ухвалою від 07.07.2025 було відмовлено позивачу у видачі судового наказу про стягнення з ФОП Саксоніка М. М. пені - 12 422,76 грн, штрафу - 58 032,00 грн, відсотків за користування чужими коштами - 73 134,00 грн
Відтак позивач звернувся до суду у позовному провадженні з вимогами про стягнення пені за період з 29.03.2025 по 31.07.2025 у сумі 14 803,56 грн, штрафу у розмірі 58 032,69 грн, а також процентів за користування чужими коштами - 87 150,00 грн.
Відповідач не подав заперечень щодо позову та не надав суду жодних доказів на спростування позовних вимог та контррозрахунку.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд установив, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини на підставі укладеного господарського договору, який за правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства .
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).
При цьому за приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас статтею 3 названого Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частин першої, другої статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Положеннями статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
2. Оцінка суду
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, господарський суд виходить з таких міркувань.
Суд установив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач як продавець зобов'язується поставити товар, тоді як обов'язок відповідача як покупця прийняти його та провести повну оплату такого товару протягом 1 робочого дня з моменту отримання такого товару.
Матеріалами справи підтверджено факт передачі 28.03.2025 позивачем відповідачу товару на загальну суму 193 440,00 грн, проте відповідач порушив умови договору щодо строків оплати, здійснивши оплату товару із простроченням.
Таким чином, встановлені обставини підтверджують факт порушення відповідачем договірних зобов'язань у частині своєчасної оплати вартості поставленого товару, що є підставою для застосування до нього передбачених договором та законом наслідків: стягнення пені, штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштами.
Суд зазначає, що відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, був обізнаний із визначеними строками оплати товару, а також погодився з відповідальністю за їх порушення, передбаченою умовами договору.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Верховний Суд у постанові від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17 зазначив: "З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок".
Суд зазначає, що відповідно до п. 6.2 договору у разі порушення строків оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочення.
Посилаючись на пункт 6.2 договору, позивач здійснив розрахунок пені за 125 днів прострочення з 29.03.2025 по 31.07.2025.
Водночас позивач неправильно визначив період прострочення, з огляду на таке.
Суд установив, що відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар протягом одного робочого дня з моменту його отримання. Товар був переданий 28.03.2025, отже строк виконання грошового зобов'язання спливав 31.03.2025 (понеділок), а перший день прострочення настає з 01.04.2025. Протягом цього часу відповідач здійснив оплату частинами, що вплинуло на розмір простроченої заборгованості.
Так, з 01.04.2025 по 14.05.2025 простроченою залишалася вся сума поставленого товару - 193 440,00 грн.
15.05.2025 відповідач сплатив 50 000,00 грн, унаслідок чого з 15.05.2025 по 04.06.2025 розмір простроченого зобов'язання становив 143 440,00 грн.
05.06.2025 відповідач сплатив ще 50 000,00 грн, унаслідок чого з 05.06.2025 по 21.07.2025 простроченим залишався борг у сумі 93 440,00 грн.
22.07.2025 відповідач сплатив залишок у сумі 93 440,00 грн, після чого основне грошове зобов'язання було повністю виконане і підстави для подальшого нарахування неустойки відпали.
Таким чином, прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару має місце з 01.04.2025 по 22.07.2025 включно, тобто 113 днів, з поступовим зменшенням розміру простроченої заборгованості у зв'язку з частковими оплатами.
Враховуючи встановлені судом період прострочення, суд здійснив перерахунок пені:
- за період прострочення з 01.04.2025 по 14.05.2025 (44 дні), виходячи із суми боргу 193 440,00 грн, сума пені становить7 228,83 грн;
- за період з 15.05.2025 по 04.06.2025 (21 день), виходячи із суми боргу 143 440,00 грн, сума пені становить 2 558,34 грн;
- за період з 05.06.2025 по 21.07.2025 (48 днів), виходячи із суми боргу 93 440,00 грн, сума пені становить 3 809,28 грн.
Відтак, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду складає 13 596,45 грн.
Згідно з умовами договору, у разі прострочення оплати товару понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 % від простроченої суми.
Суд установив, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання тривало більше ніж 30 календарних днів, а отже, наявні правові підстави для стягнення штрафу. Виходячи із суми простроченого зобов'язання 193 440,00 грн, розмір штрафу складає 58 032,00 грн.
Крім цього, умовами договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими коштами у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення від суми простроченої оплати.
Враховуючи встановлені судом періоди прострочення та розмір простроченої заборгованості, сума процентів визначається так:
- з 01.04.2025 по 14.05.2025 (44 дні) від суми 193 440,00 грн -- 42 556,80 грн;
- з 15.05.2025 по 04.06.2025 (21 день) від суми 143 440,00 грн -- 15 061,20 грн;
- з 05.06.2025 по 21.07.2025 (48 днів) від суми 93 440,00 грн -- 22 425,40 грн.
Отже, загальний розмір процентів, що підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду складає 80 043,60 грн.
V. Висновки Суду
Розглянувши спір із застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на підставі повного та всебічного з'ясування обставин справи і досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Обґрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення пені за період з 01.04.2025 по 22.07.2025 у розмірі 13 596,45 грн, штрафу у розмірі 58 032,00 грн, а також процентів за користування чужими коштами у розмірі 80 043,60 грн.
Водночас вимоги в частині стягнення 1 207,11 грн пені та 7 106,40 грн процентів за користування чужими коштами є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
VІ. Судові витрати
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів, та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, ч. 9 ст. 129 ГПК України унормовано, що у випадку, зокрема, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір у справі виник у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.
При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням зазначених положень, оскільки позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, тобто судовий збір внесений у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи наведене, суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв'язку із сплатою судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У матеріалах справи відсутні докази понесення сторонами інших судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи.
Керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Доменант» задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Саксоніка Михайла Марковича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Доменант»:
- 13 596,45 грн (тринадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість гривень 45 копійок) - пеня;
- 58 032,00 грн (п'ятдесят вісім тисяч тридцять дві гривні 00 копійок) - штраф;
- 80 043,60 грн (вісімдесят тисяч сорок три гривні 60 копійок) - проценти за користування чужими коштами;
- 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору.
3. Відмовити у стягненні з Фізичної особи - підприємця Саксонік Михайла Марковича 1 207,11 грн пені та 7 106,40 грн проценти за користування чужими коштами.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Доменант» (код ЄДРПОУ 36532900; вул. Орлика П., буд. 8/26, м. Козятин, Хмільницький р-н, Вінницька обл, 22100)
Відповідач: Фізична особа - підприємець Саксонік Михайло Маркович (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).
Повне рішення складено 24.09.2025
Суддя С. НЕСТЕРЧУК