Справа № 702/902/25
Провадження № 1-кп/702/145/25
25.09.2025 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250320001097 від 05.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коритня Монастирищенського району Черкаської області, громадянина України, зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , з неповною середньою освітою, не працюючий одружений, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
В травні 2025 року, більш точної дати та часу не встановлено, на земельній ділянці, що розташована по АДРЕСА_2 та на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , проросли самосійні рослини роду конопель.
Знаючи про факт знаходження та зростання рослин конопель на території його земельної ділянки, ОСОБА_3 протиправно, умисно, з метою доведення рослин конопель до стадії дозрівання, в порушення вимог ст. 2, 7, 12, 15 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», якими встановлено правовий режим обігу наркотичних засобів в України та діяльності з культивування рослин, включених до списку № 3 таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року, вирощував вказані рослини у кількості 82 (вісімдесят дві) штуки та доглядав їх, очищуючи від бур'янів, розрихлюючи ґрунт, також встановив систему поливу до однієї з рослин та декілька рослин підв'язав за допомогою дерев'яних штахет тим самим довівши їх до стадії дозрівання, для особистих потреб, без мети збуту.
В подальшому, 16.08.2025 в період часу з 08 години 11 хвилин до 10 години 33 хвилин в ході проведення санкціонованого обшуку домоволодіння та земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_3 , було виявлено та вилучено 82 (вісімдесят дві) рослини зеленого кольору, які згідно висновку експерта № СЕ-19/124-25/13001-НЗПРАП від 08.09.2025 є рослинами роду коноплі (Cannabis), які містять психотропну речовину та які ОСОБА_3 вирощував без передбаченого законом дозволу.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 310 КК України - незаконне вирощування конопель у кількості п'ятдесят і більше рослин.
Під час досудового розслідування 18.09.2025 між ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_5 та прокурором Монастирищенського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_4 на підставі статей 468 - 470, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, яка ними підписана і згідно з якою вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 310 КК України; беззастережне визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї винуватості у вчинені злочину під час судового провадження; прийняття узгодженого покарання да дача згоди на його призначення; до закінчення судового розгляду кримінального провадження № 12025250320001097 від 05.08.2025 та набранням вироком законної сили при першому ж виклику з'являтися до суду; у будь-який час, але не пізніше 1 місяця після дня набрання вироком законної сили, повністю відшкодувати процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз у загальній сумі 7 131,20 грн, а саме на проведення судової експертизи № СЕ-19/124-25/13001-НЗПРАП від 08.09.2025; у будь-який час, але не пізніше 3 місяців, після набрання вироком законної сили перерахувати на будь-який рахунок чи збір грошові кошти на підтримку ЗСУ в співмірній з його доходами сумі, але не менше 7 000 грн.
За вказаною угодою сторони погодили покарання за вчинений злочин за ч. 2 ст. 310 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням із покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 КК України, тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням визначаються виключно судом.
За змістом угоди обвинувачений ОСОБА_3 усвідомлює та розуміє положення ст. 473 КПК України, відповідно до якого наслідком укладання та затвердження угоди про визнання винуватості для сторін є: - для прокурора і підозрюваного - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що виконання зобов'язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним Закону і будь-якого положення складеної угоди. У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку. Обвинувачений ОСОБА_3 розуміє, що умисне невиконання умов угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Судом з'ясовано в обвинуваченого, чи розуміє він наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, у відповідності до ч. 2 ст. 473 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні пояснив, що йому зрозумілі права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, а саме: в обмеженні його права на оскарження вироку, згідно з положеннями ст. 394 і 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, а саме те, що йому буде призначена остаточна міра покарання у виді 3 років позбавлення волі, наслідки умисного невиконання угоди, передбачені ст. 389-1 КК України. Його рішення укласти угоду про визнання винуватості є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Просить затвердити угоду про визнання винуватості укладену між ним та прокурором Уманської окружної прокуратури від 18.09.2025.
Захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні просила затвердити добровільно укладену угоду про визнання винуватості між ОСОБА_3 та прокурором Монастирищенського відділу Уманської окружної прокуратури від 18.09.2025.
Прокурор ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні просив затвердити укладену угоду про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_3 від 18.09.2025.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
За умовами ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, який згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за вказаних у обвинувальному акті обставин; внаслідок вчинення злочину шкода завдана лише державним інтересам; сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України та розуміють наслідки затвердження такої угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України. Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч. 7 ст. 474 КПК України, в тому числі і правової кваліфікації кримінального правопорушення, яка є більш тяжчою ніж та, щодо якої передбачена можливість укладення угоди.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду. За умовами ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення узгодженого сторонами виду і міри покарання відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України, оскільки умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, а відтак затвердження угоди у даному провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи при мінімальних витратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури і суду.
У даному кримінальному провадженні відсутні потерпілі, а кримінальним правопорушенням не завдано шкоди правам та інтересам громадян або інтересам юридичних осіб, а внаслідок вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, не завдано матеріальних збитків державі.
В укладенні даної угоди згідно з п. 9 ч. 2 ст. 52 КПК України брав участь захисник.
Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає тяжкості злочину, обране з урахуванням особи обвинуваченого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання останнього.
Так, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
Також судом встановлено, що дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 310 КК України кваліфіковано правильно, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50, 65 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже, на підставі ч. 2, 3 ст. 75 КК суд вважає можливим при затвердженні угоди про визнання винуватості, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з встановленням іспитового строку. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди, шляхом визнання ОСОБА_3 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України та призначення йому узгодженої міри покарання з визначенням іспитового строку та покладенням обов'язків, які передбачені ст. 76 КК України.
Цивільний позов не заявлений.
Процесуальні витрати за проведення експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави на підставі ст. 124 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченої не застосовувалися. Клопотання про їх застосування не надходило.
Керуючись ст. 314, 370, 373, 374, 394, 468-476 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 18.09.2025, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 .
Визнати винуватим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 310 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Керуючись ст. 75 - 76 КК України ОСОБА_3 від відбування покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі звільнити з випробуванням, якщо віна протягом визначеного судом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки:
1. Періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
2. Повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
3. Не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Речові докази:
82 рослини роду коноплі (Cannabis), які упаковані в картонну коробку та які передані в кімнату зберігання речових доказів Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, знищити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави витрати пов'язані з залученням експерта для проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів: № СЕ-19/124-25/13001-НЗПРАП від 08.09.2025 у сумі 7 131 (сім тисяч сто тридцять одну) грн 20 коп.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Монастирищенський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.
Роз'яснити учасникам провадження, що згідно з ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цих кримінальних правопорушень.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Суддя ОСОБА_6